Сазонов Сергій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сазонов Сергій Дмитрович
рос. Сазонов Сергей Дмитриевич
Sergei Dmitrijewitsch Sasonow.jpg
Народився 29 липня (10 серпня) 1860(1860-08-10)
Рязанська губернія
Помер 25 грудня 1927(1927-12-25) (67 років)
Nice12.jpeg Ніцца,
Франція Французька республіка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Відомий міністр закордонних справ
Alma mater Олександрівський ліцей
Попередник Ізвольський Олександр Петрович
Наступник Штюрмер Борис Володимирович
Партія ліберал
Конфесія православний
Батько Дмитро Сазонов
Матір Єрміонія Фредерікс
Дружина Анна Нейдгарт
Діти немає
Нагороди
Орден Білого Орла
Орден Лазні
Великий Хрест ордена Почесного легіону

Сазо́нов Сергі́й Дми́трович (рос. Сазонов Сергей Дмитриевич, *29 липня (10 серпня) 1860(18600810), Рязанська губернія — †25 грудня 1927, Ніцца) — російський політик, державний діяч, міністр закордонних справ Російської імперії (19101916). Зять прем'єр-міністра Петра Столипіна.

Біографія[ред.ред. код]

Сергій Дмитрович Сазонов народився 10 серпня 1860 року в Рязанській губернії у дворянській родині. Батько — Дмитро Федорович Сазонов, штабс-капітан лейб-гвардії єгерського полку у відставці. Мати — баронеса Єрміонія Олександрівна Фредерікс.

Навчався в Олександрівському ліцеї. Після його закінчення у 1883 році вступив на дипломатичну службу до міністерства закордонних справ у чині титулярного радника. У 1890 році став другим секретарем російського посольства в Британії. З 1894 — секретар місії у Ватикані, з 1904 — посольський радник у Лондоні.

У 1898 році одружився з Анною Борисівною Нейдгарт. В березні 1906 року став міністром-резидентом при Папі Римському.

У квітні 1907 року отримав чин дійсного статського радника. Завдяки родинним зв'язкам з тогочасним прем'єр-міністром Російської імперії Петром Столипіним швидко зробив кар'єру: 26 травня 1909 року був призначений помічником міністра закордонних справ Ізвольського; у 1910 — гофмейстером двору. З 8 листопада 1910 року — міністр закордонних справ. 1 січня 1913 року призначений членом Державної ради.

До дипломатичних здобутків Сазонова належить підписання Потсдамської угоди з Німеччиною (1911), договори з Японією (1912 та 1916), а також переговори з урядами Британії та Франції про співробітництво в ході війни та умови майбутнього миру.

Під час липневої кризи Сазонов прагнув до компромісу між Сербією та Австро-Угорщиною, але з огляду на рішучість країн Троїстого союзу наполіг на мобілізації російських збройних сил, що прискорило початок війни. Він був прихильником зближення Росії з Францією, Британією та Японією. Сазонов намагався сприяти створенню «конфедерації» балканських країн та Османської імперії під егідою Росії, однак цей проект зазнав краху. 13 вересня 1914 року на виступі у Петербурзі він оприлюднив план ведення війни, під час якої в подальшому намагався залучитись підтримкою союзних держав стосовно приєднання до Росії присередземноморських територій.

7 серпня 1916 року Сазонов був зміщений з посади міністра, а 12 січня 1917 року призначений послом у Лондоні. З серпня 1918 року — активний діяч Білого руху, учасник Особливої наради під керівництвом генерала Алексєєва, член урядів Денікіна та Колчака, представник білогвардійців на Паризькій мирній конференції. Сазонов наполягав на посиленні військової інтервенції країн Антанти проти більшовиків. Після Громадянської війни перебував у еміграції.

У 1927 році опублікував свої мемуари. Помер 25 грудня того ж року в Ніцці, де й похований.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]