Сафронов Іван Іванович (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сафронов Іван Іванович
рос. Иван Иванович Сафронов
Народився 18 травня 1990(1990-05-18)[1][2][…] (34 роки)
Москва, СРСР[2]
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність журналіст, консультант
Alma mater Вища школа економіки (Москва)
Знання мов російська
Заклад Kommersant publishing housed, Vedomostid і Федеральне космічне агентство Росії
Батько Ivan Safronovd
Сайт kommersant.ru/authors/433

Іван Іванович Сафронов (нар. 18 травня 1990, Москва) — російський журналіст, колишній співробітник газет "Комерсант " і "Відомості ", радник голови корпорації "Роскосмос " Дмитра Рогозіна з інформаційної політики в травні-червні 2020 року.

Затриманий 7 липня 2020 року за підозрою у співпраці зі спецслужбами Чехії та передачі їм секретних матеріалів про постачання російської зброї та дії Збройних сил РФ у країнах Африки та Близького Сходу. В той же день Лефортовський суд Москви задовольнив клопотання звинувачення про арешт, з урахуванням наступних рішень арешт «як виняток» продовжено до 7 квітня 2022[4][5][6][7]. 13 липня 2020 року слідство ФСБ звинуватило Сафронова в державній зраді, а 5 березня 2022 року справу передано до суду. 30 серпня звинувачення вимагало для Сафронова покарання у вигляді позбавлення волі в колонії суворого режиму строком на 24 роки[8][9]. 5 вересня 2022 року суд визнав Сафронова винним у держзраді і засудив його до 22 років колонії суворого режиму[10].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 травня 1990 року в Москві[11].

Батько — військовий журналіст, колишній ракетник Іван Сафронов, який загинув за нез'ясованих обставин 2 березня 2007 року. Перед смертю він готував матеріал про таємні постачання російських літаків та зенітних комплексів до Сирії та Ірану через Білорусь, але матеріал не був опублікований, оскільки Сафронов-старший несподівано випав з вікна сходового майданчика свого під'їзду на Нижегородській вулиці, не встигнувши надиктувати інформацію. Офіційно було порушено справу про доведення до самогубства, яке потім було припинено без звинувачення[12].

У дитинстві займався бальними танцями, став чемпіоном Москви, але після смерті батька вирішив стати журналістом[13][14]. У 2011 році закінчив відділення ділової та політичної журналістики Вищої школи економіки[15].

У 2010—2019 роках працював кореспондентом відділу політики, а потім спецкореспондентом Видавничого дому «Комерсант», входив до кремлівського прес-пулу. Коментуючи регулярні спецперевірки ФСБ, які Сафронов успішно проходив як журналіст кремлівського прес-пулу, Російська служба Бі-бі-сі вказує на специфіку роботи ФСБ, де з метою дотримання таємності розслідувань одне управління має право не ділитися інформацією з іншим. Управління режиму може перевіряти журналіста, тоді як військова контррозвідка таємно від інших підрозділів може вести його розробку. До 30 років Сафронов оцінювався незалежними експертами як один із найвідоміших і цитованих у Росії журналістів з числа спеціалізуються на військовій тематиці та космосі. Талант та популярність Сафронова вже після арешту відзначав і прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков[16][17][18].

17 квітня 2019 року Сафронов разом з іншими журналістами «Комерсанта» опублікував статтю про можливу відставку спікера Ради Федерації Валентини Матвієнка[19]. Матеріал викликав неоднозначну реакцію і спричинив конфлікт усередині редакції «Комерсанта» між керівництвом газети та журналістським колективом. Ряд ЗМІ з посиланням на джерела всередині Ради Федерації та адміністрації президента зазначали, що Матвієнко дзвонила власнику видавничого дому «Комерсант» Алішеру Усманову і вимагала вжити заходів. У результаті у травні 2019 року газету залишили практично всі співробітники відділу політики, включаючи Сафронова. Сама Матвієнко заперечувала, що мала якесь відношення до відходу журналістів «Комерсанта», представник Усманова повідомив, що акціонер дізнався про демарш журналістів із преси[12][20][21].

