Мазур Валерій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мазур Валерій Леонідович
Народився 28 жовтня 1939(1939-10-28) (77 років)
Дніпропетровськ
Національність росіянин
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут
Галузь наукових інтересів металургія
Заклад Інститут чорної металургії НАН України
Посада міністр промисловості України (1995-1997)
Вчене звання професор, член-кореспондент НАНУ
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Ма́зур Вале́рій Леоні́дович (28 жовтня 1939(19391028), Дніпропетровськ) — український вчений у галузі металургії, доктор технічних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент НАНУ (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства, металургія, 12.1997).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 28 жовтня 1939(19391028) року в місті Дніпропетровську в сім'ї робітників. Росіянин.

Працював вальцювальником на Нікопольському південнотрубному заводі.

З 1956 по 1961 роки навчався на технологічному факультеті Дніпропетровського металургійного інституту, по закінченні якого отримав кваліфікацію «інженер-металург».

У 1961–1966 роках — інженер, молодший науковий працівник Українського науково-дослідного інститут трубної промисловості (м. Дніпропетровськ).

У 1966–1976 роках — старший інженер, молодший науковий працівник, старший науковий працівник, 1976–1993 — завідувач лабораторії, завідувач відділу Інституту чорної металургії НАНУ (м. Дніпропетровськ).

З серпня 1993 року — заступник Міністра, 07.1995-07.1997 — Міністр промисловості України. З липня 1997 по травень 1999 року — перший заступник Міністра промислової політики України.

У вересні 1999-січні 2000 — радник Президента України.

Був членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995); член Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами (11.1998-07.2000).

Віце-президент Асоціації підприємств чорної металургії (з 2000); головний науковий працівник Фізико-технічного інституту металів і сплавів НАНУ; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 12.1997).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження і розробка технології виробництва холоднокатаного листа з оптимальною мікрогеометрією поверхні».

У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему «Теорія і технологія листової прокатки з врахуванням ефектів мікрогеометрії поверхонь валків і деформівного металу».

Автор (співавтор) 18 монографій, 250 наукових статей, близько 150 винаходів у галузі металургії, обробки металів тиском.

Політична діяльність[ред.ред. код]

У березні 2006 року висувався кандидатом у народні депутати України від політичної партії "Партія екологічного порятунку «ЕКО+25%» (№ 20 у списку).

Нагороди і почесні звання[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Батько Леонід Хомич (1913–1982) — робітник, токар трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, м. Дніпропетровськ; мати Варвара Іванівна (1912–1997) — робітниця; дружина Валентина Олександрівна (1942) — колишній інженер-металург, нині - пенсіонерка; син В'ячеслав (1970) — математик; син Сергій (1973) — інженер-металург.

Захоплення[ред.ред. код]

Теніс, рибальство, мисливство, гірські лижі.

Посилання[ред.ред. код]