Костенко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Іванович Костенко
Юрій Іванович Костенко
2-й міністр охорони навколишнього природного середовища України
27 жовтня 1992 — 8 травня 1998
Попередник Юрій Щербак
Наступник Василь Шевчук
Народився 12 червня 1951(1951-06-12) (71 рік)
Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Національний університет «Запорізька політехніка»
Політична партія Українська народна партія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
unp.ua/unp/lider-partii.html

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Костенко.

Ю́рій Іва́нович Косте́нко (нар.12 червня 1951, Нова Ободівка, Вінницька область, УРСР) — український політик. Голова Української Народної Партії з грудня 1999 року. Кандидат технічних наук (1986)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1951 р. у селищі Нова Ободівка Ободівського району (нині Тростянецького району) Вінницької області.

Освіта вища, у 1973 р. закінчив Запорізький машинобудівний інститут, механічно-металургійний факультет, інженер-технолог з обладнання і технології зварювального виробництва, у 1985 р. — аспірантуру Інституту електрозварювання ім. Патона НАНУ.

Кандидатська дисертація «Плазмова обробка металів» (1986).

  • 1973–1978 — інженер, молодший науковий працівник
  • 1978–1982 — старший інженер дослідного конструкторсько-технологічного бюро
  • З 1982 р. — аспірант, молодший науковий працівник
  • 1988–1990 — науковий працівник лабораторії нових технологічних процесів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАНУ.
  • 1990–1994 — народний депутат України 12-го (1-го) скликання.
  • Березень 1990 р. — жовтень 1992 р. — заступник голови, з жовтня 1992 р. — член Комісії з питань екології.

Входив до Народної Ради.

З жовтня 1992 р. — Міністр охорони навколишнього природного середовища України.

1994–1995 — Народний депутат України II скл., член Комісії з питань ядерної політики та безпеки. Член депутатської фракції НРУ.

3 липня 1995 р. — 8 травня 1998 р. — міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Був членом ради СБУ, членом Ради національної безпеки при Президентові України, членом Ради національної безпеки і оборони України з серпня 1996 р. по вересень 1998 р., членом Комісії з питань ядерної політики і екологічної безпеки при Президентові України з грудня 1997 р. по липень 2000 р., членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 р. по липень 2001 р. 4 жовтня 1997 у Відні на сесії Генеральної конференції МАГАТЕ підписав від імені уряду України Конвенцію про безпеку поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.

1998–2002 — Народний депутат України III скл. (НРУ, № 5 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з липня 1998 р. Член фракції «Наша Україна» з травня 2002 р., заступник керівника фракції з червня 2002 р., член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з червня 2002 р., член Постійної делегації ВР України в ПАРЄ з червня 2002 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р.

Народний депутат України IX скл. з квітня 2002 р. від блоку Ющенка «Наша Україна».

Очолював тимчасову Комісію з питань розробки концепції національної безпеки, очолював спеціальну роботу депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, брав участь у роботі тимчасової Комісії з розслідування дій посадових осіб під час ДКНС, очолював українську делегацію на переговорах з Росією з проблем ядерного роззброєння.

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Член Руху з 1989 р.

1991–1992 — голова Київської крайової організації Народний Рух України.

Заступник голови Народного Руху України з травня 1998 р. по лютий 1999 р.

1999, лютий — обраний головою Українського Народного Руху.

1999, 18 грудня — на установчому з'їзді партії обраний головою партії Український Народний Рух.

2003, січень — на IV з'їзді Українського Народного Руху, під час якого було ухвалено рішення про нову назву партії — Українська Народна Партія — обрано головою УНП.