З липня 2019 року до березня 2020 року Сафронов працював спецкореспондентом "Ведомостей ", висвітлював військову та військово-промислову проблематику. Наприкінці березня, відразу після першої зустрічі редакції та майбутнього головного редактора Андрія Шмарова, залишив «Відомості»[12].

З травня 2020 року — радник генерального директора держкорпорації "Роскосмос " Дмитра Рогозіна з інформаційної політики.

Кримінальна справа

[ред. | ред. код]

Вранці 7 липня 2020 Іван Сафронов по дорозі на роботу був затриманий біля свого будинку на Нижегородській вулиці, заарештований судом до 6 вересня 2020[7][22][23]. Офіційно прес-служба ФСБ повідомила про те, що Сафронов, «виконуючи завдання однієї зі спецслужб НАТО, збирав і передавав її представнику складові державної таємниці — відомості про військово-технічне співробітництво, оборону та безпеку Російської Федерації» і стосовно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 275 КК Росії («Державна зрада»)[7].

За першим припущенням ЗМІ, причиною порушення кримінальної справи могла стати публікація журналіста в березні 2019 року про контракт на постачання Єгипту партії новітніх російських винищувачів Су-35[7]. Одразу після виходу статті в «Комерсант» держсекретар США Майк Помпео попередив Єгипет про можливі американські санкції у разі придбання російських бойових літаків. На вимогу російських спецслужб стаття Сафронова була видалена з сайту газети «Комерсант» (доступна в архіві газети та на інших ресурсах[24][25]), а її автор, за словами колег, незабаром був викликаний на розмову до ФСБ. Сафронов стверджував, що його раніше ніколи не викликали на допити до ФСБ — ні за цією статтею, ні з інших приводів[17]. У зв'язку з цією публікацією газета «Комерсант» була залучена до адміністративного судового розгляду за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю. Суд без розгляду по суті повернув справу до Роскомнагляду, оскільки претензії відомства були сформульовані настільки неконкретно, що суду було не зрозуміло, в чому саме полягає правопорушення[7][26].

Пізніше адвокати Івана Сафронова уточнили, що журналіста підозрюють у тому, що він у 2012 році був завербований спецслужбами Чехії, а у 2017 році отримав від них завдання. Йдеться про передачу через Інтернет військово-технічної інформації про постачання зброї Росії на Близький Схід та Африку[27]. Справа була порушена 6 липня 2020 року, але вже за день, за свідченням адвоката Івана Павлова, налічувала 7 томів. З'ясувалося, що телефон та електронне листування Сафронова відслідковувалися ФСБ протягом тривалого часу[22].

На першому допиті у ФСБ Сафронов заявив, що провину не визнає та скористається ст. 51 Конституції РФ, що дозволяє не свідчити проти себе[6]. Розслідуванням його справи займається підполковник Олександр Чабан, слідчий 1-го відділу (спеціалізується на держзраді та шпигунстві) слідчого управління ФСБ[24][28].

За словами адвокатів журналіста, фахівці інституту криміналістики ФСБ не виявили в публікаціях Сафронова відомостей, що містять держтаємницю[29]. Загалом три експертизи зробили Міністерство оборони РФ і Федеральна служба з військово-технічного співробітництва, вони підтверджують секретність відомостей про постачання озброєнь та дії Збройних сил РФ у країнах Африки та Близького Сходу, які, за версією слідства, Сафронов передав за кордон[30]. Служба зовнішньої розвідки РФ негласно контролювала листування Сафронова електронною поштою з домашнього комп'ютера[6]. За інформацією адвоката Івана Павлова, слідство вважає, що секретні відомості передавалися Сафроновим інтернетом за допомогою методів шифрування. За даними слідства ФСБ, Сафронов при зборі та передачі інформації контрагентам використовував програмне забезпечення шифрування VeraCrypt, а як паролі використовувалися фрагменти з книги письменника-історика Роя Медведєва «Подорож через еру Єльцина» англійською мовою[31]. На думку адвокатів, застосування засобу шифрування без дослідження змісту текстів саме по собі ще не доводить, що Сафронов вчинив злочин, оскільки VeraCrypt є поширеним серед користувачів продуктом, використовуваним журналістами, адвокатами та правозахисниками для конфіденційного спілкування[32].

