Гойдельські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґойдельські мови
Поширена в: Шотландія, Ірландія, Острів Мен
Регіон: частини
Писемність: латиниця
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Кельтська група
Острівна підгрупа
Коди мови

Ґойдельські мови (англ. Goidelic languages) — одна з двох підгруп кельтських мов, що збереглися дотепер (нарівні з бритськими, відособлено стоять зниклі континентальні кельтські мови, неоднорідні за своїм складом). До гойдельської групи відносяться споріднені ірландська, шотландська (гельська) та менська мови.

Згідно з так званою «острівною гіпотезою», ґойдельські та бритські мови становлять мовний союз острівних кельтських мов, який протиставляють континентальним кельтським мовам.

Історія[ред.ред. код]

Історично, ґойдельські мови є діалектний континуум, що тягнувся від південної Ірландії через острів Мен до півночі Шотландії.

Ґойдельські мови спочатку були поширені виключно на території Ірландії. Час появи ґойдельських мов у Ірландії залишається предметом дискусій, однак воно значно передує появі на Британських островах бритів. Існує гіпотеза про наявність в ґойдельських мовах доґойдельского субстрату (слідів мови або мов докельтского населення Ірландії).

Між III і VI століттями н. е. групи ірландських кельтів, відомих римлянам як Scoti (ґели) почали мігрувати з Ірландії на територію сучасної Шотландії, де у кінцевому підсумку асимілювали там місцевих піктів, які розмовляли, ймовірно, на бритських мовах.

Менська мова дуже близька до мови північного сходу Ірландії, а також до нині вимерлої кельтської мови Повішеників (на південному заході Шотландії). У результаті вторгнень вікінгів, мова потрапила під сильний вплив давньоісландської мови.

Перші напис ґойдельською мовою зроблені огам до IV століття н. е.

Давньоірландська мова представлена глосою у латинських релігійних манускриптах, що відносяться до періоду з VI по X століття н. е.

Середньоірландська мова, предок сучасних ґойдельських мов, існував з X по XII століття н. е. На ній збереглася велика кількість літератури, включаючи ранні ірландські законодавчі тексти.

Новоірландська мова охоплює період з XIII по XVII століття н. е. Варіанти новоірландської мови використовувалися як літературна мова Ірландії до XVII століття, а у Шотландії — до XVIII століття.

Пізніші реформи орфографії привели до утворення стандартизованої діасистеми мов. Писемність Менська мова, заснована на англійській і валлійської, була введена в 1610 році єпископом валлійського походження Джоном Філліпсом.

Лінгвістична характеристика[ред.ред. код]

Ґойдельські мови відносяться до q-кельтських мов. Мови цієї гілки зберегли протокельтське * k w (яке пізніше втратило лабіалізацію і перейшло у [k]), на відміну від ґалльської та бритських мов, де * k w перейшло у [p] (p-кельтські мови). Винятком є кельтіберська, що не відноситься до ґойдельських мов, яка також зберегла початкове протокельтське k w.

Пракельтська Ґалльська Валлійська Корнська Бретонська Ґельська Шотландська ґельська Менська Переклад
*kwennos pennos pen penn penn ceann ceann kione «голова»
*kwetwar- petuarios pedwar peswar pevar ceathair ceithir kiare «чотири»
*kwenkwe pinpetos pump pymp pemp cúig còig queig «п'ять»
*kweis pis pwy piw piv cé (older cia) cò/cia quoi «хто»

Іншим важливою відмінністю між ґойдельською та бритською підгрупами мов є перехід носових звуків * an, am в довгу голосну é перед початковими вибуховими або фрикативними приголосними. Наприклад: давньоірландське éc «смерть», écath «рибальський гачок», dét «зуб», cét «сто» і валійське angau, angad, dant і cant.

В інших випадках: