Сементовський-Курило Микола Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сементовський-Курило Микола Митрофанович
Народився 28 серпня 1901(1901-08-28)
Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 1 грудня 1979(1979-12-01) (78 років)
Гайдельберг, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність журналіст
Мова творів російська, німецька, французька, італійська
Роки активності 1929—1979
Напрямок Астрологія
Magnum opus «Alexander I.: Rausch und Einkehr einer Seele», Zürich, 1939.
Нагороди німецький «Федеральний хрест за заслуги 1 класу» — «Bundesverdienstkreuz I.», Золота медаль міста Мілан

Микола Митрофанович Сементовський-Курило (нім. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo; 28 серпня 1901(19010828), недалеко від Полтави, Полтавська губернія — 1 грудня 1979, Хайдельберг, Німеччина) — російсько-український, італійський, німецький письменник, журналіст, редактор і астролог.

У Західній Європі Микола Сементовський-Курило вважається одним з найбільш освічених людей XX століття.

Літературна діяльність Сементовського-Курило велася російською, німецькою, французькою, італійською мовами з різних тематик: лірика, романи, рецензії, есе і політико-культурна.

Його численні книги були видані в Німеччині, Бельгії, Іспанії, Італії та Швейцарії.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Сементовський-Курило походив зі старовинного дворянського роду Сементовських-Курило, з якого вийшли дипломати, митці, науковці та державні службовці. Його мати — німецького походження, російська німкеня. Батько — Сементовський-Курило Митрофан Костянтинович (1857 — не раніше 1917) — підполковник у відставці, петербурзький домовласник.

Його прадід, Сементовський-Курило Максим Пилипович, був лікарем у царський час. Його дід, Сементовський-Курило Костянтин Максимович, високопоставлений чиновник уряду й автор історичних праць.

Микола до 1917 року навчався в інституті (гуманістичному) в Санкт-Петербурзі (Ленінграді). У період російської революції, у сімнадцятилітньому віці, він був засуджений, йому загрожувала смерть, але дивом він залишився живий. 1920 року Микола змушений тікати з Росії до Німеччини через Естонію. У Берліні Сементовський-Курило продовжив освіту, вивчав в університеті політику, філософію, літературу та історію.

  • 1929 рік — Сементовський-Курило редактор у редакції «Weltkreis-Verlag» («Всесвітнє коло-Видавництво») у Берліні.
  • 1930—1931 роки — Сементовський-Курило редактор редакції Dammert-Verlag («З турботою-Видавництво») в Берліні.
  • 1931—1932 роки — Сементовський-Курило професор у редакції Dreimaske-Verlag («Три маски-Видавництво»). У ці ж роки він заснував видавництво політичної газети-журналу Echo des Tages — «Відлуння дня», у якому був і редактором, і видавцем. Журнал «Відлуння дня» відрізнявся критичними статтями на адресу націонал-соціалізму, що тоді тільки-но зароджувався.
  • 1933 року до влади в Німеччині прийшли нацисти, і Сементовський-Курило М., як автор критичних статей щодо націонал-соціалізму, був змушений залишити Німеччину через загрозу арешту.

Залишивши Німеччину, він відправився у вигнання до Франції, Італії, Іспанії і Швейцарії.

  • 1936 року Сементовський-Курило був позбавлений німецького громадянства, яке після війни йому було відновлено.

У Барселоні та Швейцарії він проводив пресконференції і випустив дві книги в Швейцарії, які відразу ж були заборонені в Німеччині.

  • 1941—1942 роках на запрошення уряду Італії Сементовський-Курило відправився в Модену, де читав лекції з німецької літератури в Університеті Модени і викладав.
  • 1944 року гестапо заарештувала Сементовського-Курило і ув'язнила його до в'язниці Кастельфранко-Емілія в Болоньї, в одиночній камері. Йому пощастило, що союзники висадилися в Італії і звільнили його з полону.

Після закінчення війни Сементовський-Курило викладав у католицькому університеті Мілана і працював одночасно в Папському Григоріанському Університеті в Римі. За ряд робіт з історії Росії Сементовський-Курило отримав звання почесний професор.