За припущенням авторів телепрограми "Вісті тижня ", чеською спецслужбою могло бути Управління зовнішніх зв'язків та інформації (ÚZSI)[33]. Сафронов дружив і неодноразово зустрічався з Мартіном Ларішем (що підтверджував сам чех), який у 2010—2012 роках працював у Москві кореспондентом чеської газети Lidové noviny, а потім у Чехії став співзасновником і головою Центру аналізу та профілактики безпеки, що спеціалізується на підготовці доповідей з безпеки в Східній Європі та Африці (другим співзасновником центру, виконавчим директором і партнером Лариша є колишній високопоставлений співробітник Міністерства оборони Чехії Томаш Коломазник, раніше в Міноборони він відповідав за роботу з НАТО і Євросоюзом)[34][35]. Інтернет-видання «Проект» виявило Лариша в соціальних мережах Сафронова в числі його двох чеських друзів. При цьому видання зазначило, що не знає, чи пов'язаний Ларіш з чеськими спецслужбами і чи фігурує в кримінальній справі, а сам Ларіш після арешту Сафронова виявився недоступний для спілкування з журналістами[36][37]. Однак пізніше Мартін все ж дав коментар Російській службі Бі-бі-сі, заявивши про непричетність до Чеської розвідки[35].

Перший віце-прем'єр та міністр внутрішніх справ Чехії Ян Гамачек відмовився коментувати справу Сафронова[38]. Колишній глава військової розвідки Чехії Андор Шандор в інтерв'ю Бі-бі-сі припустив, що справа Сафронова могла стати відповіддю Росії на низку дипломатичних скандалів останнього року, наприклад, депортацію глави представництва Росспівробітництва з Праги[39].

13 липня 2020 Сафронов відмовився від запропонованої йому угоди зі слідством[40].

22 грудня 2020 року опубліковано документальне підтвердження, що в постанові про залучення Сафронова обвинуваченим у справі про держзраду немає згадки про держкорпорацію «Роскосмос», проте стверджується, що Сафронова завербували для негласного співробітництва з підконтрольною США розвідслужбою Чехії в березні 2012 року, в той час він був кореспондентом газети «Коммерсантъ»[41].

2 березня 2021 року Лефортовський суд на прохання слідства продовжив до 7 травня арешт Івану Сафронову[42].

18 березня 2021 Московський міський суд визнав законним рішення Лефортовського суду Москви про продовження арешту до 7 травня[43]. У червні 2021 року арешт «як виняток» продовжено до 15 місяців, що закінчуються 7 жовтня 2021 року[5]. Потім арешт продовжено Мосміськсудом до 7 січня 2022[44].

30 квітня 2021 року адвоката Сафронова Івана Павлова було затримано, а незабаром, після пред'явлення звинувачення, звільнено, проти нього порушено справу про розголошення даних попереднього розслідування (стаття 310 КК РФ). Як стверджується, Павлов передав журналістам копію постанови про залучення Сафронова і повідомив про секретного свідка у справі[45]. У вересні 2021 року адвокат Павлов виїхав з Росії до Грузії «через неможливість повноцінно працювати після вже своєї кримінальної справи»[46].

15 жовтня 2021 адвокати Сафронова повідомили, що він як мінімум місяцем раніше перестав отримувати листи. За словами адміністрації СІЗО, це сталося на запит слідчого, Олександра Чабана, який 2 серпня надіслав до СІЗО листа про необхідність вилучення вхідної та вихідної кореспонденції Сафронова[47][48].

1 листопада 2021 року ФСБ завершила слідство у справі Сафронова. Обвинувачений почав вивчення матеріалів, всього у справі 20 томів[49].

