У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Собор святого Віта.
Собо́р свято́го Ві́та (чеськ.Katedrála svatého Víta, до 1997 року; повна сучасна офіційна назва: Катедра святого Віта, Вацлава і Войтеха / чеськ.Katedrála svatého Víta, Václava a Vojtěcha[2])— католицькийхрам, катедральний собор, присвячений святому Віту, у столиці Чехії місті Празі; шедеврготичної та неоготичної архітектури, з яким тісно пов'язана історія міста та країни. Усипальниця королів Богемії, сховище коронаційних регалій.
Празький собор святого Віта— це один з найвідоміших соборів у світі, видатний взірець культового будування, як за технічними характеристиками, так і за художнім рівнем[3], один із символів Праги.
Собор розташований у Празькому Граді, є його невід'ємною складовою.
Празький собор святого Віта будували від середини ХІІІ століття протягом майже 6-х століть, таким чином, за архітектурним стилем він є одночасно і готичним, і неоготичним.
Довжина головної нави собору 124 метри, висота Великої (південної) вежі— 96,5 метрів. На західному боці здіймаються дві 82-метрові неоготичні кам'яні вежі з 10-метровим круглим вікном у вигляді розетти між ними.
Усередині собор святого Віта вражає величною панорамою: неоготичний архітектурний стиль у центральній наві з ребристим сітчастим склепінням заввишки 33,5 метри майже непомітно переходить у районі хорів у середньовічну частину, яка пройнята теплим світлом вітражних стрільчастих віконниць.
Довкола хорів і за вівтарем є овальний прохід з низкою капел (притворів). Загалом у храмі (його основному просторі) 19 притворів— святої Людмили, Гробу Господнього, Святого Хреста, Святовацлавська капела, Яна Непомуцького, Діви Марії, святої Анни, Марії Магдалини та інші.
Тринавовий простір собору з 28 величними колонами умовно розділює по вертикалі на дві сфери, земну й небесну, трифоріум (галерея-балкон), що пронизує весь храмовий периметр— на ньому розташовані погруддя засновників і перших будівників собору: чеських королів та королев, празьких архієпископів та архітекторів.
Собор грандіозний. Зовні він прикрашений готичними вежками і орнаментом. Над бічним входом— єдина в Чехії мозаїка, що зображує Страшний суд,— останній суд Христа над душами померлих. Шпиль собору ранить гострою голкою тугі груди неба (образ Осипа Мандельштама). Парафіянина всередині собору відразу ж охоплює особливе світло. Це досягається не лише за рахунок вітражів— кольорових шибок із зображенням біблійних сюжетів. Головна конструктивна особливість, що створює відчуття чогось неземного,— величезна висота приміщення і розташовані на рівні другого ярусу великі вікна. Завдяки цьому собор пронизаний верхнім світлом, його величезний внутрішній простір здається єдиним і легким. Готичні арки додатково підкреслюють спрямованість вгору. Вівтар не є крайнім східним приміщенням собору. Його оздоблюють маленькі відгороджені двома стінами один від одного приміщення для індивідуальної молитви— капели. У них знаходяться надгробки деяких чеських володарів. Капели прикрашені фресками. Збоку, за важкими дубовими дверима, знаходиться капела святого Вацлава, про яку розповідалося раніше. Особлива пишність її оформлення покликана підкреслити значення небесного покровителя Чехії. Статуя св. Вацлава, що знаходиться в капелі, одна з найкращих в чеській скульптурі.