  • З 1953 до 1965 років Сементовський був доповідачем з питань політичних, культурних та економічних у багатьох національних та міжнародних журналах. Інтелектуальна і культурна історія Заходу, соціологія і психологія, особливо в історії Росії, відносяться до його улюблених тем. Тематика його робіт була пов'язана з культурної та інтелектуальної історією західної цивілізації, соціологією і психологією «залізної завіси» і культурною історією Росії.
  • 1953—1958 роки — Сементовський-Курило постійний співробітник газети «Neue Zürcher Nachrichten[de]» (серед більш ніж 250 статей з питань світової політики), він одночасно працює кореспондентом Медіа-групи (Grupomediático) в Італії за тематикою політики, культури і економіки.
  • 1959—1962 роки — Сементовський-Курило кореспондент Deutsche Zeitung[de] (німецькою мовою), Кельн, одночасно він працює співробітником у декількох газетах і журналах іспанською, французькою та італійською мовами, а також німецькою мовою у Швейцарії.

Окрім того, Сементовського-Курила відрізняла нескінченна і різноманітна діяльність як читача на трьох мовах: німецькою, італійською та французькою.

  • 1961 рік — Сементовський-Курило член Президії Міжнародного клубу преси (журналістики) Риму в секції Мілана.
  • 1962−1963 роках він заснував у Мілані асоціацію Союзу іноземних журналістів і стає її президентом. За свою довгу і постійну прихильність до німецької культури за кордоном Сементовський був призначений членом уряду Німеччини в асоціацію західнонімецьких журналістів у міжнародній федерації журналістів у Брюсселі.
  • 1965 року Микола Сементовський-Курило переїхав з Італії до Німеччини в Гейдельберг, де і помер 1 грудня 1979 року. З його обличчя була зроблена посмертна маска.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1963 р. Сементовського-Курило нагороджено німецьким орденом «Федеральний хрест за заслуги 1 класу» — «Bundesverdienstkreuz I.», цим орденом нагороджуються за особливі заслуги перед державою і населенням Федеративної Республіки Німеччини (це одна з найвищих німецьких нагород).
  • 1964 р. Сементовський-Курило нагороджений Золотою медаллю міста Мілана.
  • 1966 р. Сементовському-Курило присуджена Італійська Державна премія — Премія культури.

Суспільно-літературна діяльність[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років Сементовський-Курило провів багато конференцій у культурних організаціях, університетах, коледжах, дослідних спільнотах і перш за все в німецькій бібліотеці Гете-Інституті (Goethe Institut), у Мілані, в асоціації академічних католиків в Бонні, в суспільстві християнської культури у Франкфурті-на-Майні, в інституті по дослідженню характерологічних особливостей особистості в Мюнхені, в академічному домі у Цюріху і багато інші …. Географія його виступів:

Астрологія[ред. | ред. код]

Астрологія — ще один напрямок, в якому Сементовський-Курило досяг успіху, він пішов по шляху поєднання астрології і психології. Під впливом своїх християнських етичних норм, він відразу зрозумів, що астрологія не тільки на шляху до науки, але і до релігії. Крім того, астрологія наближається до основних духовних істин, і, отже, він побачив, як і християнство, так і астрологія для людини має бути в ролі «доброго пастиря». Мета будь-якої консультації астролога має бути врегулювання конфлікту, тобто створення душевної рівноваги людини, його відновлення. На цьому психологічному тлі було своє розуміння астрології як науки.

Він був одним з перших, хто приніс разом з аналітичною психологією Карла Густава Юнга (Carl Gustav Jung) і астрологію. Він досяг ще в молодості думки про те, що астрологія є психологічною проєкцією оригінального досвіду. В цьому дусі, були створені його роботи: перша ще 1946 року книга «Людина і зірки», особливої уваги заслуговує книга " Астрологія та психологія «.

1970 року Сементовський був названий „Людиною, що дістає зірки“ — „Der Mensch griff nach den Sternen“. Його книги з астрології сьогодні відоміші, ніж роботи з гуманітарного напрямку.

Серед його численних опублікованих робіт з астрології заслуговують особливої уваги:

  • „Астрологія“ 1948 рік,
  • „Астрологічні закони“ (нім. Astrologische Gesetze) 1950 рік,
  • „Синтетичний аналіз гороскопу“ 1950 рік,
  • „Астрологія та психологія“ 1960 рік,
  • „Дзеркало долі — зірки“ 1966 рік.

Багато інших робіт з астрології з'явилися пізніше.