У листопаді 2021 року стало відомо, що Сафронова звинувачують також у передачі інформації також і німецькій розвідці. У кримінальній справі фігурує епізод про те, що Сафронов за 248 доларів продав інформацію про діяльність Збройних сил Росії в Сирії політологу Демурі Вороніну (згодом заарештованого за підозрою в держзраді), яку той перенаправив представникам Цюріхського університету Швейцарії та Федеральної розвідувальної служби Німеччини. Згідно з оцінкою ФСБ, передані від Сафронова на Захід відомості могли бути використані для аналізу дій російських військ у Сирії[50].

У листопаді 2021 року предметом обговорення у ЗМІ стали події листопада 2012 року, коли військово-морський аташе Японії Нітта Хіросі (якого спецслужби Росії вважали пов'язаним з японською розвідкою) цікавився у 22-річного кореспондента газети «Коммерсантъ» Сафронова про кадрові перестановки в Міністерстві оборони РФ, зміст контрактів, укладених тодішнім міністром оборони Анатолієм Сердюковим, технічних характеристиках МБР «Булава». У 2013 році Хіросі цікавився у Сафронова відомостями про постачання Росією в Китай літаків Су-35, підводних човнів типу «Лада», намірами Міноборони РФ щодо військової бази Камрань, розташуванням місць базування підводних човнів типу «Борей» і МБР «Булава». Допуску до секретної інформації Сафронов не мав, а свої контакти з японським дипломатом вважав дружніми[51].

За даними адвоката Павлова, у листопаді 2021 слідчий ФСБ запропонував Сафронову нову угоду зі слідством, але той від неї відмовився[52].

У грудні 2021 року адвокат Павлов повідомив про те, що влітку 2021 року Дмитра Рогозіна було допитано як свідка у справі Сафронова[53].

У лютому 2022 року суд визнав продовження арешту обвинуваченому до 7 квітня законним[54].

5 березня 2022 року кримінальну справу Сафронова було передано для розгляду по суті до Мосміськсуду[55].

18 травня 2022 року на процесі у справі Сафронова прокуратура відмовилася заслуховувати більшу частину своїх свідків після того, як один із них дав свідчення, які, на думку захисту, спростували фабулу звинувачення: фігурант іншої «шпигунської» справи, який уклав раніше угоду зі слідством, заявив, що, за його відомостями, Сафронов отримував інформацію лише з відкритих джерел[56].

30 серпня 2022 року звинувачення вимагало для Сафронова покарання у 24 роки позбавлення волі в колонії суворого режиму. Підсудний свою провину не визнав, наполягав, що користувався матеріалами лише з відкритих джерел, попросив суд припинити кримінальну справу та звільнити його[8].

5 вересня 2022 року суд визнав Сафронова винним у держзраді та засудив його до 22 років колонії суворого режиму. Сафронов має намір оскаржити вирок[57][58].

Реакція на кримінальне переслідування

[ред. | ред. код]

Одразу після затримання прес-служба «Роскосмосу» заявила, що кримінальна справа не стосується поточної роботи Івана Сафронова у держкорпорації[59]. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков охарактеризував Сафронова як «справді талановитого журналіста», але заявив, що його затримання не пов'язане з журналістською діяльністю[60].

7 липня 2020 року не менше 25 осіб, в основному журналісти, були затримані під час проведення одиночних пікетів на підтримку Сафронова[61], а 8 липня пікети продовжились у Москві та інших містах Росії[62].

8 липня правозахисний центр «Меморіал» висловив побоювання, що справа Сафронова необґрунтована, сфабрикована та пов'язана з його журналістською діяльністю. Правозахисники вимагали відкритості розслідування цієї кримінальної справи та публічності суду[63]. Спілка журналістів Росії того ж дня направила запит на ім'я директора ФСБ Олександра Бортнікова з проханням надати інформацію про зв'язок справи Сафронова з його журналістською діяльністю[64]. Негайного звільнення Сафронова зажадала й міжнародна неурядова правозахисна організація Комітет захисту журналістів[65].

