Чечуга (шабля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польські чечуги з піхвами 17 століття з музею Ліврусткаммарен, Стокгольм, Швеція

Чечуга  — тип шаблі імовірно східного походження, що в 17-18 століттях отримав деяке поширення в Центральній і Східній Європі — в Польщі, Україні і в Московії. Назва за найбільш вірогідною версією походить від однієї з назв виду дністровських риб стерляді, з якою шаблі мали деяку зовнішню схожість[1]. Правда, в старопольських текстах йшлося про те, що «чечуга, чечега — шабля татарська залізна, коротше корду, названа від народу татарського Чечан, що мешкає на Кавказі». Крім того інколи чечугу називали: «ординка», «ординська шабля», «черкеска», «вірменка» або «смичок». Чечуга має легкий і не дуже довгий клинок, який закінчується довгим і вузьким вістрям, пристосованим для уколу. Форма чечуги вказує на її степове походження. Руків'я чечуги має нахилене в бік клинок клинка навершя у вигляді наперстка і коротке перехрестя[2]. Довжина шаблі чечуги складає приблизно 80 сантиметрів, довжина помірно кривого клинка 65-70 см[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]