Костенко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Іванович Костенко
Юрій Іванович Костенко
2-й міністр охорони навколишнього природного середовища України
27 жовтня 1992 — 8 травня 1998
Попередник Юрій Щербак
Наступник Василь Шевчук
Народився 12 червня 1951(1951-06-12) (69 років)
Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Національний університет «Запорізька політехніка»
Політична партія Українська народна партія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
kostenko.unp-ua.org

Ю́рій Іва́нович Косте́нко (нар.12 червня 1951, Нова Ободівка, Вінницька область) — український політик. Голова Української Народної Партії з грудня 1999 року. Кандидат технічних наук (1986)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1951 р. у селищі Нова Ободівка Ободівського району (нині Тростянецького району) Вінницької області.

Освіта вища, у 1973 р. закінчив Запорізький машинобудівний інститут, механічно-металургійний факультет, інженер-технолог з обладнання і технології зварювального виробництва, у 1985 р. — аспірантуру Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАНУ.

Кандидатська дисертація «Плазмова обробка металів» (1986).

  • 19731978 — інженер, молодший науковий працівник
  • 19781982 — старший інженер дослідного конструкторсько-технологічного бюро
  • З 1982 р. — аспірант, молодший науковий працівник
  • 19881990 — науковий працівник лабораторії нових технологічних процесів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАНУ.
  • 19901994 — народний депутат України 12-го (1-го) скликання.
  • Березень 1990 р. — жовтень 1992 р. — заступник голови, з жовтня 1992 р. — член Комісії з питань екології.

Входив до Народної Ради.

З жовтня 1992 р. — міністр охорони навколишнього природного середовища України.

19941995 — Народний депутат України 2-го скликання (висунутий виборцями). Член Комісії з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Член депутатської фракції НРУ.

3 липня 1995 р. — 8 травня 1998 р. — міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Був членом ради СБУ, членом Ради національної безпеки при Президентові України, членом Ради національної безпеки і оборони України з серпня 1996 р. по вересень 1998 р., членом Комісії з питань ядерної політики і екологічної безпеки при Президентові України з грудня 1997 р. по липень 2000 р., членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 р. по липень 2001 р. 4 жовтня 1997 у Відні на сесії Генеральної конференції МАГАТЕ підписав від імені уряду України Конвенцію про безпеку поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.

19982002 — Народний депутат України 3-го скликання (НРУ, № 5 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з липня 1998 р. Член фракції «Наша Україна» з травня 2002 р., заступник керівника фракції з червня 2002 р., член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з червня 2002 р., член Постійної делегації ВР України в ПАРЄ з червня 2002 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 р. від блоку В.Ющенка «Наша Україна».

Очолював тимчасову Комісію з питань розробки концепції національної безпеки, очолював спеціальну роботу депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, брав участь у роботі тимчасової Комісії з розслідування дій посадових осіб під час ДКНС, очолював українську делегацію на переговорах з Росією з проблем ядерного роззброєння.

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Член Руху з 1989 р.

19911992 — голова Київської крайової організації Народний Рух України.

Заступник голови Народного Руху України з травня 1998 р. по лютий 1999 р.

1999, лютий — обраний головою Українського Народного Руху.

1999, 18 грудня — на установчому з'їзді партії обраний головою партії Український Народний Рух.

2003, січень — на IV з'їзді Українського Народного Руху, під час якого було ухвалено рішення про нову назву партії — Українська Народна Партія — обрано головою УНП.

Публікаційна діяльність[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року видавництво «Ярославів Вал» опублікувало монографію Юрія Івановича Костенка «Історія ядерного роззброєння України»[1]. Книга найбільш інформативно представляє процес ядерного роззброєння України у контексті становлення Української держави у перші роки незалежності. Історія викладена за хронологією ухвалення усіх рішень (включно із закритими) парламенту, уряду, президента щодо ядерного роззброєння[2], а також публікацій у західних, російських та українських ЗМІ і невідомих загалові фактів про кулуарну частину політичної боротьби між проукраїнською та прокремлівською частинами української влади. Книга дає вичерпну відповідь на запитання, яке стало особливо актуальним після початку військової агресії Росії проти України у 2014 році: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю без надійних гарантій національної безпеки?»[3]

Невдовзі після офіційного видання книги проведено низку презентаційних заходів всеукраїнського рівня. Презентації з великим успіхом відбулися, зокрема, у місті Києві (14-й Київський книжковий ярмарок «Медвін»[4], Київський міський будинок учителя[5], Український кризовий медіа-центр[6], НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»[7]), Полтаві (Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка[8][9]), Рівному (Рівненський державний гуманітарний університет[10]), Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка[11], «Форум видавців у Львові»[12]), Ужгороді (Ужгородський національний університет[13]), Чернівцях[14][15][16]), Івано-Франківську (Народний дім «Просвіта»[17][18]), Тернополі (Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя[19][20]), Миколаєві (Миколаївська обласна державна адміністрація[21][22]), Одесі (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова[23]).

