Костенко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Іванович Костенко
Юрій Іванович Костенко

Час на посаді:
жовтень 1992 — травень 1998
Попередник Щербак Юрій Миколайович
Наступник Шевчук Василь Якович

Народився 12 червня 1951(1951-06-12) (66 років)
Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Українська народна партія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Іва́нович Косте́нко (нар.12 червня 1951, Нова Ободівка, Вінницька область) — український політик. Голова Української Народної Партії з грудня 1999 року. Кандидат технічних наук (1986)

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 червня 1951 р. у селищі Нова Ободівка Ободівського району (нині Тростянецького району) Вінницької області.

Освіта вища, у 1973 р. закінчив Запорізький машинобудівний інститут, механічно-металургійний факультет, інженер-технолог з обладнання і технології зварювального виробництва, у 1985 р. — аспірантуру Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАНУ.

Кандидатська дисертація «Плазмова обробка металів» (1986).

  • 19731978 — інженер, молодший науковий працівник
  • 19781982 — старший інженер дослідного конструкторсько-технологічного бюро
  • З 1982 р. — аспірант, молодший науковий працівник
  • 19881990 — науковий працівник лабораторії нових технологічних процесів Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАНУ.
  • 19901994 — народний депутат України 12-го (1-го) скликання.
  • Березень 1990 р. — жовтень 1992 р. — заступник голови, з жовтня 1992 р. — член Комісії з питань екології.

Входив до Народної Ради.

З жовтня 1992 р. — міністр охорони навколишнього природного середовища України.

19941995 — Народний депутат України 2-го скликання (висунутий виборцями). Член Комісії з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Член депутатської фракції НРУ.

3 липня 1995 р. — 8 травня 1998 р. — міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Був членом ради СБУ, членом Ради національної безпеки при Президентові України, членом Ради національної безпеки і оборони України з серпня 1996 р. по вересень 1998 р., членом Комісії з питань ядерної політики і екологічної безпеки при Президентові України з грудня 1997 р. по липень 2000 р., членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 р. по липень 2001 р. 4 жовтня 1997 у Відні на сесії Генеральної конференції МАГАТЕ підписав від імені уряду України Конвенцію про безпеку поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом.

19982002 — Народний депутат України 3-го скликання (НРУ, № 5 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з липня 1998 р. Член фракції «Наша Україна» з травня 2002 р., заступник керівника фракції з червня 2002 р., член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки з червня 2002 р., член Постійної делегації ВР України в ПАРЄ з червня 2002 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 р. від блоку В.Ющенка «Наша Україна».

Очолював тимчасову Комісію з питань розробки концепції національної безпеки, очолював спеціальну роботу депутатської групи з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, брав участь у роботі тимчасової Комісії з розслідування дій посадових осіб під час ДКНС, очолював українську делегацію на переговорах з Росією з проблем ядерного роззброєння.

Партійна діяльність[ред.ред. код]

Член Руху з 1989 р.

19911992 — голова Київської крайової організації Народний Рух України.

Заступник голови Народного Руху України з травня 1998 р. по лютий 1999 р.

1999, лютий — обраний головою Українського Народного Руху.

1999, 18 грудня — на установчому з'їзді партії обраний головою партії Український Народний Рух.

2003, січень — на IV з'їзді Українського Народного Руху, під час якого було ухвалено рішення про нову назву партії — Українська Народна Партія — обрано головою УНП, яким є й донині

Скандали[ред.ред. код]

31 травня 2016 року інтернет-видання «Українська правда» опублікувало «чорну бухгалтерію» Партії регіонів за 6 місяців 2012 року[1][2]. У документах фігурують прізвище та ініціали, що збігаються з прізвищем та ініціалами колишнього депутата Верховної Ради України Юрія Івановича Костенка, а також вказана назва партії «Наша Україна». Крім того, в документах вказані отримані гроші на загальну суму 1 614 191 доларів США та перераховані дати отримання[3] — 14 і 28 вересня 2012 року, 3 жовтня 2012 року.

У той же день колишній депутат Верховної Ради України від фракції блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» Юрій Костенко заявив, що заперечує отримання від Партії регіонів грошей[4]. «Це не відповідає дійсності (отримання грошей від ПР)», — сказав він. При цьому, за його словами, українська політика завжди фінансувалася великим капіталом, незалежно від того, які це політичні сили. «Ми вели переговори із представниками бізнесу про отримання фінансової підтримки на виборах», — зазначив він.

Погляди[ред.ред. код]

"За час незалежності було розпочато системні ринкові реформи, у наслідок чого зросли показники практично в усіх галузях виробництва. Зараз нагального вирішення потребує формування політично відповідальної влади, формулювання на державному рівні чіткої програми дій в економічній, міжнародній, політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства, добір кадрів, які здатні будуть її реалізовувати, та введення прозорої форми звітності державного керівництва перед суспільством.

Від відповіді на запитання, чи буде Україна членом європейських та євроатлантичних структур, у першу чергу – ЄС та НАТО, залежить, чи будуть в Україні європейські життєві стандарти і чи матиме вона надійну систему захисту своїх національних інтересів.

Щодо незалежності, то йдеться, зрозуміло, не про її зовнішні атрибути, а про те, чи російські економічні та політичні впливи поступово не перетворять Україну на сателіта Росії. Після років політичного тиску на Україну сьогодні Росія будує іншу політику – декларує важливих демократичних українсько-російських стосунків, але в той же час активно приватизує найбільш важливі об'єкти в Україні. Росія буде зацікавлена в перемозі тих сил, які дозволять продовжити "приватизацію України" та далі втягувати її в сферу своїх військово-політичних інтересів.

Щодо "червоної загрози", то я далекий від того, що вона в незалежній Україні будь-коли реанімується", – цитату взято з книжки Ігоря Шарова 100 сучасників: роздуми про Україну.


Відзнаки, почесні звання[ред.ред. код]

  • Нагороджений Почесною грамотою Київського міськвиконкому за участь в рятувальних роботах у м. Спітак (Вірменія), Почесною відзнакою Президента України (серпень 1996 р.), вищим орденом Португалії (1998).
  • Член Всесвітньої академії мистецтв і науки.
  • Майстер спорту з альпінізму.

Інше[ред.ред. код]

  • Автор понад 35-ти наукових робіт

Інтернет-ЗМІ[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]