Її творець Петер Парлер зобразив святого у вигляді молодого лицаря із списом і щитом, на якому розміщений чеський герб— орліца. Скульптура відрізняється простим, закінченим силуетом і благородством фігури, переданим легким нахилом голови. Вражаючий контраст великих площин і деталей, що тонко пропрацювали, складає особливість художньої манери школи Парлержа. Тип лицаря-захисника в цій скульптурі трохи одомашнений і одночасно поетизований. Ці якості згодом стануть особливо характерними для чеського образотворчого мистецтва. Парлерж створив незвичайну архітектуру капели. Квадратна в плані, вона перекрита зіркоподібним зведенням. Усередині собору кубічна форма капели привертає до себе увагу великими площинами стін. Масивні двері дають зрозуміти, що за ними приховані цінні духовні і матеріальні скарби собору. В основі архітектурної ідеї капели св. Вацлава лежить уявлення про ідеальне християнське місто— новий Єрусалим. Капела квадратна в плані, обнесена кріпосними стінами з комірами, покритими коштовними каменями, вона вся сяє. Кольорові камені на стінах капели також створюють сяйво, додаючи інтер'єру з гробницею святого містичний і в той же час теплий відтінок. Парлерж і його майстерня брали участь в будівництві багатьох храмів в Празі і в провінції. Він створив і найбільші світські споруди Праги, зокрема кам'яний міст через річку Влтаву, що викликав своїм технічним рішенням, незвичайним масштабом і художнім оздобленням здивування всієї Європи. Міст шістнадцятьма напівкруглими арками сполучує дві частини міста. Одна з веж прикрашена складною скульптурною композицією, що зображує Карла IV і його сина Вацлава IV, що сидять на троні.
Перший храм— романськуротонду на місці сучасного собору Св. Віта, вважається, звів ще святий Вацлав у 925 році— церква була присвячена святому Віту, чию правицю Вацлаву подарував східнофранкський (германський) король Генріх I.
У XI столітті на місці романської ротонди була зведена романська ж тринавова базиліка, що мала правити чеській королівській династії Пржемисловичів за коронаційний костел та місце погребіння. Початок її будівництва пов'язується в часі з правлінням князя Спітигнева II (1060).
За розквіту Чехії при Карлі IV, щойно він добився від Папи римськогоКлимента VI створення Празького архієпископства, романську базиліку знесли, а на її місці 1344 року розпочали будівництво нового, набагато масштабнішого храму. За зведення тринавової базиліки з гранчастими хорами, деамбулаторієм і вінцем капел взявся спеціально запрошений французький архітектор Матьє з Арраса[4]. Матеріал для будівництва використовували місцевий— каміння, пісковик.
Собор у 1860-ті роки
По смерті першого будівничого його роботу від 1353 року году продовжив 23-річний майстер із швабського Гмюнда Петер Парлер, син тамтешнього майстра Генріха Парлера з Кельна. П. Парлер керував будівництвом 44 роки. Незважаючи на молодість, він пройшов добру школу на будівництві Кельнського собору і згодом став центральною постаттю чеської готики доби її найвищого розквіту[5]. Парлер вніс суттєві зміни в основну концепцію храму— він завершив вівтарну частину собору, перекривши високі, пронизані світлом хори винайденою ним системою сітчастого склепіння, збудував захристю (1360), поховальну капелу Святого Вацлава, високу південну вежу (96,65 м) та південний парадний вхід у собор з боку королівського палацу— так звану Золоту браму (1367), прикрашену венеціанською мозаїкою «Страшний суд» (1370—1371) на золотому тлі.
Після смерті Петера Парлера будівництво собору від 1397 до 1404 року здійснювали його сини Вацлав та Ян, зусиллями яких у цілому було зведено східну частину храму.
Гуситські війни, що розпочалися в 1419 році, призупинили будівництво кафедрального собору.
Після тривалої перерви у будівельних роботах уже в період правління Ягеллонів було зроблено спробу добудувати собор, однак це бажання лишалось нездійсненним протягом довгих століть[3].
Нарешті всередині XIX століття при соборі було створено будівельну артіль, яка взялася добудовувати Собор святого Віта. Чеські зодчі Йозеф Моккер та Каміл Гільберт працювали в неоготиці. Автором вітражу в північній наві став знаменитий чеський художник-модерністАльфонс Муха, вітражу «Страшний суд»— Макс Швабінський.
Відтак, 1929 року до тисячоліття від дня смерті святого Вацлава, заступника чеського народу, храм було урочисто освячено, що й вважається датою завершення будівництва собору святого Віта.