Грунтовні документальні матеріали та висновки щодо державно-політичної ситуації того часу, викладені у фундаментальній монографії Юрія Костенка, дедалі ширше залучає академічна наукова спільнота до актуальних досліджень з історичної, військової та політичної тематики[24][25][26][27][28][29].

У грудні 2020 року Інститут українських студій Гарвардського університету завершив роботу над перекладом книги Юрія Івановича Костенка «Історія ядерного роззброєння України» англійською мовою[30][31] і здійснив її офіційне видання[32]. Англомовна версія книги одразу ж з’явилася на відомій книжковій онлайн-платформі Amazon[33].

Скандали[ред. | ред. код]

31 травня 2016 року інтернет-видання «Українська правда» опублікувало «чорну бухгалтерію» Партії регіонів за 6 місяців 2012 року[34][35]. У документах фігурують прізвище та ініціали, що збігаються з прізвищем та ініціалами колишнього депутата Верховної Ради України Юрія Івановича Костенка, а також вказана назва партії «Наша Україна». Крім того, в документах вказані отримані гроші на загальну суму 1 614 191 доларів США та перераховані дати отримання[36] — 14 і 28 вересня 2012 року, 3 жовтня 2012 року.

У той же день колишній депутат Верховної Ради України від фракції блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» Юрій Костенко заявив, що заперечує отримання від Партії регіонів грошей[37]. «Це не відповідає дійсності (отримання грошей від ПР)», — сказав він. При цьому, за його словами, українська політика завжди фінансувалася великим капіталом, незалежно від того, які це політичні сили. «Ми вели переговори із представниками бізнесу про отримання фінансової підтримки на виборах», — зазначив він.

Відзнаки, почесні звання[ред. | ред. код]

  • Нагороджений Почесною грамотою Київського міськвиконкому за участь в рятувальних роботах у м. Спітак (Вірменія), Почесною відзнакою Президента України (серпень 1996 р.), вищим орденом Португалії (1998).
  • Член Всесвітньої академії мистецтв і науки.
  • Майстер спорту з альпінізму[38][39][40]

Інше[ред. | ред. код]