Публікаційна діяльність[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року видавництво «Ярославів Вал» опублікувало монографію Костенка «Історія ядерного роззброєння України»[1]. Книга найбільш інформативно представляє процес ядерного роззброєння України у контексті становлення Української держави у перші роки незалежності. Історія викладена за хронологією ухвалення усіх рішень (включно із закритими) парламенту, уряду, президента щодо ядерного роззброєння[2], а також публікацій у західних, російських та українських ЗМІ і невідомих загалові фактів про кулуарну частину політичної боротьби між проукраїнською та прокремлівською частинами української влади. Книга дає вичерпну відповідь на запитання, яке стало особливо актуальним після початку військової агресії Росії проти України у 2014 році: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю без надійних гарантій національної безпеки?»[3]

Невдовзі після було проведено серію презентацій, зокрема, у місті Києві (14-й Київський книжковий ярмарок «Медвін»[4], Київський міський будинок учителя[5], Український кризовий медіа-центр[6], НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»[7]), Полтаві (Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка[8][9]), Рівному (Рівненський державний гуманітарний університет[10]), Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка[11], «Форум видавців у Львові»[12]), Ужгороді (Ужгородський національний університет[13]), Чернівцях[14][15][16]), Івано-Франківську (Народний дім «Просвіта»[17][18]), Тернополі (Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя[19][20]), Миколаєві (Миколаївська обласна державна адміністрація[21][22]), Одесі (Одеський університет ім. Мечникова[23]).

У грудні 2020 року Інститут українських студій Гарвардського університету переклав книгу Костенка «Історія ядерного роззброєння України» англійською[24][25][26].

Контроверсійності[ред. | ред. код]

31 травня 2016 року Українська правда опублікувала статтю про «чорну бухгалтерію» Партії регіонів за 6 місяців 2012 року[27][28], головним ідейним натхненником та співавтором якої був журналіст із сумнівною репутацією Сергій Лещенко[29][30]. У документах фігурують прізвище та ініціали, що нібито збігаються з прізвищем та ініціалами колишнього депутата Верховної Ради України Костенка та згадано партію «Наша Україна». Крім того, вказано отримані $1,6 млн та дати отримання[31] — 14 і 28 вересня 2012 року, 3 жовтня 2012 року. Підписи та почерки у записах не збігаються з підписом та почерком Костенка[27][19]. Костенко заперечив отримання від Партії регіонів грошей[32][33].

Відзнаки, почесні звання[ред. | ред. код]

  • Нагороджений Почесною грамотою Київського міськвиконкому за участь в рятувальних роботах у м. Спітак (Вірменія), Почесною відзнакою Президента України (серпень 1996 р.), вищим орденом Португалії (1998).
  • Член Всесвітньої академії мистецтв і науки.
  • Майстер спорту з альпінізму[34][35][36]

Інше[ред. | ред. код]

