Елі Візель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елі Візель Nobel prize medal.svg
Elie Wiesel
Елі Візель
Елі Візель
Дата народження 30 вересня 1928(1928-09-30)
Місце народження Румунія Румунія, Сигіт
Дата смерті 2 липня 2016(2016-07-02) (87 років)
Місце смерті Бостон
Національність єврей
Громадянство Румунія Румунія
Угорщина Угорщина
Франція Франція
Flag of the United States.svg США
Релігія Юдаїзм
Alma mater Паризький університет
Мова творів ідиш, французька, англійська
Рід діяльності прозаїк
Роки активності: 1956 — по сьогодні
Magnum opus: «Ніч»
Нагороди Нобелівська премія миру, Knight Commander of the Order of the British Empire[d], Norman Mailer Prize[d], National Humanities Medal[d], Four Freedoms Award - Freedom of Worship[d], Freedom Award[d], Light of Truth Award[d], Grand Cross of the Legion of Honour[d], Q20857555?, honorary doctor of the Catholic University of Louvain[d], Премія Медічі, Президентська медаль Свободи, Золота медаль Конгресу, Inter Book Prize[d], Q25287226?, Grand Officer of the Legion of Honour[d] і Орден Зірки Румунії
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1986)
Премія Медічі (1968)
Лицар-Командор ордена Британської імперії
Президентська медаль Свободи
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Відома світлина ув'язнених табору Бухенвальд. Візель — сьомий у другому ряду.

Елі Візель (англ. Elie Wiesel; 30 вересня 1928 — 2 липня 2016) — єврейський, французький та американський письменник, журналіст, громадський діяч. Лауреат Нобелівської премії миру 1986 року. Писав на ідиш, французькою і англійською мовами. Завдяки його публікаціям 1950-х років в світі поширилося визначення поняття Голокост. Професор гуманітарних наук Бостонського університету.

Біографія[ред.ред. код]

Елі Візель народився 30 вересня 1928 р. у місті Сигіт (Мараморощина, Румунія) у єврейській сім'ї. Отримав традиційну єврейську релігійну освіту.

У 1940 році Сигіт був приєднаний до Угорщини. Під тиском нацистської Німеччини у травні 1944-го всі євреї міста, включаючи трьох сестер Візеля і його батьків були депортовані в концентраційний табір Освенцім. У концтаборі загинули його мати і сестра. Візель з батьком були відправлені в трудовий табір, що становив частину Освенціма. Взимку 1944/1945 року їх переганяють з Освенціма в Бухенвальд (т. з. марш смерті), де незабаром після прибуття, в січні 1945 р., його батько гине від виснаження і хвороб.

У квітні 1945 Бухенвальд був звільнений військами союзників[1]. Візель потрапив до Парижу. У 1948—1951 роках Візель навчався в Сорбонні, де вивчав філософію, і після почав працювати журналістом. У 1955-му переїхав до Нью-Йорку, в 1963-му отримав американське громадянство.

Візель почав літературну кар'єру мовою їдиш (багато років співпрацював з різними періодичними виданнями цією мовою), потім писав головним чином французькою, а в останні роки англійською мовою. Свою першу книгу опублікував в Аргентині ідишем під назвою «І світ мовчав» у 1956 р. Скорочений і адаптований варіант французькою мовою вийшов в 1958 у під назвою «Ніч»[2] із вступним словом Франсуа Моріака і відразу ж приніс авторові широку популярність. Книга була переведена 18 мовами.

Візель — автор понад 40 книг. Багато творів Візеля присвячені голокосту, єврейській культурі (автобіографічний роман ідишем «І світ мовчав», 1956; «Світанок», 1961; «День», 1961; «Пісня мертвих», 1966; «Жебрак з Єрусалиму», 1968; «Через покоління», 1970; «Євангеліє пошматованого єврейського поета», 1980; «Сутінки», 1987). У 1965 р. Візель здійснив поїздку по Радянському Союзу з метою отримати достовірні відомості про становище євреїв в СРСР, під час якої зустрівся з тисячами представників єврейської громади. Під враженням від побаченого і почутого Візель написав вийшла в світ роком пізніше книжку «Євреї мовчання», в якій закликав міжнародну громадськість допомагати євреям СРСР, протестувати проти політики радянської влади.

Візель викладав у Єльському, Бостонському, Джорджтаунському університетах. Візель відомий своєю громадською діяльністю. Він очолював Президентську комісію з голокосту, в 1980—1986 роках був головою Американської меморіальної ради з голокосту. У 1985 р. нагороджений золотою медаллю Конгресу США, в 2006 році удостоєний звання почесного лицаря Великобританії.

1 лютого 2007 22-річний заперечувач Голокосту Ерік Хант спробував викрасти Візеля під час «Конференції з проблем обмеження насильства у світі» в Бостоні. Через кілька тижнів поліція Нью-Джерсі заарештувала Ханта, що втік з місця події. Візель стверджує, що і раніше він отримував погрози від заперечувачів Голокосту[3][4].

Візель став ініціатором міжнародної кампанії на підтримку Михайла Ходорковського, початої в червні 2010 року[5].

Праці[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]