Аджамка (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Аджамка
Ajamka gerb.png Ajamka prapor.png
Герб Прапор
Дитсадок "Білочка".jpg
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький
Громада Аджамська сільська
Рада Аджамська сільська рада
Код КАТОТТГ UA35040010010031697
Облікова картка Аджамка 
Основні дані
Засноване 1750-ті[1]
Населення 4010
Площа 1,339 км²
Густота населення 2994,77 осіб/км²
Поштовий індекс 27620
Телефонний код +380 522
Географічні дані
Географічні координати 48°32′20″ пн. ш. 32°32′05″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Водойми річки: Аджамка, Чорна, Балка Моренцева
Відстань до
обласного центру
21 км
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Медерове
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 27620, с. Аджамка, вул. Центральна, 65
Сільський голова Зайченко Тетяна Анатоліївна
Карта
Аджамка. Карта розташування: Україна
Аджамка
Аджамка
Аджамка. Карта розташування: Кіровоградська область
Аджамка
Аджамка
Мапа

CMNS: Аджамка у Вікісховищі

Аджа́мка — село в Україні, центр Аджамської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області. Центр сільської ради.

Розташоване на річці Аджамці, лівій притоці Інгулу, за 21 км від Кропивницького за 11 км від залізничної станції Медерове. З обласним центром сполучена автошляхом. У селі річка Чорна та Балка Моренцева впадають у річку Аджамку.

Сільраді підпорядковані також населені пункти Григорівка, Павло-Миколаївка, Привілля.

Населення — 4010 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення засноване козаками.

У 17541759 й 17611764 село входило до складу Слобідського козацького полку.

У 1769 році село було спалене військом Кирим Ґерая[2][3].

В Аджамці діяла Покровська церква, відома її метрична книга на 1788 рік, ієрей Йосип Лихановський, на 1791 рік — ієрей Василь Улевич.

Дитсадок «Білочка»

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Аджамської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 6508 осіб, налічувалось 1142 дворових господарства, існували 2 православні церкви, церковноприходська школа, відкрита у 1885 році[4], 16 лавок, відбувався щорічний ярмарки 1 жовтня та базари щоденно[5]. За 12 верст — залізнична станція.

За даними 1894 року у містечку мешкало 10 182 особи (5165 чоловічої статі та 5017 — жіночої), налічувалось 1405 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 церковнопарафіяльні й земська школи на 288 учнів (262 хлопчики й 26 дівчаток), земська поштова станція, лікарня, лікар й фельдшер, паровий млин, 5 хлібних комор, лісовий склад, гуртовий склад вина й спирту, 19 лавок, 3 питних заклади, відбувалось 4 ярмарки на рік й базари 162 дні на рік[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9745 осіб (4837 чоловічої статі та 4908 — жіночої), з яких 9457 — православної віри[7].

1917—1922 рр. — період визвольних змагань за самостійну Україну, з 1922 р. — початок геноциду українського народу, населення піддається репресіям, Голодоморам, винищенню. Кількість мешканців постійно зменшується.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4386 осіб, з яких 2070 чоловіків та 2316 жінок[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4008 осіб[9].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
Українська 95,99 %
Російська 3,14 %
Молдовська 0,32 %
Білоруська 0,12 %
Угорська 0,05 %
Болгарська 0,02 %
Гагаузька 0,02 %
Інші 0,34 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 25 грудня 2015 р. рішенням № 52 сесії сільської ради. Автори — К. В. Шляховий, В. Філімонов.

Герб[ред. | ред. код]

Лазуровий хвилястий звужений стовп зі срібною нитяною облямівкою ділить щит на зелене та червоне поля; у першому полі — срібна стріла у стовп вістрям догори, охоплена знизу срібною підковою; у другому полі — два золоті уширені хрести, один над одним. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Стовп відображає річку Аджамку. Срібна підкова нагадує про буремне історичне минуле і є символом щастя та надії на світле майбутнє. Стріла — знак цілеспрямованості, швидкості та невідворотності. Уширені геральдичні хрести в українській традиції вважаються козацькими та символізують приналежність до християнської віри.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з п'яти вертикальних смуг — зеленої, білої, синьої, білої та малинової, розділених між собою хвилеподібно (7:1:4:1:7).

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села розташовано орнітологічний заказник місцевого значення Аджамський.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УРЕ
  2. Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
  3. Записки барона Тотта о татарском набеге 1769 г. на Ново-Сербию // «Киевская старина», [[1883]]. — № 9-10. — С. 135—198. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 27 серпня 2012. 
  4. Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 61.
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор.
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-254)
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]