Посмітюха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Посмітюха
Crested Lark (Galerida cristata) at Sultanpur I Picture 118.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Посмітюха (Galerida)
Вид: Посмітюха
Біноміальна назва
Galerida cristata
(Linnaeus, 1758)
Ареал - зеленим
Ареал - зеленим
Підвиди
37, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Galerida cristata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Category:Galerida cristata
EOL logo.svg EOL: 913308
ITIS logo.svg ITIS: 560129
IUCN logo.svg МСОП: 148907
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 215306
Fossilworks: 368978

Посмі́тюха, або чуба́тий жа́йворонок (Galerida cristata) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae). В Україні осілий, кочовий на всій території крім гір[1].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Маса тіла 35-45 г, довжина тіла близько 15 см. Дорослий птах зверху сірувато-бурий, з темною строкатістю; на тім'ї загострений «чуб»; низ тулуба білуватий, з темно-бурою строкатістю на волі і боках; спід крил світло-рудий; махові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; центральні стернові пера бурі, крайні — рудуваті, інші — темно-бурі; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха пера верху з білуватою верхівкою; «чуб» коротший[1].

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Птах поширений у південній бореальній зоні від заходу і південного заходу Європи до Кореї і Жовтого моря. Південна межа ареалу проходить від Сенегалу і Гамбії, Нігерії, Судану, півночі Кенії і узбережжя Аравії через північний схід Індії до низовини Непалу.

На північному сході гніздового ареалу чубатий жайворонок — перелітний птах, в інших частинах — осілий. Тим не менш, для окремих особин доведені дальні переміщення.[2]

Населяє сухі відкриті біотопи з розрідженою трав'янистою рослинністю. Віддає перевагу культурному ландшафту. Особливо часто у гніздовий період зустрічається на пустошах, вигонах, закинутих звалищах, на околицях населених пунктів тощо.

Підвиди[ред. | ред. код]

Відомо 37 підвидів посмітюхи:[3]

  • Galerida cristata cristata
  • Galerida cristata pallida
  • Galerida cristata neumanni
  • Galerida cristata apuliae
  • Galerida cristata tenuirostris
  • Galerida cristata meridionalis
  • Galerida cristata caucasica
  • Galerida cristata subtaurica
  • Galerida cristata cypriaca
  • Galerida cristata zion
  • Galerida cristata cinnamomina
  • Galerida cristata magna
  • Galerida cristata leautungensis
  • Galerida cristata coreensis
  • Galerida cristata iwanowi
  • Galerida cristata lynesi
  • Galerida cristata kleinschmidti
  • Galerida cristata riggenbachi
  • Galerida cristata carthaginis
  • Galerida cristata balsaci
  • Galerida cristata arenicola
  • Galerida cristata helenae
  • Galerida cristata festae
  • Galerida cristata brachyura
  • Galerida cristata nigricans
  • Galerida cristata maculata
  • Galerida cristata halfae
  • Galerida cristata senegallensis
  • Galerida cristata jordansi
  • Galerida cristata alexanderi
  • Galerida cristata isabellina
  • Galerida cristata altirostris
  • Galerida cristata somaliensis
  • Galerida cristata tardinata
  • Galerida cristata chendoola
  • Galerida cristata randoni
  • Galerida cristata macrorhyncha

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 3,6-7,6 млн пар, в Україні — 50—70 тис. пар. Протягом 1970–1990 рр. було відмічене скорочення чисельності, після чого в цілому вона залишається стабільною[4].

Гніздування[ред. | ред. код]

Galerida cristata

Гніздиться окремими парами. Гніздо влаштовує зазвичай на землі, серед розрідженої рослинності, в невеликому заглибленні ґрунту, на рівному місці або на схилі канави, ями. У виключних випадках влаштовує гнізда над землею — під солом'яними дахами господарських будівель, на скиртах соломи. Гніздо зазвичай доволі добре приховане завдяки тому, що птахи влаштовують його біля каміння, грудок землі тощо. Гніздо подібне до жайворонка польового. Будівельним матеріалом слугують сухі стебла трав, корінці, вузьке листя, інший різноманітний рослинний матеріал. Висилкою слугують тонкі сухі травинки, кінське волосся, зрідка — пір'я. Зовнішня частина інколи складається з коротких, товстих стебел, листя і колосків трав, що стирчать в сторони. Діаметр гнізда становить 10,8-12,0, діаметр лотка — 4,5-5,5, висота гнізда — 6,0-7,0 см.

У повній кладці 3-5, частіше 4-5, зрідка 6 яєць. Вони дуже подібні до яєць полоьвого жайворонка, але зазвичай мають жовтувато-бурий відтінок, більш заокруглені та з більш вираженим блиском. Основний їхній фон сіро-білуватий, щільно вкритий доволі крупними і дрібними плямами: глибокими світло-сірими або сіро-фіолетовими та поверхневими оливково- або сіро-бурими. Середній розмір яєць 22,85×16,86 мм.

До відкладання яєць приступає наприкінці квітня — на початку травня. Гніздовий період тримає до середини липня. Протягом року два виводки. Насиджує тільки самка протягом 12-13 діб[5].

Живлення[ред. | ред. код]

Чубатий жайворонок з їжею

До раціону чубатого жайворонка входять насіння дикорослих трав, взимку частково — дрібні тварини. Живиться також безхребетними — дощовими червами, дрібними жуками середнього розміру, мухами, дрібними метеликами, гусінню, павуками, дрібними молюсками. Молодих птахів вигодовують тваринною їжею.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  2. Hans-Günther Bauer, Einhard Bezzel und Wolfgang Fiedler (Hrsg): Das Kompendium der Vögel Mitteleuropas: Alles über Biologie, Gefährdung und Schutz. Band 2: Passeriformes — Sperlingsvögel, Aula-Verlag Wiebelsheim, Wiesbaden 2005, ISBN 3-89104-648-0
  3. Clements, J.F.; Schulenberg, S.; Iliff, M.J.; Sullivan, B.L.; Wood, C.L.; Roberson, D. (2012). The Clements Checklist. Cornell Lab of Ornithology. Процитовано 2013-07-28. 
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  5. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.