Софія Теофіла Даниловичівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Софія Теофіла Даниловичівна
пол. Zofia Teofila Daniłowiczówna
Teofila Sobieska.jpeg
Народилася 1607(1607)
Журів, тепер Рогатинський район, Івано-Франківщина, Україна
Померла 27 листопада 1661(1661-11-27)
Жовква
Поховання Храм святого священномученика Йосафата (Жовква)
Громадянство Річ Посполита
Національність русинка
Титул шляхтянка
Рід Даниловичі
Батько Ян (Іван) Данилович
Мати Софія Жолкевська
Брати, сестри  • Станіслав Данилович
Чоловік Якуб Собеський
Діти Марек, Ян, Катажина, Анна Розалія
  • POL COA Sas I.svg

Софі́я на Журові[1] Теофі́лія Даниловичі́вна (Собеська, пол. Zofia Teofila Daniłowiczówna; 1607, Журів — 27 листопада 1661, Жовква) — шляхтянка Королівства Польського русинського походження, донька руського воєводи Івана Даниловича і Зоф'ї (Софії) з Жолкевських, внучка Станіслава Жолкевського. Матір короля Яна ІІІ.

Біографія[ред.ред. код]

На початку XVII ст. надала земельну ділянку для будівництва дерев'яного костелу св. Казимира під Високим замком[2] У 1623 році разом з матір'ю та бабцею Реґіною брали участь у відбитті нападу татар на Олесько.

Людвік Олізар продав їй містечко Вороньків з прилеглими землями — спадок дружини Анни, доньки Лавріна Лозки та його першої дружини Ганни Гулевичівни — за 65000 злотих; Софія в свою чергу віддала маєток Людвіку Олізару в оренду «для повернення 65000 зл.», що потім стало причиною тривалих судових процесів, в які був втягнутий син Ян.[1] 20 січня 1637 у Львові провела зі зведеною сестрою Марціаною Конєцпольською, сином іншої зведеної сестри Катажини Станіславом Фірлеєм поділ спадку після смерті брата Станіслава. Отримала всі маєтки Жолкевських, частину — Даниловичів; зокрема: Жовква, Бориспільська волость, понад 200 сіл в «Україні», «ключі»: «Яричівський» з Новим Яричевом, 11 сіл, лісовий комплекс Копані (більше 800 морґів) у Львівській землі, «Куликівський» з 19 селами, «Озернянський» (9 сіл, також 400 морґів лісу), Маркопільський (12 сіл, також 400 морґів лісу), Сасів.

Після смерті чоловіка сама керувала Жовквою. У 1642, 1647 роках згадані її процеси з кн. Вишневецьким, який забрав у неї маєтки у Київському воєводстві. 19 грудня 1647 Щуровичі з прилеглостями відступила улюбленому сину Мареку.

Померла у Жовкві, де була похована на початку лютого в домініканському костелі (тепер — храм Св. Йосафата УГКЦ). Цей монастирський комплекс почав раніше будуватись на її кошти як усипальниця для улюбленого сина Марека. Пізніше її останки були перенесені до Любліна, остаточно перепоховані у 1983 році у краківському костелі Св. Трійці.

Сім'я[ред.ред. код]

Теофіла Собеська (Данилович) із синами на молитві у Жовкві

16 травня 1627 р. вийшла заміж в Олеську за Якуба Собеського. Наприкінці травня молодята прибули до Золочева. Діти:

В XIX столітті в Златополі у пана Владислава Карловича Ясенецького зберігався сімейний портрет Теофіли з синами Марком та Яном на молитві у костьолі міста Жовква.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Korosteszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 418. (пол.)
  2. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 184. (пол.)
  3. Sobiescy (01) (пол.)
  4. Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 479. (лат.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]