Родина[ред. | ред. код]

  • Прадід — Сементовський-Курило Максим Пилипович, полтавський дворянин, лікар.
  • Дід — Сементовський Костянтин Максимович (1823—1902) — дійсний статський радник, виробник справ Комісії Прохань у канцелярії статс-секретаря Його Величності, письменник, історик, краєзнавець, етнограф.
  • Батько — Сементовський-Курило Митрофан Костянтинович (1857 — …) — підполковник у відставці, петербурзький домовласник: „Північного готелю“ на Невському проспекті, ресторану „Донон“.
  • Брат — Сементовський-Курило Костянтин Митрофанович, емігрував до Німеччини, жив у Франкфурті, де зробив блискучу кар'єру в банківській справі.
  • Микола Митрофанович ніколи не був одружений.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • „Nicola Sementovsky-Kurilo“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo, Giuseppe Guarino — 1961 — Сторінок: 32
  • „Alexsander I von Russland. (Олександр 1 Росії)“. Sementowsky-Kurilo. Frankfurt, 1966. З 328.
  • „Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Zum 70. Geburtstag, 28. August 1971 (Микола Сементовський-Курило. До 70 — річчя з дня народження, 28 серпня 1971)“ Manuel Sarkisyanz, Golo Mann, Hans Mislin, Helmut Presser, Fritz Bajorat, Siegfried Müller-Markus, Nikolaus von Sementowsky-Kurilo.

Бібліографія німецькою мовою[ред. | ред. код]

  • „Alexander I.: Rausch und Einkehr einer Seele (Олександр I: ейфорія і споглядання душі)“. 403 Seiten. Scientia, Zürich 1939
  • „Mensch und Gestirn. Lebensdeutung auf astrogischer Grundlage. Wege, Erfahrungen und Richtlinien der Kosmopsychologie. (людина і зірки — шляхи, досвід і принципи Космопсіхології)“. 551 Seiten, german Artemis, Zürich 1946
  • „Astrologische Gesetze. (Астрологічні закони)“. (Astrologica, Bd. 4) 204 Seiten. Max S. Metz, Zürich 1950
  • „Synthetische Horoskopdeutung. (Синтетичні гороскопи)“. (Astrologica, Bd. 5) 350 Seiten. Max S. Metz, Zürich 1950.
  • „Savonarola: Revolutionär, Ketzer oder Prophet? (Савонарола: революціонер, єретик чи пророк?)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo, Schriftsteller Journalist Redaktor. German. Publisher: Olten: Walter, 1950.
  • „Savonarola: Revolutionär, Ketzer oder Prophet ? (Савонарола: революціонер, єретик чи пророк?)“ 210 Seiten. Walter, Olten 1950
  • „Astrologie Psychologie und: Möglichkeiten und Grenzen der horoskopischen Deutung (Астрологія та психологія: можливості і межі інтерпретації гороскопії)“. 112 Seiten. Classen, Zürich 1960
  • „Italien, ein Land vielfältiger Zeitschriften(Італія, країна зморщених журналів)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Publication: Zeitungs-und Verlag Zeitschriften-Verlag, 57 (1960), 11, S. 602—604
  • „Alexander I. von Russland. Napoleons Gegenspieler um Europas Schicksal (Олександр I в Росії. Наполеон противник долі Європи)“. Nikolaus Sementowski-Kurilo. Language: German. 373 Seiten. Publisher: [Frankfurt a.M.] Societäts-Verlag [1967]
  • „Lebensspuren. Gedichte (Сліди життя. Поезія)“ Nikolaus Sementowski-Kurilo. Language: German Publisher: Zürich, Stuttgart, Classen, [1968]
  • „Über das heilige Rußland: eine Studie zum Lenin-Kult (Про Святий Росії: дослідження про культ Леніна)“. Nikolaus von Sementowsky-Kurilo; Publisher: [Frankfurt a. M.]: HR, [1969]
  • „Lebensspuren. Gedichte. (Сліди життя. Поезія)“ 67 Seiten. Classen; Zürich, Stuttgart 1968
  • „Der Mensch griff nach den Sternen. Astrologie in der Geistesgeschichte des Abendlandes. (Чоловік потягнувся до зірок. Астрологія в інтелектуальній історії Заходу)“. 381 Seiten. Classen, Zürich 1970
  • „Nikolaus von Sementowsky-Kurilo zum siebzigsten Geburtstag, 28. August 1971. Festschrift (Autorenteam), (Миколі Сементовскому-Курило до сімдесятиріччя , 28 Серпня 1971 року. Збірник статей (Авторський колектив))“. 69 Seiten. W. Classen, Zürich 1971.
  • „Geheimnis des Mandala: Theorie u. Praxis (Таємниця Мандала: азіатський спосіб медитації)“. — Giuseppe Tucci — Language: German Publisher: Weilheim (Oberbayern): Barth, 1972.
  • „Der heilige Kreis: Europa und das unsichtbare Rußland. (священне коло: Європа і невидима Росія)“. 228 Seiten. Societäts-Verlag, Frankfurt/ Main 1936; Aurum Verlag, Freiburg im Breisgau 1978
  • „Europa und das unsichtbare Russland. (Європа і невидима Росія)“. Autor: Sementowsky-Kurilo, Nikolaus von. Freiburg i.Br., 1978.
  • „Schicksal im Sternspiegel: Lebensdeutung auf astrologischer Grundlage. (Доля в сузір'ї дзеркал: інтерпретація життя на основі астрології)“. 422 Seiten. Artemis Verlag 1966; Aurum, J. Kamphausen Verlag 1979; 1987

