Аджамка (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Аджамка
Ajamka gerb.png Ajamka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Кіровоградський район Кіровоградський район
Рада/громада Аджамська сільська рада
Код КОАТУУ 3522580301
Облікова картка Аджамка 
Основні дані
Населення 4010
Площа 1,339 км²
Густота населення 2994,77 осіб/км²
Поштовий індекс 27620
Телефонний код +380 522
Географічні дані
Географічні координати 48°32′20″ пн. ш. 32°32′05″ сх. д. / 48.53889° пн. ш. 32.53472° сх. д. / 48.53889; 32.53472Координати: 48°32′20″ пн. ш. 32°32′05″ сх. д. / 48.53889° пн. ш. 32.53472° сх. д. / 48.53889; 32.53472
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Відстань до
обласного центру
21 км
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Медерове
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 27620, с. Аджамка, вул. Леніна, 65; тел. 31-13-88
Сільський голова Зайченко Тетяна Анатоліївна
Карта
Аджамка. Карта розташування: Україна
Аджамка
Аджамка
Аджамка. Карта розташування: Кіровоградська область
Аджамка
Аджамка
Locator Dot2.gif
Розташування села Аджамка

Аджа́мка — село в Україні, в Кіровоградському районі Кіровоградської області. центр сільської ради.

Розташоване на річці Аджамці, лівій притоці Інгулу, за 21 км від Кіровограда і за 11 км від залізничної станції Медерове. З обласним центром сполучена автошляхом.

Сільраді підпорядковані також населені пункти Григорівка, Павло-Миколаївка, Привілля.

Населення — 4010 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Поселення засноване козаками.

У 1754-59 й 1761-64 село входило до складу Слобідського козацького полку.

В 1769 році село було спалене військом Крим-Гірея.[1][2]

В Аджамці діяла Покровська церква, відома її метрична книга на 1788 рік, ієрей Йосип Лихановський, на 1791 рік - ієрей Василь Улевич.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Аджамської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 6508 осіб, налічувалось 1142 дворових господарства, існували 2 православні церкви, школа, 16 лавок, відбувався щорічний ярмарки 1-го жовтня та базари щоденно[3]. За 12 верст — залізнична станція.

За даними 1894 року у містечку мешкало 10 182 особи (5165 чоловічої статі та 5017 — жіночої), налічувалось 1405 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 церковно-парафіяльні й земська школи на 288 учнів (262 хлопчики й 26 дівчаток), земська поштова станція, лікарня, лікар й фельдшер, паровий млин, 5 хлібних комор, лісовий склад, гуртовий склад вина й спирту, 19 лавок, 3 питних заклади, відбувалось 4 ярмарки на рік й базари 162 дні на рік[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9745 осіб (4837 чоловічої статі та 4908 — жіночої), з яких 9457 — православної віри[5].

1917-1922 р.р. - період визвольних змагань за самостійну Україну, з 1922 р. - початок геноциду українського народу, населення піддається репресіям, Голодоморам, винищенню. Кількість мешканців постійно зменшується.

ІІ світова війна[ред. | ред. код]

Важко пережили жителі Аджамки період зіткнення коричневої та червоної чуми. Перед наступом фашистів на Аджамку всі більшовицькі посадовці втекли на Схід, рятуючи своє майно та родини, знищивши склади з продовольством та більшість промислових об'єктів, заливши напризволяще дітей, жінок та старих людей. Після приходу фашистів відновилась служба в церкві, селяни почали отримувати частину врожаю. Люди зажили краще, ніж при "комуні". Але відношення фашистів до людей, примусове вивезення молоді в Німеччину та інші заходи відвернули більшість населення від нових окупантів. Два роки окупації не діяло так зване "радянське підпілля", хоча певну кількість людей більшовики для боротьби в тилу залишили. Тільки перед наступом "червоних визолителів" горе-партизани активізували свої дії.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 25 грудня 2015р. рiшенням №52 сесії сільської ради. Автори - К.В.Шляховий, В.Філімонов.

Герб[ред. | ред. код]

Лазуровий хвилястий звужений стовп із срібною нитяною облямівкою ділить щит на зелене та червоне поля; у першому полі - срібна стріла у стовп вістрям вгору, охоплена знизу срібною підковою; у другому полі - два золоті уширені хрести, один над одним. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Стовп відображає річку Аджамку. Срібна підкова нагадує про буремне історичне минуле і є символом щастя та надії на світле майбутнє. Стріла - знак цілеспрямованості, швидкості та невідворотності. Уширені геральдичні хрести в українській традиції вважаються козацькими та символізують приналежність до християнської віри.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з п'яти вертикальних смуг - зеленої, білої, синьої, білої та малинової, розділених між собою хвилеподібно (7:1:4:1:7).

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села розташовано орнітологічний заказник місцевого значення Аджамський.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
  2. Записки барона Тотта о татарском набеге 1769 г. на Ново-Сербию // «Киевская старина», 1883. — № 9-10. — С. 135–198
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор.
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-254)