Російське технічне товариство
| Російське технічне товариство | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
![Будинок Російського технічного товариства в Санкт-Петербурзі на вулиці Пестеля, 2а[1]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F,_2%D0%B0_05.jpg) | ||||
| Будинок Російського технічного товариства в Санкт-Петербурзі на вулиці Пестеля, 2а[1] | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1866[2] | |||
| Ліквідовано | 1917 і 1929[2] | |||
| Галузь | вища освіта | |||
| Тип | наукове товариство | |||
 Російське технічне товариство у Вікісховищі | ||||
Імпера́торське Росі́йське техні́чне товари́ство (рос. Императорское Русское техническое общество) — наукове товариство, метою діяльності якого було сприяння розвитку техніки та промисловості в Російській імперії. Засноване 1866 року в Санкт-Петербурзі. Мало мережу відділень у губерніях імперії та навчальних закладів технічного спрямування.
1864 року група з одинадцяти діячів Російської імперії в галузі науки і техніки[a] створили комітет, який напрацював статут окремого наукового товариства технічного спрямування[3]. Документ був затверджений указом імператора Олександра II від 22 квітня 1866 року[4]. Вагому роль у створенні товариства відіграв видатний російський хімік Дмитро Менделєєв[5].
1874 року товариству присвоєне звання Імператорського й особистий патронаж імператора[6]. Першим головою товариства став барон Андрій Дельвіг[ru], обраний 1867 року. З 1870 року головою організації був Петро Кочубей[7].
15 травня 1868 року при товаристві створено Постійну комісію з технічної освіти, метою якої було вивчення та вирішення проблем у галузі технічної освіти. З 1871 року комісія створювала власну мережу технічних училищ; за перші десять років (до 1881 року) заснували 12 таких закладів. Враховуючи загальну кризу в тогочасній системі освіти в імперії, діяльність закладів комісії включала також навчання писемності та загальної освіченості[6].
З початком Першої світової війни в 1914 році товариство створило інформаційне бюро, за допомогою якого мобілізовувало зусилля своїх членів на роботу промисловості[8].
Товариство ліквідоване 1929 року через закид радянської влади, що його науковці нібито є «буржуазними спеціалістами»[5].
Керівним органом Імператорського Російського технічного товариства була Рада, до якої входили голова, його товариш (заступник), голови наукових відділів, секретар та неодмінні члени. Справами товариства керували загальні збори[9].
За весь час існування Імператорське Російське технічне товариство мало в своєму складі 16 наукових відділів та понад 40 місцевих відділень.
| Рік заснування | Відділи |
|---|---|
| 1866 | I. Хімічний II. Механічний III. Будівельний IV. Техніки військово-морської справи |
| 1878 | V. Фотографічний |
| 1880 | VI. Електротехнічний VII. Повітроплавальний |
| 1881 | VIII. Залізничний |
| 1884 | IX. З технічної освіти |
| 1906 | X. Сільськогосподарський |
| 1907 | XI. Промислово-економічний XII. Сприяння праці |
| 1908 | XIII. Гірничий |
| 1910 | XIV. Техніки міського та земського господарства |
| 1915 | XV. Меліоративний |
| 1916 | XVI. Паливний |
| Рік заснування | Місто |
|---|---|
| 1868 | Тифліс, Іркутськ, Єкатеринбург |
| 1869 | Миколаїв |
| 1871 | Київ, Іваново-Вознесенськ, Одеса |
| 1876 | Москва |
| 1879 | Баку, Казань, Нижній Новгород |
| 1880 | Харків, Ревель |
| 1890 | Ростов-на-Дону, Домброва-Гурнича, Перм |
| 1894 | Катеринослав, Кишинів, Кронштадт, Саратов |
| 1895 | Севастополь |
| 1896 | Лібава |
| 1897 | Житомир, Варшава |
| 1898 | Вільно, Владивосток |
| 1899 | Рига, Грозний |
| 1900 | Кременчук |
| 1901 | Тамбов, Ярославль |
| 1902 | Пенза, Томськ |
| 1903 | Тула, Богородськ, Лодзь |
| 1904 | Новочеркаськ |
Згідно зі статутом, голова товариства обирався шляхом голосування простої більшості членів у два етапи що три роки[13].
За час існування товариства його очолювали[11]:
- Андрій Дельвіг[ru] (1867—1870);
- Петро Кочубей (1870—1892);
- Костянтин Посьєт[ru] (1892—1894);
- Михайло Казі[ru] (1894—1896);
- Микола Петров[ru] (1896—1905);
- Володимир Ковалевський[ru] (1906—1916);
- Дмитро Іванов[ru] (1916—1917).
- Відділення Російського технічного товариства в Україні
- Одеське відділення Імператорського Російського технічного товариства
- ↑ Русское техническое общество - Музей прикладных знаний Соляного городка. wikimapia.org. Процитовано 17 липня 2024.
- ↑ а б «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова, The “Prison Autobiography” by Nikolay Alexandrovich Maximov // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 4. — С. 69–89. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Пилипчук, 2013, с. 80-81.
- ↑ Добровольська, 2021, с. 26.
- ↑ а б Imperial Russian Technological Society | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Encyclopedia.com. (англ.)
- ↑ а б Добровольська, 2021, с. 27.
- ↑ Пилипчук, 2013, с. 81-82.
- ↑ Thompstone, Stuart. The Russian Technical Society and British Textile Machinery Imports (PDF). www.nottingham.ac.uk. University of Nottingham International Business History Institute. (англ.)
- ↑ Пилипчук, 2007, с. 261.
- ↑ Пилипчук, 2007, с. 263.
- ↑ а б В. А. Кричко. Продолжая традиции...: К 125-летию Русского технического общества. — Знание, 1991. — 62 с. — ISBN 978-5-07-002184-1. (рос.)
- ↑ Пилипчук, 2007, с. 265.
- ↑ Пилипчук, 2007, с. 262.
- Коментарі
- ↑ Євгеній Андрєєв[ru], Михайло Герсеванов, Павло Міжуєв[ru], Михайло Окунєв[ru], Павло Алєксєєв[ru], І. П. Балабін, Олександр Фрібес, О. О. Корнілов, Петро Кочубей, Іван Вишнеградський
- Добровольська В. А. Діяльність Імператорського Російського технічного товариства з розвитку професійно-технічної освіти у Причорноморському регіоні середини 1890-х рр. // Zaporizhzhia Historical Review. — 2021. — Т. 4 (56). — С. 25-32.
- Пилипчук О. О. Про створення, функціонування та громадський статус Російського технічного товариства // Історія науки і техніки. — 2013. — Вип. 3. — С. 78-86.
- Пилипчук О. О. Російське технічне товариство (1866 —1920) як осередок технічної думки в Російській імперії // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 259-266.