14 липня на підтримку Івана Сафронова відбувся онлайн-мітинг на YouTube-каналі «Нової газети».[66].

Результати суду

[ред. | ред. код]

У понеділок, 5 вересня 2022, Московський суд засудив репортера Івана Сафронова до 22 років[67] позбавлення волі, що стало першим вироком у Росії за державну зраду журналісту з 2001 року.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Згідно з власною заявою в суді, Іван Сафронов неодружений, дітей у нього немає[68].

Дівчина — Ксенія Миронова, журналістка, раніше працювала в «Комерсанті» та в «Медузі». Під час першого обшуку перебувала у квартирі Івана, її комп'ютер та телефон також вилучили під час обшуку, з неї взяли підписку про нерозголошення[24].

Раніше перебував у стосунках із журналісткою, екс-кореспондентом газети «Коммерсант», засновницею видання «Холод» Таїсією Бекбулатовою, у якої також відбувся обшук у справі Сафронова[22].

Сестра — Ірина Сафронова, 1981 року народження, одружена[69].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.lemonde.fr/international/article/2020/07/07/l-etrange-arrestation-d-un-ancien-journaliste-russe-accuse-de-haute-trahison_6045499_3210.html
  2. ↑ а б https://tass.com/emergencies/1175561
  3. ↑ https://www.znak.com/2020-07-07/v_moskve_zaderzhan_sovetnik_rogozina_byvshiy_zhurnalist_kommersanta_ivan_safronov
  4. ↑ Закс.ru, 27 декабря 2021. Ивану Сафронову продлили арест до апреля 2022 года
  5. ↑ а б Коммерсантъ, 30 июня 2021. Дело Ивана Сафронова оказалось исключительным. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  6. ↑ а б в Владислав Трифонов, Сергей Машкин (9 липня 2020). «Прессуют за заметки». Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  7. ↑ а б в г д Кирилл Сироткин, Ирина Парфентьева, Владислав Гордеев, Екатерина Костина (7 липня 2020). ФСБ заподозрила Ивана Сафронова в работе на спецслужбу НАТО. РБК. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  8. ↑ а б Обвинение запросило для Ивана Сафронова 24 года строгого режима. Росбизнесконсалтинг. Процитовано 30 серпня 2022.
  9. ↑ Ивану Сафронову предъявили обвинение в госизмене. Коммерсантъ. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  10. ↑ РИА Новости (5 вересня 2022). Суд приговорил Сафронова к 22 годам колонии строгого режима. РИА Новости. Процитовано 5 вересня 2022.
  11. ↑ Бывший журналист “Ъ” Иван Сафронов стал советником гендиректора «Роскосмоса». Коммерсантъ. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  12. ↑ а б в Юрий Литвиненко, Ксения Болецкая, Алексей Никольский, Бэла Ляув (7 липня 2020). Бывшего журналиста «Ведомостей» Ивана Сафронова подозревают в госизмене. Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  13. ↑ Елизавета Фохт, Сергей Горяшко, Анна Пушкарская, Илья Барабанов, Петр Козлов (7 липня 2020). Журналист и советник Рогозина Иван Сафронов арестован. Его заподозрили в работе на чешские спецслужбы. BBC (рос.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  14. ↑ Светлана Рейтер (3 вересня 2020). «Сейчас мы думаем: хорошо, что брат живой». Meduza (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  15. ↑ Более 500 выпускников ВШЭ потребовали открыть процесс по делу Сафронова. РБК (рос.). 14 липня 2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  16. ↑ Павел Аксенов, Андрей Сошников, Елизавета Фохт (8 липня 2020). «У него, честно скажу, есть враги»: военные эксперты о деле Ивана Сафронова. BBC (рос.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  17. ↑ а б Анна Пушкарская, Сергей Горяшко, Елизавета Фохт, Илья Барабанов (8 липня 2020). «Следователи сказали, что читали все его статьи»: что стало известно о деле Сафронова. BBC (рос.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  18. ↑ Песков: Путину сообщат о настроениях журналистов после ареста Сафронова. Коммерсантъ (рос.). 9 липня 2020. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  19. ↑ Максим Иванов, Иван Сафронов, Наталья Корченкова, Анастасия Мануйлова, Олег Сапожков (17 квітня 2019). Спикеров делать из этих людей. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  20. ↑ Павел Мерзликин (20 травня 2019). Отдел политики «Коммерсанта» подал в отставку. Журналисты ушли после увольнения двух сотрудников из-за статьи о Матвиенко. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  21. ↑ Усманов узнал об увольнении журналистов «Коммерсанта» из прессы. РИА Новости (рос.). 20 травня 2019. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  22. ↑ а б в Юлия Сапронова, Анастасия Антипова, Маргарита Алехина (8 липня 2020). Журналиста Ивана Сафронова заподозрили в госизмене. Главное. РБК (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  23. ↑ Антон Каймаков (8 липня 2020). Глава МВД и вице-премьер Чехии не комментирует сообщение о причастности арестованного сотрудника Роскосмоса, обвиняевмого в шпионаже в пользу Чешской Республики (рос.). Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  24. ↑ а б в Максим Солопов, Кристина Сафонова, Анастасия Якорева, Андрей Перцев, Фарида Рустамова (8 липня 2020). Ваня, держись. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 25 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  25. ↑ Иван Сафронов, Александра Джорджевич (18 березня 2019). Су-35 укрепят египетскую силу. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  26. ↑ Инна Сидоркова, Владислав Гордеев, Сергей Соболев (7 липня 2020). РБК, 7 июля 2020. Советника Рогозина Ивана Сафронова обвинили в госизмене. РБК (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  27. ↑ Сафронова подозревают в работе на спецслужбы Чехии. Коммерсантъ (рос.). 7 липня 2020. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  28. ↑ Владимир Расулов (28 вересня 2019). В деле Виктора Кудрявцева поставили точку. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  29. ↑ Адвокат Сафронова рассказал детали позиции ФСБ по делу о госизмене. РИА Новости (рос.). 13 липня 2020. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  30. ↑ Заключения о секретности сведений, якобы переданных Сафроновым, подготовили Минобороны и ФСВТС. Интерфакс (рос.). 8 липня 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  31. ↑ Сафронова заподозрили в шифровании информации паролями из книги о Ельцине. РБК (рос.). 6 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  32. ↑ Маргарита Алехина, Михаил Юшков (13 липня 2020). Адвокат рассказал об экспертизе заметок Ивана Сафронова. РБК (рос.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  33. ↑ Вести недели. Эфир от 12.07.2020. За Иваном Сафроновым давно следили. 12 липня 2020. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  34. ↑ Источник рассказал о встречах Сафронова с сотрудником чешских спецслужб. ТАСС (рос.). 16 липня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  35. ↑ а б Илья Барабанов, Сергей Горяшко, Андрей Захаров, Андрей Сошников, Светлана Рейтер (17 липня 2020). «Отрицаю причастность к чешской разведке». Иностранный приятель Сафронова рассказал о своих отношениях с ним. BBC (рос.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  36. ↑ Маргарита Алехина (13 липня 2020). ФСБ предъявила обвинение в госизмене журналисту Сафронову. РБК (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  37. ↑ Что известно об истории Ивана Сафронова? До сих пор ничего, кроме одного знакомого в Чехии (рос.). 12 липня 2020. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  38. ↑ Власти Чехии отказались от комментариев по делу Сафронова. РБК (рос.). 8 липня 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  39. ↑ «Думаю, это продолжение истории с рицином». Экс-глава военной разведки Чехии — о деле Сафронова. BBC (рос.). 13 липня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  40. ↑ Иван Сафронов отказался от сделки со следствием. ТАСС (рос.). 28 липня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  41. ↑ Стало известно об отсутствии «Роскосмоса» в документах по делу Сафронова. Lenta.ru (рос.). 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  42. ↑ Ивану Сафронову продлили арест до 7 мая. Коммерсантъ. 2 березня 2021. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  43. ↑ Мосгорсуд оставил Ивана Сафронова под арестом до 7 мая. Коммерсантъ (рос.). 18 березня 2021. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