Бібліографія італійською мовою[ред. | ред. код]

  • „Alessandro 1. di Russia“ 1942 anno. (Олександр 1. у Росії». 1942 рік.)
  • «Pugaciov: imperatore dei cosacchi: storia di una rivolta sotto Caterina 2. (1773—1775)». 1945 anno. («Пугачов: імператор козацтва: історія бунту при Катерині 2-й. (1773г.-1775 р.) 1945 рік.»)
  • «I nationerussi guardano l Europa: rivelazione di un nuovo mondo. („Росіяни дивляться на Європу: одкровення нового світу“)». Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Language: Italian. Publisher: Milano: Hoepli, 1945 anno.
  • "Carattere e destino: vie, esperienze ed indirizzi della cosmopsicologia. 1946 anno. («Характер і доля: напрями, досвід і принципи космопсіхології. 1946 рік.»)
  • «Europa cerca Dio: le metamorfosi della civiltà cristiana („Європа шукає Бога: метаморфоза християнської цивілізації“)». Nicola Sementovsky-Kurilo. Pref. di Henri Daniel-Rops. — 2. ed. completamente riv. ed ampliata. — Hoepli 1950
  • «Carattere e destino. („Характер і доля“.)» Mailand 1946 anno. (dt.: Mensch und Gestirn).
  • «Astrologia: теорія e pratica». 1949 anno. («Астрологія: теорія і практика». 1949 рік.)
  • «I segreti della scrittura. („Секрети написання“)». Florenz 1951 anno.
  • "Astrologia: trattato completo teorico-pratico : 7 tabelle con le effemeridi 1890—1972 ". 1972 anno. «Астрологія: повний трактат з теорії і практики: 7 таблиць ефемериди 1890—1972.» 1972 рік.)
  • «Nuovo trattato completo di Astrologia teorica e pratica. („Новий повний трактат з теорії та практиці астрології“)». 775 Seiten. Hoepli, Mailand 1955 anno; 1977 anno.
  • «Astrologia: trattato completo teorico-pratico : 7 tabelle con le effemeridi 1890—1980» 1979 anno. (Астрологія: повний трактат з теорії і практики: 7 таблиць ефемериди 1890—1980)
  • «Astrologia: trattato completo teorico-pratico : 7 tabelle con le effemeridi 1890—1983». 1982 anno. («Астрологія: повний трактат з теорії і практики: 7 таблиць ефемериди 1890—1983.» 1982 рік.)
  • «Astrologia: trattato completo teorico-pratico : 7 tabelle con le effemeridi 1890—2000». 1986 anno (Астрологія: повний трактат з теорії і практики: 7 таблиць ефемериди 1890—2000". 1986 рік.)
  • «Astrologia: trattato completo teorico-pratico.» 1994 anno. («Астрологія: повний трактат з теорії та практики». 1994 рік.)

Бібліографія іспанською мовою[ред. | ред. код]

  • «Alejandro I: euforia y recogimiento de un alma (Олександр I: ейфорія і споглядання душі)». Nikolaus von Sementowsky-Kurilo — Espasa-Calpe, 1941 — Сторінок: 332.

Джерела інформації[ред. | ред. код]

  • «Микола Сементовський-Курило». Микола Сементовський-Курило, Джузеппе Гуаріно — 1961.

«Nicola Sementovsky-Kurilo». Nikolaus von Sementowsky-Kurilo, Giuseppe Guarino — 1961.

  • «Микола Сементовський-Курило. До 70 — річчя з дня народження, 28 серпня 1971» Мануель Саркісянца, Голо Манн, Ханс Мислин, Гельмут Прессер, Фрітц Байорат, Зиґфрід Мюллер-Маркус, Микола Сементовський-Курило. 1971.

«Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. Zum 70. Geburtstag, 28. August 1971». Manuel Sarkisyanz, Golo Mann, Hans Mislin, Helmut Presser, Fritz Bajorat, Siegfried Müller-Markus, Nikolaus von Sementowsky-Kurilo. 1971.

Посилання[ред. | ред. код]