Спатіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спатіон
Спатіон, сучасна реконструкція
Спатіон, сучасна реконструкція
Типмеч
ПоходженняВізантійська імперія
Історія використання
Операторивізантійське військо
Характеристики
Довжинабл. 90 см
Тип клинкадвосічний

Спаті́он (грец. σπαθίον від лат. spatha, «спата») — меч, що знаходився на озброєнні армії Візантії. Довжина меча (разом з руків'я становила 90 см, він мав двосічний клинок[1]. У трактаті Praecepta Militaria, що приписується імператору Никифору II Фока (965 рік), вказувалося, що важкий кіннотник-катафракт повинен мати при собі і спатіон, і парамеріон. При цьому спатіон підвішувався на плечовій перев'язі, звисаючи майже вертикально, тоді як парамеріон підвішувався до поясу на двох точках підвіски, які перебували на піхвах з боку обуха, так що він розташовувався майже горизонтально, з невеликим нахилом. Такий спосіб носіння дозволяв катафрактам виймати будь-який клинок на вибір. Саме завдяки такому способу підвіски парамеріон і отримав свою назву[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Как византийский император описывает вооружение славянских воинов. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 8 січня 2018.
  2. ↑ Вооружение византийской армии. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Спатіон&oldid=35032897