  • Автор понад 35-ти наукових робіт

Інтернет-ЗМІ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Замість того, щоб знищити ядерну зброю, Україна передала її агресору – Костенко (укр.). www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 19 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  2. ↑ Ядерне роззброєння України (укр.). www.youtube.com. ТРК РАІ. 14 вересня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  3. ↑ Відповіді на питання хто винен, що Україна віддала ядерну зброю, маючи третій ядерний потенціал у світі (укр.). www.youtube.com. Телеканал «Чернівці». 18 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  4. ↑ У Києві розпочинається «Книжковий Медвін» (укр.). bukvoid.com.ua. Буквоїд. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  5. ↑ У Києві презентували книгу «Історія ядерного роззброєння України» (укр.). espreso.tv. Еспресо TV. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  6. ↑ Доки у світі не буде створено нову систему колективної безпеки, світ буде прагнути набути ядерну зброю, і найбільшим аргументом у цьому буде історія ядерного роззброєння України – Юрій Костенко (укр.). uacrisis.org. Український кризовий медіа-центр. 02 листопада 2015. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 січня 2021. 
  7. ↑ Зустріч з Юрієм Костенком (укр.). kpi.ua. НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2021. 
  8. ↑ В університеті відбулася презентація книги Юрія Костенка «Історія ядерного роззброєння України» (укр.). pnpu.edu.ua. Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка. 15 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  9. ↑ У Полтаві представили книгу про ядерне роззброєння України (укр.). poltava.depo.ua. Depo.ua. 15 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  10. ↑ Рівнянам розкажуть про ядерне роззброєння України (укр.). rivne1.tv. «Рівне1». 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  11. ↑ Юрій Костенко презентував у Львівському університеті книгу «Історія ядерного роззброєння» (укр.). www.lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  12. ↑ Юрій Костенко розкрив секрети ядерного роззброєння України (укр.). unp.ua. Українська Народна Партія (УНП). 15 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 1 січня 2021. 
  13. ↑ В Ужгороді презентували "Історію ядерного роззброєння" Юрія Костенка (ФОТО, ВІДЕО) (укр.). zakarpattya.net.ua. Інтернет-видання «Закарпаття онлайн». 12 лютого 2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  14. ↑ Юрій Костенко: В 90-их роках відбулося не ядерне роззброєння, а ядерне розорення України (ВІДЕО) (укр.). bukinfo.com.ua. Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція «БукІнфо». 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  15. ↑ У Чернівцях розкрили таємниці ядерного роззброєння України (укр.). promin.cv.ua. Телеканал «Чернівецький промінь». 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  16. ↑ «Історія ядерного роззброєння України» (ВІДЕО) (укр.). mtrk.com.ua. Телеканал «Чернівці». 17 листопада 2015. Процитовано 1 січня 2021. 
  17. ↑ Невідома історія. У Франківську презентували книгу про ядерне роззброєння України (укр.). report.if.ua. Портал новин «Репортер». 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  18. ↑ В Івано-Франківську Юрій Костенко презентував «Історію ядерного роззброєння України» (укр.). kurs.if.ua. Інтернет-видання «КУРС». 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  19. ↑ а б Книгу «Історія ядерного роззброєння України» презентував в ТНТУ Юрій Костенко (укр.). tntu.edu.ua. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  20. ↑ Юрій Костенко у Тернополі розповів про історію ядерного роззброєння України (фото) (укр.). teren.in.ua. Тернопільські експрес-новини «ТЕРЕН». 2 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 1 січня 2021. 
  21. ↑ Костенко у Миколаєві: За ядерне роззброєння Україні віддячили російською агресією (рос.). inshe.tv. Інформаційне агентство «Інше. ТВ». 10 березня 2016. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 січня 2021. 
  22. ↑ «Весь архів ядерного роззброєння України в одній книзі»: у Миколаєві представили унікальну працю Юрія Костенка (рос.). novosti-n.org. Миколаївська обласна інтернет-газета «Новини N». 10 березня 2016. Процитовано 1 січня 2021. 
  23. ↑ Круглий стіл «20 років ядерного роззброєння України: підсумки та уроки» (укр.). odcnp.com.ua. Одеський Центр з питань нерозповсюдження ОНУ імені І. І. Мечникова. 29 квітня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  24. ↑ На які українські книжки чекати цього року за кордоном (укр.). chytomo.com. Читомо. 20 липня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 1 січня 2021. 
  25. ↑ Мавпа з гранатами: як Україна з «Верхньої Вольти з ракетами» перетворилася на країну без ракет (укр.). pravda.com.ua. Українська правда. 3 грудня 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2021. 
  26. ↑ Видана книга «Історія ядерного роззброєння України» Юрія Костенка (англ.). books.huri.harvard.edu. Український науковий інститут Гарвардського університету. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 1 січня 2021. 
  27. ↑ а б Рукописи не горят. Черная бухгалтерия Партии регионов: фамилии, даты, суммы. pravda.com.ua. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 2 червня 2016. 
  28. ↑ Журналісти оприлюднили "чорну бухгалтерію" Партії регіонів (документи). ukranews.com. Українські новини. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 1 червня 2016. 
  29. ↑ Анастасія Топольська та «секс-позитив» вечірки у Москві під час COVID-пандемії (укр.). bykvu.com. Букви. 8 травня 2021. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  30. ↑ Із 2014-го щонайменше 10 разів гастролювала в Москві: подробиці скандальних виступів дружини Лещенка (укр.). www.5.ua. 5 канал. 11 травня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  31. ↑ Черная касса. docs.google.com. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 12 червня 2016. 
  32. ↑ Костенко заперечує, що брав гроші від представників Партії регіонів. ukranews.com. Українські новини. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 1 червня 2016. 
  33. ↑ Один із лідерів НУНС заперечує отримання грошей від ПР (укр.). lb.ua. Лівий берег. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  34. ↑ Стенограма пленарного засідання. Засідання сорок дев'яте (укр.). iportal.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 26 червня 1998. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 2 грудня 2020. 
  35. ↑ «Альпіністи переживають свої сходження після того, як спускаються з вершини» (укр.). www.universum.lviv.ua. Світ пригод. 2002. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 2 грудня 2020. 
  36. ↑ Друзів у біді не кидають (укр.). www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 10 березня 2004. Процитовано 2 грудня 2020. 
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Юрій Щербак (1991–1992) · Юрій Костенко (1992–1998) · Василь Шевчук (1998–2000) · Іван Заєць (2000–2001) · Сергій Курикін (2001–2002) · Василь Шевчук (2002–2003) · Сергій Поляков (2003–2005) · Павло Ігнатенко (2005–2006) · Василь Джарти (2006–2007) · Георгій Філіпчук (2007–2010) · Віктор Бойко (2010) · Микола Злочевський (2010–2012) · Едуард Ставицький (2012) · Олег Проскуряков (2012–2014) · Андрій Мохник (2014) · Ігор Шевченко (2014–2015) · Сергій Курикін (в. о.) (2015—2016) · Ганна Вронська (в. о.) (2016) · Остап Семерак (2016–2019) · Олексій Оржель (2019–2020) · Віталій Шубін (в. о.) (2020) · Ольга Буславець (в. о.) (2020) · Роман Абрамовський (2020–2021)
Logo of Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine.svg
Кандидати на посаду Президента України 2010
Кандидати на посаду Президента України 1999
сірим позначено кандидатів, що зняли свої кандидатури
Прем'єр-міністр: Валерій Пустовойтенко
Перший віце-прем'єр-міністр: Анатолій Голубченко (1997—1999), Володимир Куратченко (1999), Анатолій Кінах (1999)
Віце-прем'єр-міністр з питань економіки: Сергій Тігіпко
Віце-прем'єр-міністр з питань соціальної політики: Микола Білоблоцький
Віце-прем'єр-міністр з питань агропромислового комплексу: Михайло Гладій
Віце-прем'єр-міністр: Валерій Смолій, Володимир Семиноженко

Агропромислового комплексу

Юрій Карасик (до 1998)
Борис Супіханов (1998—1999)
Михайло Гладій (з 1999)

Внутрішніх справ

Юрій Кравченко

Вугільної промисловості

Станіслав Янко (до 1998)
Сергій Тулуб (з 1998)

Економіки

Віктор Суслов (до 1998)
Василь Роговий (з 1998)

Енергетики

Олексій Шеберстов (до 1999)
Іван Плачков (з 1999)

Закордонних справ

Геннадій Удовенко (до 1998)
Борис Тарасюк (з 1998)

Зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі

Сергій Осика (до 1999)
Андрій Гончарук (з 1999)

Інформації

Зіновій Кулик

Культури і мистецтв

Дмитро Остапенко (до 1999)
Юрій Богуцький (з 1999)

Надзвичайних ситуацій та
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи

Валерій Кальченко (до 1999)
Василь Дурдинець (з 1999)

Науки і технологій

Володимир Семиноженко (до 1998)
Станіслав Довгий (з 1998)

Оборони

Олександр Кузьмук

Освіти

Михайло Згуровський (до 1999)
Валентин Зайчук (з 1999)

Охорони здоров'я

Андрій Сердюк (до 1999)
Раїса Богатирьова (з 1999)

Охорони навколишнього
природного середовища
та ядерної безпеки

Юрій Костенко (до 1998)
Василь Шевчук (з 1998)

Праці та соціальної політики

Микола Білоблоцький (до 1998)
Іван Сахань (з 1998)

Промислової політики

Василь Гуреєв

Транспорту

Валерій Череп (до 1998)
Іван Данькевич (1998—1999)
Леонід Костюченко (з 1999)