Із демократизацією життя Католицька церква Чехії, починаючи від 1992 року, в різних судах домагалася повернення найвеличнішого чеського собору до її власності. 2008 року навіть Папа Римський Бенедикт XVI, приймаючи нового посла Чехії, визнаючи успіхи чеської влади у ставленні до Церкви, висловив побажання про повернення Собору святого Віта католицькій громаді. Однак, більшість представників світської влади, зокрема чеський уряд і Президент Вацлав Клаус відверто виступали проти повернення храму у власність релігійній організації; думки ж громадськості розділилися. Край багаторічній судовій тяганині поклав Верховний суд Чехії на своєму засіданні у Брно, ухваливши 5 березня 2009 року остаточне рішення, за яким Кафедральний собор святого Віта є власністю держави[6].
1997 року Церква ухвалила рішення про сучасне офіційне іменування собору: Кафедральний собор святого Віта, Вацлава і Войтеха (чеськ.Katedrála svatého Víta, Václava a Vojtěcha).
У теперішній час (2000-ні) Кафедральний собор святого Віта, Вацлава і Войтеха є головною святинею Чехії, надбанням її народу, це визначна культова та історико-культурна пам'ятка світового значення, одна з головних атракцій чеської столиці, яку щороку відвідують мільйони туристів. За храмом постійно стежать, і в разі потреби відразу ж здійснюють необхідні реставраційні й ремонтні роботи.
Гробниці богемських королів зберігаються в Королівській гробниці в підвалі собору, двох королів - у мавзолеї Коліна всередині собору, а двох інших королів і князів - у його хорі.
Бланка Маргарита Валуа, королева Священної Римської імперії та Богемії (1317 — 1 серпня1348) — дружина імператора Священної Римської імперії та короля Богемії Карла IV
Вацлав (1350–1351), 1-й син Карла IV та Анни Пфальцької (та рештки інших неповнолітніх дітей Карла IV)
Вечерський В. В. Курс історії архітектури країн Східної Європи., К.: АртЕк, 2007, стор. 232—233
Станькова Я., Пехар И., Тысячелетнее развитие архитектуры., М.: Стройиздат, 1987, стор. 104 (рос.)
Podlaha Antonín; Šittler Eduard. Chrámový poklad u sv. Víta v Praze: Jeho dějiny a popis., Praha: Dědictví sv. Prokopa, 1903 джерело доступне в неті → див. тут[недоступне посиланняз липня 2019](чес.)
Podlaha Antonín; Hilbert Kamil. Soupis památek historických a uměleckých: Metropolitní chrám svatého Víta., Praha: Česká akademie císaře Františka Josefa I. pro vědy, slovesnost a umění, 1906 джерело доступне в неті → див. тут(чес.)
Чехія, Прага
Собор Святого Віта у Вікісховищі 
Вид на собор та місто з пагорбу Петрин
Апсида
Північний фасад
Головний фасад
Фрагмент західного фасаду, також видно риштування реставраційних робіт, 2004
Мури
Оздоби храмового муру
Верхи собору
Мозаїка "Страшний суд" на Золотій брамі
.jpg)
Срібний надгробок Св. Яна Непомуцького
Бічна каплиця Богоматері
Бічна каплиця релікварію
Бічна каплиця Св. Вацлава
Бічна каплиця Св. Івана Хрестителя
Бічна каплиця Св. Сигізмунда
Бічна каплиця Св. Яна Непомуцького
Вітраж
Віконна троянда "Створення світу"
Вітраж Кирила і Мефодія
Вітражі у хорах
Мала пластика на Золотій решітці
Гробниця кардинала Фрідріха фон Шварценберга
Жертовник
Орган
Надгробок графу Леопольду Шліку
Скульптура Св. Віта
Стара архієпископська каплиця
Надгробок Св. Адальберта
_from_Prague_-_Kašpar_Bechteler_01(js).jpg)