  44. ↑ Немецкая волна, 4 октября 2021. Ивану Сафронову продлили арест до января 2022 года. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  45. ↑ Александр Бакланов (30 квітня 2021). В Москве задержали главу «Команды 29» — адвоката Ивана Павлова, защищающего ФБК и Ивана Сафронова. Главное. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  46. ↑ Коммерсантъ, 7 сентября 2021. Иван Павлов все слишком тбилисско принял к сердцу. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  47. ↑ Журналист Иван Сафронов находится в «Лефортово» полтора года. У него не было ни одного свидания или разговора по телефону. А теперь ему запретили письма. Meduza. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  48. ↑ «Это акт давления». Арестованному журналисту Ивану Сафронову запретили переписку. BBC. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  49. ↑ Завершены следственные действия по делу Ивана Сафронова. Коммерсантъ. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  50. ↑ Сафронова обвинили в продаже данных об операции в Сирии за $248. РБК. 2 листопада 2021. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  51. ↑ Адвокат Сафронова прокомментировал данные о связях с японской разведкой. РБК. 10 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  52. ↑ Сафронов отказался от нового предложения о сделке со следствием. Коммерсантъ. 19 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  53. ↑ Адвокат рассказал, что Рогозина допрашивали как свидетеля по делу Сафронова. Коммерсантъ (рос.). 15 грудня 2021. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  54. ↑ Суд признал продление ареста Сафронову законным. РИА Новости. 20220210T1434. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  55. ↑ Дело обвиняемого в госизмене Ивана Сафронова передано в суд. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 21 березня 2022.
  56. ↑ У обвинения закончились аргументы. Коммерсантъ. 18 травня 2022. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  57. ↑ РИА Новости (20220905T1615). Суд приговорил Сафронова к 22 годам колонии строгого режима. РИА Новости. Процитовано 5 вересня 2022.
  58. ↑ РБК (5 вересня 2022). Мосгорсуд приговорил Ивана Сафронова к 22 годам в колонии строгого режима. Росбизнесконсалтинг. Процитовано 5 вересня 2022.
  59. ↑ Информационное сообщение «Роскосмоса» в связи с задержанием Сафронова. 7 липня 2020. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  60. ↑ В Кремле заявили, что задержание Сафронова не связано с его журналистской деятельностью. Интерфакс (рос.). 7 липня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  61. ↑ Журналист Иван Сафронов арестован по обвинению в госизмене. Meduza (рос.). 7 липня 2020. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 23 грудня 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  62. ↑ Журналисты в разных городах России вышли к ФСБ на пикеты в поддержку Ивана Сафронова, арестованного по делу о госизмене. Фотографии. Meduza (рос.). 8 липня 2020. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  63. ↑ Дело Ивана Сафронова: арест по «каучуковой» статье о госизмене и закрытый суд. Общество должно знать! (рос.). 8 липня 2020. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  64. ↑ Союз журналистов России направил запрос в ФСБ РФ в связи с задержанием Ивана Сафронов (рос.). 8 липня 2020. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  65. ↑ Российский журналист Иван Сафронов обвиняется в государственной измене; журналисты арестованы на акциях протеста за его освобождение (рос.). 9 липня 2020. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  66. ↑ Владимир Хейфец (14 серпня 2020). В поддержку Ивана Сафронова прошел онлайн-митинг. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
  67. ↑ zerochannel.live (6 вересня 2022). Російський журналіст Іван Сафронов, був засуджений до 22 років ув'язнення. новини Zero Channel (укр.). Процитовано 25 жовтня 2022.
  68. ↑ Сергей Горяшко (7 липня 2020). Несекретные документы и чешские спецслужбы. Как арестовывали Ивана Сафронова. BBC (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
  69. ↑ Александра Грицкова, Сергей Дюпин, Иван Сафронов (6 березня 2007). Ивана Сафронова довели до смерти. Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 25 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сафронов_Іван_Іванович_(молодший)&oldid=41921804