Мазур Валерій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мазур Валерій Леонідович
Народився 28 жовтня 1939(1939-10-28) (78 років)
Дніпропетровськ
Національність росіянин
Діяльність інженер
Відомий завдяки металургія
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад Інститут чорної металургії НАН України
Членство НАН України
Посада міністр промисловості України (1995-1997)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Звання професор, член-кореспондент НАНУ

Ма́зур Вале́рій Леоні́дович (28 жовтня 1939(19391028), Дніпропетровськ) — український вчений у галузі металургії, доктор технічних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент НАНУ (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства, металургія, 12.1997).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 жовтня 1939(19391028) року в місті Дніпропетровську в сім'ї робітників. Росіянин.

Працював вальцювальником на Нікопольському південнотрубному заводі.

З 1956 по 1961 роки навчався на технологічному факультеті Дніпропетровського металургійного інституту, по закінченні якого отримав кваліфікацію «інженер-металург».

У 1961–1966 роках — інженер, молодший науковий працівник Українського науково-дослідного інститут трубної промисловості (м. Дніпропетровськ).

У 1966–1976 роках — старший інженер, молодший науковий працівник, старший науковий працівник, 1976–1993 — завідувач лабораторії, завідувач відділу Інституту чорної металургії НАНУ (м. Дніпропетровськ).

З серпня 1993 року — заступник Міністра, 07.1995-07.1997 — Міністр промисловості України. З липня 1997 по травень 1999 року — перший заступник Міністра промислової політики України.

У вересні 1999-січні 2000 — радник Президента України.

Був членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995); член Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами (11.1998-07.2000).

Віце-президент Асоціації підприємств чорної металургії (з 2000); головний науковий працівник Фізико-технічного інституту металів і сплавів НАНУ; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 12.1997).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження і розробка технології виробництва холоднокатаного листа з оптимальною мікрогеометрією поверхні».

У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему «Теорія і технологія листової прокатки з врахуванням ефектів мікрогеометрії поверхонь валків і деформівного металу».

Автор (співавтор) 18 монографій, 250 наукових статей, близько 150 винаходів у галузі металургії, обробки металів тиском.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У березні 2006 року висувався кандидатом у народні депутати України від політичної партії "Партія екологічного порятунку «ЕКО+25%» (№ 20 у списку).

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько Леонід Хомич (1913–1982) — робітник, токар трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, м. Дніпропетровськ; мати Варвара Іванівна (1912–1997) — робітниця; дружина Валентина Олександрівна (1942) — колишній інженер-металург, нині - пенсіонерка; син В'ячеслав (1970) — математик; син Сергій (1973) — інженер-металург.

Захоплення[ред. | ред. код]

Теніс, рибальство, мисливство, гірські лижі.

Посилання[ред. | ред. код]