Копіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копіс. Малюнок з Книги про меч Річарда Бертона, 1884 р.

Ко́піс (грец. κοπίς, множина — κοπίδες)[1] — давньогрецька холодна зброя, рід кривого меча або шаблі. Аналогічний іберійській фалькаті та непальському кукрі.

Назва походить від дієслова κόπτω («відрубаю», «відсікаю») і вважається спорідненим з прасл. *kopьje («спис», «копия»)[2]. Проте, цілком ймовірно, що слово κοπίς може бути адаптацією слова «хопеш», за умови, якщо така зброя має єгипетське походження.

Історія[ред. | ред. код]

Деякі вважають, що копіс походить від давньоєгипетського хопеша (бойового серпа). Але ймовірніша версія, що греки перейняли такий тип мечів від персів у VI столітті до нашої ери. Геродот не раз згадує подібні мечі в описах перської кінноти. Давньоримський автор Курцій у своєму творі «Похід Александра Македонського» згадував копіси в битві с індійцями, як незвичайну і нестандартну для македонської армії зброю: «Злегка вигнуті мечі, схожі на серпи, звалися копідами, ними рубали хоботи слонів». Існує ще чимало згадок та описів таких мечів. Для піхоти краще підходили прямі та двосічні мечі — ксифоси, а копіси були кращі для кіннотників у боротьбі проти піхоти. Так, давньогрецький письменник, полководець і політичний діяч Ксенофонт у своєму трактаті «Мистецтво вершника» описує копіс, як найбільш вдалий для завдання ударів з коня — рублячий удар копіса з висоти багато страшніший колючого удара ксифоса.

Двобій грека й перса. У руці в перського воїна акінак, у грецького — копіс. Малюнок на киліксі, V ст. до н. е.

Деякі дослідники заявляють, що батьківщиною мечів подібної форми була Етрурія: там були знайдені схожі мечі, датовані VII ст. до нашої ери[3]. Окрім того, припускають що турецький ятаган може бути прямим нащадком копіса[4].

Опис[ред. | ред. код]

Копіс має вигнутий клинок з односічною заточкою, який підходив як для рублячих ударів, так і для колючих та сікучих. Довжина не перевищувала 65 см, а пізніші зменшені варіанти у 50 см завдовжки уживалися і у македонській армії. Сам клинок мав вузьку п'яту біля ефеса, по мірі наближення до вістря клинок розширявся, а потім витягався до кончика.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Ксифос — прямий давньогрецький меч, схожий з персько-скіфським акінаком і римським гладіусом.
  • Махайра — вигнутий давньогрецький меч, від копіса відрізняється формою клинка: її вигин не спрямований уперед[5].
  • Фальката — іберійський та давньоримський кривий меч, схожий з копісом.
  • Кукрі — непальський національний ніж.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Henry George Liddell, Robert Scott. An Intermediate Greek-English Lexicon. 
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  3. Connolly, P. (1981) Greece and Rome at War. Macdonald Phoebus, London, pp. 63 and 99. 
  4. Gordon, D.H. (1958) "Scimitars, Sabres and Falchions". in Man, Vol 58, Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland, pp. 25–26. 
  5. Tarassuk & Blair, s.v. "kopis", The Complete Encyclopedia of Arms and Weapons, 1979. 

Джерела[ред. | ред. код]