Поливка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поливка
Тип суп
Походження
Час приготування 10 хвилин
Необхідні компоненти вода, олія рослинна, сіль, борошно
Зазвичай використовувані компоненти м'ясо, гриби, картопля, часник
Схожі страви суп, юшка
  • Кулінарна книга Рецепт у Вікіпідручнику
  • Складність: Дуже просто

По́ли́вка (біл. Поліўка, пол. Polewka), діал. укр. юшка, суп[1] — білоруська національна страва і польська страва[2], відноситься до супів. Широко вживана, в минулих століттях, в Польщі та Білорусі і нй заході України.

Поливка, в давній польській кухні — назва майже кожного супу, за винятком, наприклад, розсольнику, журу, борщу, капустяного супу, що мали свої назви[3].

Етимологія й історія[ред. | ред. код]

Слово поливка походить від дієслова поливати, широкого вжитку здобуло в середні віки та надалі по всіх теренах колишньої Речі Посполитої. Цим словом помічали усі перші страви, які подавали до столу і лише з поширенням німецької кулінарної традиції (в якій вживалося слово «суп») воно відійшло на другий план і, в основному, залишилося у вжитку серед нижчих верств населення.

В сучасній слов'янській кухні поливками називають назагал усі ті перші страви, які не отримали своєї власної назви (росіл, капусняк, борщ, уха). Найвідоміші сучасні поливки: чорна поливка, граматка та інші поливки на вині, квасі та м'ясній і грибній юшці[4].

Вигляд[ред. | ред. код]

Поливка має вигляд першої страви різного ґатунку (рідкого та густого виду). Спершу вона складалася лише з кількох складників (квасу, солі, відвару з м'яса чи грибів, пива та розтертих чи виварених овочів як головного складника), а вже пізніше господині почали додавати до неї приправи та інші складники, щоби урізноманітнити смакові якості.

З поширенням картоплі, як головного харчового продукту поливки почали робити на картоплі, як головний складник. Поливки часто плутають із підливами, але останні є лише додатковим смаковим засобом (соус), тоді як поливки — самостійна страва.

Росіянин Петро Федоров у своїй книзі «Соловки» (1889) так описує поливку у білорусів Могильовської губернії:

«Поливка» — це різновид супу, який готують в скоромні дні так: в кип'ячену воду кладеться шматок свинячого чи баранячого м'яса зі значною кількість кришеної цибулі, і коли рідина закипить, приправляється борошно. В пісні дні готується так само, тільки без м'яса лише з борошном, а іноді — з в'яленою рибою.[5]

Оригінальний текст (рос.)
«Поливка» — это родъ супа, приготовляемаго въ скоромные дни так: въ кипяченую воду кладется кусокъ свиного или бараньяго мяса съ порядочнымъ количествомъ рубленнаго лука, и когда жидкость закипитъ, приправляется мукой. Въ постные дни приготовляется так же, только безъ мяса съ одной мукой, а иногда съ вяленой рыбой.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поливка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Похлебкин В. В. Национальные кухни наших народов. — М.: Пищевая пром-сть, 1980. — 304 с.
  3. Polewka // Encyklopedia PWN
  4. Белы А. Поліўка // Праект «Наша ежа»
  5. Федоров, П.Ф. Соловки. – Крондштадт: [Тип. «Крондштадского вестника"], 1889. – С. 266.

Література[ред. | ред. код]

  • Поливка // Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами / В. Щ. [Варвара Щелоковська] / Этнографическое обозрение, № 1-2, Кн. XL-XLI / Янчук Н. А. (ред.). — М.: Т-во Скороп. А. А. Левинсон, 1899. — С. 293. (рос. дореф.)
  • Похлебкін В. В. «Национальные кухни наших народов (Основные кулинарные направления, их история и особености. Рецептура)». —М.: «Пищевая пром-сть», 1980. — 304 с.;
  • Zygmunt Gloger «Encyklopedja staropolska ilustrowana». —Warszawa.: «P. Laskauer i W. Babicki», 1900. — I—IV tom.

Посилання[ред. | ред. код]