Пол Роберт Магочі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пол-Роберт Магочі
Paul Robert Magocsi
Magocsi NTSh Toronto.JPG
Народився 26 січня 1945(1945-01-26) (74 роки)
Інглвуд
Місце проживання Торонто
Громадянство США
Національність угорець (за батьком) і русин (за матір'ю)
Діяльність історик
Alma mater Ратгерський університет, Принстонський університет
Сфера інтересів історія
Заклад Торонтський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор
Член Королівське товариство Канади
Відомий завдяки: русинське питання
Нагороди

Пол Роберт Магочі у Вікісховищі?

Пол Роберт Магочі, також відомий як Павло-Роберт Маґочій (англ. Paul Robert Magocsi; нар. 26 січня 1945, Енглвуд, Нью-Джерсі, США) — американський та канадський історик угорсько-українського[1] походження. Дослідник історії України та Підкарпатської Русі, етнічних груп сучасної Канади. Професор (1980), дійсний член Академії наук Королівського товариства Канади (1996).[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Інґлвуд (англ. Englewood), штат Нью-Джерсі, в родині вихідців із Закарпаття — угорця та карпатської русинки. Представник третього покоління іммігрантів. Закінчив Ратґерський університет (1966) та аспірантуру Принстонського університету (доктор філософії в галузі історії, 1972). У 1971 році відомий вчений Омелян Пріцак запросив молодого Пола Магочі до Гарвардського університету, там він працював в Українському науковому інституті: досліджував історію Галичини XIX століття, став першим відповідальним редактором Гарвардської серії українознавчих студій (1975—1982).

Від 1980 — професор історії та політології Торонтського університету (Канада), де водночас очолив кафедру українських студій. Пол-Роберт Магочі був організатором кількох наукових конференцій, зокрема Міжнародної наукової конференції, присвяченої митрополитові Андреєві Шептицькому. Матеріали даної конференції склали збірник «Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts'kyi» (1989, укладач — Магочі). У 2010 видав капітальне дослідження історії українських земель і народів[3], перекладене в 2012 українською мовою[4]

1989 року читав курс української історії у Гебрейському університеті в Єрусалимі. У 1990—1997 роках — директор Інституту історії полікультурної спільноти провінції Онтаріо; головний редактор «Енциклопедії народів Канади» (1999). Був науковим консультантом Інституту соціальної антропології імені Макса Планка в Німеччині (2001, 2002, 2003, 2006).

Магочі має широкий спектр наукових інтересів, є автором понад 600 публікацій з історії, політології, бібліографії, соціолінгвістики й картографії, що вийшли англійською, німецькою, французькою, китайською, українською та іншими слов'янськими мовами. Не раз приїжджав в Україну, насамперед на Закарпаття, для участі в конференціях. Брав участь у роботі 9-го Міжнародного конгресу славістів у Києві (1983), 1-го (Київ, 1991), 5-го (Чернівці, 2003), 6-го (Донецьк, 2005) Міжнародних конгресів україністів.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Проводить значну громадсько-політичну діяльність задля популяризації серед північноамериканської громадськості історії України взагалі й русинського питання зокрема. З 1978 року займає пост президента-засновника Карпато-русинського дослідного центру США (англ. Carpatho-Rusyn Research Center), який видає у Сполучених Штатах та Європі наукові й науково-популярні праці з історії та культури русинів.

Пол Магочі та його однодумці у своїх науково-популярних працях відстоюють твердження, що карпаторусини, зокрема й мешканці Закарпаття, є окремим східнослов'янським народом з власною мовою, територією та історичними традиціями. Упродовж 2005—2009 Пол Магочі років очолював Світову раду русинів, неодноразово ініціював проведення Світових конгресів русинів, на яких виступав з науковими доповідями.[5]

Історичні студії[ред. | ред. код]

На Львівському форумі видавців, 2014 рік

Свою фундаментальну працю «Україна: історія її земель та народів»[6] сам автор позиціонує як, у певному сенсі, першу історію держави Україна, написану з врахуванням концепції легітимної участі народів, які населяли й населяють територію сучасної України, у творенні складної мозаїки її історії, з урахуванням їхніх інтересів, прагнень і дій. Хоча вона писана «іноземцем для іноземців», проте пропонує самим українцям розглядати свою державу з позицій мультикультуралізму.

