Спата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна реконструкція кавалерійської спати II століття
Спата

Спата (спатха) — довгий двосічний меч, винайдений кельтами. Використовувався переважно як зброя пішого бійця, але з опануванням верхової їзди, спата стала застосовуватися і кіннотою галлів, а пізніше і римською кіннотою, що зрозуміло, якщо врахувати, що з I століття до н. е. саме з галлів вона і набиралась. Від римлян спата попала на озброєння франків, якими зберігалася в незмінності аж до VIII століття. Була популярна у германців в V столітті.

Спочатку спата була рубаючим мечем із закругленим або прямокутним кінцем з довжиною клинка до 90 см. Кельти (галли) використовували в строю (Цезар. Записки про гальську війну). Галли були захоплені колючими властивостями гладіуса і вдосконалили спату вістрям. Модифікована спата була порівняно компактним рубаючо-колючим мечем, масою до 2 кг, з клинком шириною 4—5 см і завдовжки від 60 до 80 см. Для стройового бою спата годилася погано, але поєднувала великі можливості ведення індивідуального бою із зручністю носіння і могла, в принципі, зважаючи на свою відносно невелику вагу і низько розташованим центром ваги використовуватися вершником і без стремен.

Посилання[ред.ред. код]