Сім'ї та молоді

Валентина Довженко

Фінансів

Ігор Мітюков

Юстиції

Сюзанна Станік

Міністр Кабінету Міністрів

Анатолій Толстоухов

Прем'єр-міністр: Павло Лазаренко
Перший віце-прем'єр-міністр: Василь Дурдинець
Віце-прем'єр-міністр з політико-правових питань: Олександр Ємець
Віце-прем'єр-міністр з питань промислової політики: Анатолій Кінах
Віце-прем'єр-міністри: Іван Курас, Михайло Зубець, Віктор Пинзеник, Сергій Тігіпко

Внутрішніх справЮрій Кравченко
Вугільної промисловостіСергій Поляков (до 1996)
Юрій Русанцов (з 1996)
ЕкономікиВасиль Гуреєв (до 1997)
Юрій Єхануров (з 1997)
ЕнергетикиЮрій Бочкарьов
Закордонних справГеннадій Удовенко
Зв'язкуВалерій Єфремов (до 1996)
Дмитро Худолій (з 1996)
Зовнішніх економічних зв'язків і торгівліСергій Осика
Культури і мистецтвДмитро Остапенко
Лісового господарстваВалерій Самоплавський
Машинобудування,
військово-промислового
комплексу і конверсії		Валерій Малєв (до 1997)
Василь Гуреєв (з 1997)
Надзвичайних ситуаційВалерій Кальченко
Науки і технологійВолодимир Семиноженко
ОборониОлександр Кузьмук
ОсвітиМихайло Згуровський
Охорони здоров'яЄвген Короленко (до 1996)
Андрій Сердюк (з 1996)
Охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки		Юрій Костенко
ПраціМихайло Каскевич (до 1996)
Микола Білоблоцький (з 1996)
Промислової політики та
паливно-енергетичного комплексу		Анатолій Мінченко
ПромисловостіВалерій Мазур
Рибного господарстваМикола Шведенко
Сільського господарства і продовольстваАнатолій Хорішко (до 1997)
Михайло Зубець (з 1997)
Сім'ї та молодіВалерій Борзов (до 1996)
Сюзанна Станік (з 1996)
Соціального захисту населенняАркадій Єршов (до 1996)
Петро Овчаренко (з 1996)
СтатистикиМикола Борисенко (до 1996)
Олександр Осауленко (з 1996)
ТранспортуІван Данькевич (до 1997)
Микола Круглов (з 1997)
ФінансівВалентин Короневський (до 1997)
Ігор Мітюков (з 1997)
ЮстиціїСергій Головатий
Міністр Кабінету Міністрів УкраїниВалерій Пустовойтенко
Прем'єр-міністр: Євген Марчук
Перший віце-прем'єр-міністр: Павло Лазаренко
Віце-прем'єр-міністри:
Агропромислового комплексуПетро Саблук
Михайло Зубець
Гуманітарної політикиІван Курас
Державної безпеки і надзвичайних ситуаційВасиль Дурдинець
ЕкономікиРоман Шпек
Економічної реформиВіктор Пинзеник
Паливно-енергетичного комплексуВасиль Євтухов
Політико-правових питаньОлександр Ємець
Промислової політикиАнатолій Кінах


Міністри:

Внутрішніх справЮрій Кравченко
Вугільної промисловостіВіктор Полтавець
Сергій Поляков
ЕкономікиВасиль Гуреєв
Енергетики та електрифікаціїОлексій Шеберстов
Закордонних справГеннадій Удовенко
Захисту населення від наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС		Володимир Холоша
Зв'язкуВалерій Єфремов
Зовнішніх економічних зв'язків і торгівліСергій Осика
Культури і мистецтвДмитро Остапенко
Лісового господарстваВалерій Самоплавський
Машинобудування,
військово-промислового
комплексу і конверсії		Валерій Малєв
Молоді і спортуВалерій Борзов
Національностей та міграціїВолодимир Євтух
ОборониВалерій Шмаров
ОсвітиМихайло Згуровський
Охорони здоров'яЄвген Короленко
Охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки		Юрій Костенко
ПраціМихайло Каскевич
Преси та інформаціїМихайло Онуфрійчук
ПромисловостіВалерій Мазур
Рибного господарстваМикола Шведенко
Сільського господарства і продовольстваПавло Гайдуцький
Соціального захисту населенняАркадій Єршов
СтатистикиМикола Борисенко
ТранспортуІван Данькевич
ФінансівПетро Германчук
ЮстиціїСергій Головатий
Міністр Кабінету МіністрівВалерій Пустовойтенко
Прем'єр-міністр: Віталій Масол
Перший віце-прем'єр-міністр: Валерій Самоплавський (1994), Євген Марчук (1994—1995)
Віце-Прем'єр-міністр з питань економічної реформи: Віктор Пинзеник
Віце-прем'єр-міністр з питань фінансової та банківської діяльності: Ігор Мітюков
Віце-прем'єр-міністр з питань агропромислового комплексу: Петро Саблук
Віце-прем'єр-міністр з питань гуманітарної політики: Іван Курас
Віце-прем'єр-міністр з питань зовнішньоекономічної діяльності: Сергій Осика
Віце-прем'єр-міністри: Анатолій Дюба, Володимир Плітін

Внутрішніх справВолодимир Радченко
Вугільної промисловостіВіктор Полтавець
ЕкономікиРоман Шпек
Енергетики і електрифікаціїВілен Семенюк
Закордонних справГеннадій Удовенко
Захисту населення від наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС		Георгій Готовчиць
Володимир Холоша
Зв'язкуОлег Проживальський
Зовнішніх економічних зв'язківСергій Осика
Лісового господарстваВалерій Самоплавський
Машинобудування,
військово-промислового
комплексу і конверсії		Віктор Петров
Молоді і спортуВалерій Борзов
Національностей, міграції та культівМикола Шульга
ОборониВалерій Шмаров
ОсвітиМихайло Згуровський
Охорони здоров'яВолодимир Мальцев
Володимир Бобров
Охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки		Юрій Костенко
ПраціМихайло Каскевич
Преси та інформаціїМихайло Онуфрійчук
ПромисловостіАнатолій Голубченко
Рибного господарстваМикола Шведенко
Сільського господарства і продовольстваЮрій Карасик
Соціального забезпеченняАркадій Єршов
СтатистикиМикола Борисенко
ФінансівПетро Германчук
ЮстиціїВасиль Онопенко
Міністр Кабінету МіністрівВалерій Пустовойтенко

Прем'єр-міністр: Леонід Кучма

Перший віце-прем'єр-міністр: Ігор Юхновський (до 1993), Юхим Звягільський (з 1993)

Віце-прем'єр-міністри:

з питань агропромислового комплексу: Володимир Дем'янов
з питань гуманітарної політики: Микола Жулинський
з питань економічної реформи: Віктор Пинзеник
з питань паливно-енергетичного комплексу: Юлій Іоффе
з питань промисловості та будівництва: Василь Євтухов

Міністри:

Внутрішніх справАндрій Василишин
ЕкономікиВіктор Пинзеник
Юрій Банніков
Роман Шпек
Енергетики і електрифікаціїВіталій Скляров
Закордонних справАнатолій Зленко
Захисту населення від наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС		Георгій Готовчиць
Зв'язкуОлег Проживальський
Зовнішніх економічних зв'язківІван Герц
КультуриЛариса Хоролець
Іван Дзюба
Лісового господарстваВалерій Самоплавський
Машинобудування,
військово-промислового
комплексу і конверсії		Віктор Антонов
Молоді і спортуВалерій Борзов
ОборониКостянтин Морозов
ОсвітиПетро Таланчук
Охорони здоров'яЮрій Спіженко
Охорони навколишнього
природного середовища		Юрій Костенко
ПраціМихайло Каскевич
ПромисловостіАнатолій Голубченко
Соціального забезпеченняАркадій Єршов
СтатистикиМикола Борисенко
ТранспортуОрест Климпуш
ФінансівГригорій П'ятаченко
ЮстиціїВасиль Онопенко
Міністр Кабінету МіністрівАнатолій Лобов
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костенко_Юрій_Іванович&oldid=36976587