Підгайці (Шумський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підгайці
Підгайці знак.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський район
Рада/громада Підгаєцька сільська рада
Код КОАТУУ 6125885901
Облікова картка Підгайці 
Основні дані
Засноване 1850
Населення 530
Територія 4.747 км²
Густота населення 111.65 осіб/км²
Поштовий індекс 47104
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 49°58′30″ пн. ш. 25°53′11″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 25.88639° сх. д. / 49.97500; 25.88639Координати: 49°58′30″ пн. ш. 25°53′11″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 25.88639° сх. д. / 49.97500; 25.88639
Водойми Горинка
Відстань до
районного центру
40 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 47162, с. Підгайці
Карта
Підгайці. Карта розташування: Україна
Підгайці
Підгайці
Підгайці. Карта розташування: Тернопільська область
Підгайці
Підгайці

Підгайці у Вікісховищі?

Підга́йці – село Шумського району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинка, на півдні району. Рельєф села Підгайці утворився одночасно з підняттям Кременецького кряжу, гори якого сягають до 207 м над рівнем світового океану. Ґрунти тут опідзолені чорноземи, в'язкі.

Межує з селами Збаразького, Лановецького, Кременецького районів. Розташоване за 50 км від Шумська. На 2006 рік у селі нараховано 165 дворів та 485 жителів. На 2007—497 осіб. 

Підгаєцькій сільській раді підпорядковане село Кудлаївка, до 2003 року — і хутір Вербиця (нині незаселений).

Історія[ред. | ред. код]

Історія села давня. Про це свідчать знахідки: крем'яні сокири, гостряки та списи, уламки з глиняних виробів, ляльки.

Перша писемна згадка про село як Підгайчики датується 1414 роком, орієнтовно з якого село належить князю Івану Вишневецькому. Про нього є згадка в акті 1545 року в описі Кременецького замку, як таке, що перебуває в числі «городець» князя.

Ще один представник з роду Вишневецьких — Андрій Вишневецький. Він прийняв унію у 1595 р. і намагався окатоличити населення. Панування Вишневецьких та експлуатація ними селян продовжувалось до 1746 року, до смерті останнього представника з роду Вишневецьких — Михайла Сервація. Тяжкий гніт цих відступників-феодалів, особливо жорстоке визискування ними селян, намагання зламати їх опір, викликали в населення справедливий гнів і ненависть до гнобителів, тому селяни неодноразово виступали проти експлуататорів.

У тому ж 1545 році, коли королівський комісар Лев Потій проводив ревізію Волинського воєводства, брат князя Дмитро Вишневецький прибув до міста Крем'янця (Кременця), де той перебував. Документи свідчать: князь мав у власності маєтки також у селах Кушлин (або Кушки), Підгайці, Окнин, Тараж, Комарин, Крутнів, Лопушне, Олексинець та Бобринець. За часів російського царського правління над Волинню село переходило в руки інших поміщиків- експлуататорів: Левитського, Ярошинських. А в ХІХ ст. село Підгайці належало графам Ожаровським. Фактом цього є тогочасна старовинна карта, датована 1864 роком, у якій  вказано не лише графинь-власниць села Марію Ожаровську та Юзефу Олизар, але  й чіткі  розміри земельних уділів та  місцерозташування географічних об'єктів.

Біографічна довідка

Марія Павлівна Скавронська (Пален, Ожаровська) мала графський титул. Була заміжня двічі. Її батьки — Павло Мартинович Скавронський та Катерина Василівна Енгельгарт. Землі, разом зі своєю родичкою Олізар, Ожаровська отримала в дарунок. Померла графиня 1857 року.

У 1882 р. сільська община на місці старої церкви, яка стояла на зарубках, побудувала нову дерев'яну, названу в честь Св. Миколая. Також зберігся будиночок, збудований одночасно зі старою церквою. Церква завжди залишалась православною. Навіть коли зазнавала гонінь з боку радянської влади. Була закритою на 18 років, але у 1978 році її знову відкрили. У 1966 р. тут виявили стародруки та рукописну книгу XVII ст.

З 1921 року за Ризьким договором Шумщина офіційно увійшла до складу Польщі. Попри те, що її таким чином обійшов радянський «рай» з колективізацією і голодомором, і польська влада була настроєна до волинського українства не вельми лояльно. Вбачаючи в цих землях арену неминучої війни з Радянським Союзом, польський напіввійськовий уряд боявся зради з боку українців і намагався полонізувати дані території. Наша територія перебуває у володіннях Польщі до того періоду, поки радянська влада не розпочинає депортаційні акції, які тривали з 1939 по 1941 рр. Основною метою таких акцій, загалом яких нараховують чотири, є виселення з анексованих радянською владою територій поляків, які, на думку тодішньої влади, суперечили основі партійної ідеології. Найбільш нещадно поводились із багатими верствами населення: польськими «кулаками».

У Підгайцях також проводяться такі акції. На час виселення польських осадників тут проживає  5 польських панів, які мають свої земельні угіддя.

Ім'я одного з них — Адам Кожей (військовий поручник). У своїй власності пан мав підгаєцькі землі, даровані йому тестем — паном Ланцуцьким. Проживав він у будинку, де зараз школа та дитсадок. Пан  мав у своїй власності ставок та млин (зараз тут рибарня).

Ще один із польських вихідців мав угіддя за селом. Прізвище його — Солом'яний. А територію, де колись стояла його хата, стали називати «солом'яне».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква святого Миколая (1882 р., дерев'яна).
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971).
  • Капличка (збудована в честь Св. Петра і Павла у 1942 р.).
Дерев'яна церква

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Підгайцях діють: магазини (ПП Дякін та ПП Медвідь), фельшерсько-акушерський пункт (ФАП), Підгаєцький навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І ступеня та дитсадок), будинок культури та бібліотека-філіал.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Н. Халупа. Припотень Надія Семенівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 138. — ISBN 978-966-528-279-2.

Література[ред. | ред. код]