  • Автор понад 35-ти наукових робіт

Інтернет-ЗМІ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Замість того, щоб знищити ядерну зброю, Україна передала її агресору – Костенко (укр.). www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 19 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  2. Ядерне роззброєння України (укр.). www.youtube.com. ТРК РАІ. 14 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  3. Відповіді на питання хто винен, що Україна віддала ядерну зброю, маючи третій ядерний потенціал у світі (укр.). www.youtube.com. Телеканал «Чернівці». 18 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  4. У Києві розпочинається «Книжковий Медвін» (укр.). bukvoid.com.ua. Буквоїд. 23 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  5. У Києві презентували книгу «Історія ядерного роззброєння України» (укр.). espreso.tv. Еспресо TV. 11 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  6. Доки у світі не буде створено нову систему колективної безпеки, світ буде прагнути набути ядерну зброю, і найбільшим аргументом у цьому буде історія ядерного роззброєння України – Юрій Костенко (укр.). uacrisis.org. Український кризовий медіа-центр. 02 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  7. Зустріч з Юрієм Костенком (укр.). kpi.ua. НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 14 квітня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  8. В університеті відбулася презентація книги Юрія Костенка «Історія ядерного роззброєння України» (укр.). pnpu.edu.ua. Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка. 15 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  9. У Полтаві представили книгу про ядерне роззброєння України (укр.). poltava.depo.ua. Depo.ua. 15 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  10. Рівнянам розкажуть про ядерне роззброєння України (укр.). rivne1.tv. «Рівне1». 26 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  11. Юрій Костенко презентував у Львівському університеті книгу «Історія ядерного роззброєння» (укр.). www.lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. 5 квітня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  12. Юрій Костенко розкрив секрети ядерного роззброєння України (укр.). unp.ua. Українська Народна Партія (УНП). 15 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  13. В Ужгороді презентували "Історію ядерного роззброєння" Юрія Костенка (ФОТО, ВІДЕО) (укр.). zakarpattya.net.ua. Інтернет-видання «Закарпаття онлайн». 12 лютого 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  14. Юрій Костенко: В 90-их роках відбулося не ядерне роззброєння, а ядерне розорення України (ВІДЕО) (укр.). bukinfo.com.ua. Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція «БукІнфо». 17 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  15. У Чернівцях розкрили таємниці ядерного роззброєння України (укр.). promin.cv.ua. Телеканал «Чернівецький промінь». 17 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  16. «Історія ядерного роззброєння України» (ВІДЕО) (укр.). mtrk.com.ua. Телеканал «Чернівці». 17 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  17. Невідома історія. У Франківську презентували книгу про ядерне роззброєння України (укр.). report.if.ua. Портал новин «Репортер». 14 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  18. В Івано-Франківську Юрій Костенко презентував «Історію ядерного роззброєння України» (укр.). kurs.if.ua. Інтернет-видання «КУРС». 14 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  19. Книгу «Історія ядерного роззброєння України» презентував в ТНТУ Юрій Костенко (укр.). tntu.edu.ua. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. 1 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  20. Юрій Костенко у Тернополі розповів про історію ядерного роззброєння України (фото) (укр.). teren.in.ua. Тернопільські експрес-новини «ТЕРЕН». 2 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  21. Костенко у Миколаєві: За ядерне роззброєння Україні віддячили російською агресією (рос.). inshe.tv. Інформаційне агентство «Інше.ТВ». 10 березня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  22. «Весь архів ядерного роззброєння України в одній книзі»: у Миколаєві представили унікальну працю Юрія Костенка (рос.). novosti-n.org. Миколаївська обласна інтернет-газета «Новини N». 10 березня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  23. Круглий стіл «20 років ядерного роззброєння України: підсумки та уроки» (укр.). odcnp.com.ua. Одеський Центр з питань нерозповсюдження ОНУ імені І. І. Мечникова. 29 квітня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  24. Прийдун С. В. Трансформація зовнішньої політики України: європейсько-атлантичний аспект (1991–2015) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Прийдун Степан Васильович. – Тернопіль, 2019. – 299 с. (укр.). tnpu.edu.ua. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Процитовано 1 січня 2021. 
  25. Сафар’янс Є. В. Українсько-австрійська співпраця в умовах трансформації європейської системи міжнародних відносин (1992–2018) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Сафар’янс Євгеній Валерійович. – Київ, 2019. – 258 с. (укр.). history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Процитовано 1 січня 2021. 
  26. Ткачук А. П. Збройні сили як фактор національної безпеки України у діяльності політичних партій (1991 – 2018 рр.) : дис. ... докт. іст. наук : 20.02.22 / Ткачук Андрій Павлович. – Львів, 2020. – 370 с. (укр.). www.inst-ukr.lviv.ua. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Інститут українознавства ім. І. Крипʼякевича НАН України. Процитовано 1 січня 2021. 
  27. Красота І. В. Інженерні війська Збройних Сил України: розбудова та застосування (1992–2018 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 20.02.22 «військова історія» / Красота Ігор Васильович. – Київ, 2020. – 20 с. (укр.). nuou.org.ua. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Процитовано 1 січня 2021. 
  28. Рафальський І.О. Національно-державне самовизначення України: внутрішні чинники та зовнішні впливи. – Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2016. – 480 с. (укр.). vidavec-lisenko.wixsite.com/milanik. ПП Лисенко М.М. Процитовано 1 січня 2021. 
  29. Бондаренко А. М. Ядерне роззброєння України: чи була альтернатива? / А. М. Бондаренко, І. В. Іщенко // Безпека в сучасному світі : матеріали Міжнар. наук. конф., Дніпро, 27–28 верес. 2019 р. / М-во освіти і науки України [та ін.]. – Дніпро, 2019. – С. 22–24. (укр.). СПД «Охотнік». Процитовано 1 січня 2021. 
  30. На які українські книжки чекати цього року за кордоном (укр.). chytomo.com. Читомо. 20 липня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  31. Мавпа з гранатами: як Україна з «Верхньої Вольти з ракетами» перетворилася на країну без ракет (укр.). pravda.com.ua. Українська правда. 3 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  32. Видана книга «Історія ядерного роззброєння України» Юрія Костенка (англ.). books.huri.harvard.edu. Український науковий інститут Гарвардського університету. 4 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  33. Ukraine’s Nuclear Disarmament: A History (Harvard Series in Ukrainian Studies (англ.). www.amazon.com. Amazon.com. Процитовано 1 січня 2021. 
  34. Рукописи не горят. Черная бухгалтерия Партии регионов: фамилии, даты, суммы. pravda.com.ua. 2016-05-31. 
  35. Журналісти оприлюднили "чорну бухгалтерію" Партії регіонів (документи). ukranews.com. Українські новини. 2016-05-31. 
  36. Черная касса. docs.google.com. 2016-05-31. 
  37. Костенко заперечує, що брав гроші від представників Партії регіонів. ukranews.com. Українські новини. 2016-05-31. 
  38. Стенограма пленарного засідання. Засідання сорок дев'яте (укр.). iportal.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 26 червня 1998. Процитовано 2 грудня 2020. 
  39. «Альпіністи переживають свої сходження після того, як спускаються з вершини» (укр.). www.universum.lviv.ua. Світ пригод. 2002. Процитовано 2 грудня 2020. 
  40. Друзів у біді не кидають (укр.). www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 10 березня 2004. Процитовано 2 грудня 2020.