Мазур Валерій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мазур Валерій Леонідович
Народився 28 жовтня 1939(1939-10-28) (82 роки)
Дніпропетровськ
Національність росіянин
Діяльність інженер
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут
Галузь металургія
Заклад Інститут чорної металургії НАН України
Посада міністр промисловості України (1995–1997)
Звання професор, член-кореспондент НАН України
Ступінь доктор технічних наук
Членство НАН України
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Державна премія України в галузі науки і технікиПремія Ради Міністрів СРСР
Заслужений діяч науки і техніки України

Ма́зур Вале́рій Леоні́дович (28 жовтня 1939(19391028), Дніпропетровськ) — український державний діяч, вчений у галузі металургії. Міністр промисловості України (1995–1997). Член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 1997).

Доктор технічних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент НАН України (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства, металургія, 12.1997).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 жовтня 1939(19391028) року в місті Дніпропетровську. Працював вальцювальником на Нікопольському південнотрубному заводі.

З 1956 по 1961 роки навчався на технологічному факультеті Дніпропетровського металургійного інституту, по закінченні якого отримав кваліфікацію «інженер-металург». Переддипломну практику проходив на заводі "Електросталь" в м. Електросталь.

У 1961–1966 роках — інженер, молодший науковий працівник Українського науково-дослідного інститут трубної промисловості (м. Дніпропетровськ).

У 1966–1976 роках — старший інженер, молодший науковий працівник, старший науковий працівник, 1976–1993 — завідувач лабораторії, завідувач відділу Інституту чорної металургії НАН України (м. Дніпропетровськ).

З серпня 1993 року — заступник Міністра[1][2], 3 липня 1995[3] — 25 липня 1997[4] — Міністр промисловості України. З липня 1997 по травень 1999 року — перший заступник Міністра промислової політики України[5][6].

У вересні 1999 — січні 2000 — радник Президента України[7][8].

Був членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995); член Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами (11.1998-07.2000).

Віце-президент Асоціації підприємств чорної металургії (з 2000); головний науковий працівник Фізико-технічного інституту металів і сплавів НАН України; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 12.1997).

З 2000 року головний наууковий співробітник Фізико-технологічного інституту металів і сплавів НАН України.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

В різні періоди життя був керівником і виконавцем науково-дослідних робіт на НІкопольському Південно-трубному, Первоуральському новотрубному заводах, на металургійних комбінатах "Запоріжсталь", Маріупольських ім. Ілліча та " Азовсталь", Магнітогорському, Череповецькому, Липецькому, Карагандинському, на інших підприємствах. Керував науково-дослідними роботами, повязаними з введенням в експлуатацію потужних металургійних комплексів в Україні, Росії, Казахстані.

У 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження і розробка технології виробництва холоднокатаного листа з оптимальною мікрогеометрією поверхні».

У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему «Теорія і технологія листової прокатки з врахуванням ефектів мікрогеометрії поверхонь валків і деформівного металу».

Автор (співавтор) 23 монографій, 400 наукових статей, 160 винаходів у галузі металургії.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У березні 2006 року висувався кандидатом у народні депутати України від політичної партії "Партія екологічного порятунку «ЕКО+25%» (№ 20 у списку)[9].

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько Леонід Хомич (1913–1982) — робітник, токар трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, м. Дніпропетровськ; мати Варвара Іванівна (1912–1997) — робітниця; дружина Валентина Олександрівна (1942) — колишній інженер-металург, нині — пенсіонерка; син В'ячеслав (1970) — математик; син Сергій (1973) — інженер-металург.

Захоплення[ред. | ред. код]

Теніс, рибальство, мисливство, гірські лижі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1993 року № 607 «Питання Міністерства промисловості».
  2. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 555/95 «Про увільнення В. Мазура з посади заступника Міністра промисловості України»
  3. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 525/95 «Про призначення В. Мазура Міністром промисловості України»
  4. Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 687/97 «Про звільнення В. Мазура з посади Міністра промисловості України»
  5. Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 688/97 «Про призначення В. Мазура першим заступником Міністра промислової політики України»
  6. Указ Президента України від 24 травня 1999 року № 559/99 «Про звільнення В. Мазура з посади першого заступника Міністра промислової політики України»
  7. Указ Президента України від 23 вересня 1999 року № 1211/99 «Про призначення В. Мазура Радником Президента України»
  8. Указ Президента України від 24 січня 2000 року № 95/2000 «Про звільнення В. Мазура з посади Радника Президента України»
  9. Постанова Центральної виборчої комісії від 5 січня 2006 року № 62 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії "Партія екологічного порятунку "ЕКО+25%"»
  10. Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 752/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  12. Указ Президента України від 5 грудня 2000 року № 1302/2000 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2000 року»

Посилання[ред. | ред. код]