На думку рецензентів, представлення персоналій з історії України у книзі є доволі вибірковим та обмеженим. Окремі текстові сегменти, а не фрагментарні чи контекстуальні згадки, присвячено лише певним знаковим історичним особам. Такий, зорієнтований на західного читача, пантеон постатей української минувшини, до якого фактично не потрапив жоден з українських діячів ХІХ-ХХ століття — досить показовий, оскільки дозволяє дещо інакше подивитися на просторово-культурницький рефрен зазначеної книги[7].

Критика[ред. | ред. код]

Наукові погляди Пола-Роберта Магочі щодо русинського питання були розкритиковані низкою українських дослідників та громадських діячів. Зокрема, доктор філологічних наук Любомир Белей у своїх публікаціях звинуватив канадського дослідника у маніпуляції науковими методами. На думку мовознавця, діяльність Магочі спрямована на дезінтеграцію українського етномовноного простору[8][9].

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • (1978) The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus', 1848—1948, Harvard University Press. ISBN 0-674-80579-8
  • (1983) Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide (Toronto: University of Toronto Press).
  • (1993, 2003) Historic Atlas of east Central/Central Europe (University of Washington Press)
  • (1993, 2002) Historic Atlas of Central Europe (University of Washington Press/University of Toronto Press/Thames & Hudson), ISBN 0-500-28355-9.
  • (1996) A History of Ukraine (Toronto: University of Toronto Press) ISBN 0802008305
  • (1999) Of the Making of Nationalities There is no End (2 vols (Columbia University Press)
  • (1999) Encyclopedia of Canada's Peoples, 1999, University of Toronto Press. ISBN 0802029388
  • (2002) «The Roots of Ukrainian Nationalism: Galicia As Ukraine's Piedmont», University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802047386
  • (2002) I. I. Pop, Paul Robert Magocsi, Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802035663
  • (2012) Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів [Текст]. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2012. — 794 с. ISBN 978-966-387-061-8
  • (2014) Маґочій П.-Р. Крим: наша благословенна земля [Текст]. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2014. — 160 с. ISBN 978-966-387-080-9
  • (2018) Маґочій П.-Р. Як я став українознавцем: есей-спогад [Текст] / П.-Р. Маґочій; пер. з англ. С. Біленького. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2018. — 144 с. ISBN 978-966-387-116-5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віднянський С. В. МАГОЧІЙ Павло-Роберт [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с
  2. Magocsi P., Pop I. Encyclopedia of Rusyn History and Culture. — University of Toronto Press, 2002. — R. 313. — ISBN 0-8020-3566-3.
  3. A History of Ukraine: The Land and Its People. University of Toronto Press Inc., 2010
  4. Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. — 794 с. — ISBN 978-966-387-061-8.
  5. Майборода О. «Політичне русинство»: Закарпатська версія периферійного націоналізму / О.Майборода. — К., 1999. — 25 с.
  6. Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів. — Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2012. — 794 с.
  7. Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів / Авториз. пер. з англ. Е. Гийдель, С. Грачова, Н. Кушко, О. Сидорчук; наук. ред. С.Біленький; відп. ред. В. Падяк. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. — 794 с. + XXII с. // Український історичний журнал. Рецензії й огляди.
  8. Адамович С. Павло Роберт Маґочій — ідеолог політичного русинства / С. Адамович // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2010. — Вип. 18. — С. 78-84.
  9. Бреславська С. Нація нізвідки: непримарна небезпека // Слово Просвіти. — 2018. — № 27 (5—11 липня). — С. 4.

Джерела та література[ред. | ред. код]