Порфирій Луцик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луцик.
Слуга Божий
о. Порфирій Луцик, ЧСВВ
Ім'я при народженні Петро Луцик
Народився 5 січня 1896(1896-01-05)
с. Пархач (нині Межиріччя) Львівщина, Україна
Помер 9 серпня 1952(1952-08-09) (56 років)
Новосибірськ, Росія
Діяльність священик УГКЦ, монах ЧСВВ
Відомий завдяки церковний діяч
Alma mater Папський Григоріанський університет
Конфесія греко-католик

Порфирій Луцик (у світі — Петро Луцик; 5 січня 1896, Пархач, Львівщина — 9 серпня 1952, Новосибірськ, в'язниця ГУЛАГу СССР) — український релігійний діяч, ієромонах Чину Святого Василія Великого, ігумен Крехівського монастиря.

Жертва російського окупаційного терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 січня 1896 року в с. Пархач Сокальського повіту (нині с. Межиріччя Сокальського району Львівської області) в сім'ї Івана Луцика сина Семена і Анастасії з роду Котик та Параскевії дочки Василя Шевчука і Татіяни з дому Лемеха. Охрестив його 8 січня 1896 року о. Сильвестр Кізима, ЧСВВ[1]. Початкову освіту здобув у рідному селі, гімназійні студії розпочав у Сокальській гімназії, де провчився два роки (1907–1909)[2][3], після чого перевівся до Конвікту отців василіян у Бучачі й продовжив навчання в Бучацькій державній гімназії (1909–1911)[4][5].

Після четвертого класу 7 вересня 1911 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир, де 24 квітня 1913 року вже як брат Порфирій склав перші монаші обіти. По обітах розпочав навчання на гуманістиці в Крехові. На початку Першої світової війни перший місяць був санітаром в Чорткові. У травні 1919 року під час польсько-української війни, разом з ченцями Крехівського і Жовківського монастирів (разом 42 отців і братів), був вивезений до концентраційного табору у Домб'є біля Кракова. Після кількамісячного перебування в Домб'є, призначений довершувати філософію в Лаврівський монастир, де 7 липня 1920 року склав вічні обіти. 1920/1921 навчальний рік бр. Порфирій Луцик провів у Бучацькому Місійному інституті імені святого Йосафата, де викладав латинську мову в трьох гімназійних класах та каліграфію в першому гімназійному класі. Богословські студії закінчив у Папському Григоріянському університеті в Римі упродовж 1921–1924 років. Ієрейські свячення отримав 31 жовтня 1924 року.[6].

Був вікарієм, сотрудником адміністратора парафії та катехитом у Перемишлі (1924–1931), вікарієм і провідником Апостольства молитви та Марійської дружини в Жовкві (1931–1933), а 28 грудня 1933 року отримав призначення на ігумена Крехівського монастиря. Під час першої радянської окупації (1939–1941) був адміністратором парафії в с. Ванів на Сокальщині. З початком міжсоюзницької війни Німеччини та Московщини переселився до Бучача. У 1942–1943 роках проживав у монастирі в Чорткові.

У 1945 році о. Порфирій Луцик переїхав до Львова, де таємно займався душпастирською діяльністю. 24 листопада 1948 року у Львові, коли о. Порфирій виходив з дому, був заарештований співробітниками КДБ, а вже 31 грудня 1948 року був засуджений Львівським облсудом на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах за відмову підкоритися умовам Львівського псевдособору 1946, на якому ліквідовано греко-католицьку ієрархію в Україні. Спочатку утримувався у тюрмі на Лонцького у Львові, де захворів на туберкульоз, згодом — у Золочівській в'язниці, відтак етапований вглиб СРСР, де перебував у зонах довкола Новосибірська. Помер 9 серпня 1952 року в Новосибірську.

Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Порфирія Луцика до лику блаженних[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ AGAD, z. 298, sygn. 10, s. 459: Запис про народження Петра Луцика
  2. ↑ II. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Sokalu za rok szkolny 1907/8 - Podkrapacka Digital Library. www.pbc.rzeszow.pl. Процитовано 9 серпня 2022.
  3. ↑ III. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Sokalu za rok szkolny 1908/9 - Podkrapacka Digital Library. www.pbc.rzeszow.pl. Процитовано 9 серпня 2022.
  4. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1910 - Podkrapacka Digital Library. www.pbc.rzeszow.pl. Процитовано 9 серпня 2022.
  5. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1911 - Podkrapacka Digital Library. www.pbc.rzeszow.pl. Процитовано 9 серпня 2022.
  6. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 134.
  7. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 29 серпня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Порфирій_Луцик&oldid=37672930