Дрогобич: відмінності між версіями

Дрогобич
	Файл:Drohobych Prapor.gif
Герб Дрогобича	Прапор Дрогобича
Основні дані
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Дрогобицький район
Засноване	1091 Перша згадка 1387
Магдебурзьке право	середина XV ст.
Населення	103 600 (разом з смт Стебник)
Площа	44,5 км²
Поштові індекси	82100
Телефонний код	+380-324
Координати	49°21′ пн. ш. 23°30′ сх. д. / 49.350° пн. ш. 23.500° сх. д.
Водойма	річка Тисьмениця, річка Серет
Міста-побратими	Баффало, США; Легниця, Польща
День міста	21 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дрогобич
До обл./респ. центру
- залізницею	102 км
- автошляхами	86 км
Міська влада
Адреса	82100, Львівська обл., м.Дрогобич, пл.Ринок, 1
Міський голова	Гук Микола Петрович
Карта
	Дрогобич
	Дрогобич

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 17:38, 30 травня 2008

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дрогобич (значення).

Дрогобич (англ. Drohobych, пол. Drohobycz, івр. דראָביטש‎, нім. Drohobytsch) місто у Львівській області, районний центр, а з 1939-ого до 1959-ого — центр Дрогобицької області.

Населення

1869 р — 16 880 меш. 28,7% - Українці, 23,2% - Поляки, 47,7% - Євреї
1931 р — 32 300 меш.
1939 р — 34 600 меш. 26,3% - Українці, 33,2% - Поляки, 39,9% - Євреї
1959 р — 42 000 меш.
1970 р — 56 000 меш. 70% - Українці, 22% - Росіяни, 3% - Поляки, 3% - Євреї
2001 р — 103. 000 меш.

^[1]

Історія

Засноване в кінці ХІ ст.

Легенда про заснування

Існувало місто Бич в Передгір'ї Карпат. Жили міщани біля соляного джерела і торгували сіллю. Одного разу на місто напали кочові племена половців в кінці ХІ століття і спалили його. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.

У часи Київської Русі

Поряд було побудовано фортецю Тустань.

У часи литовсько-польської держави

Збудовано католицький костел Святого Бартоломея (середина XV ст.) Надали самоуправління за магдебурським правом. Збудовано першу ратушу.

У козацькі часи

В часи Визвольної війни у 1648 році козаки Б.Хмельницького влаштували терор проти місцевих уніятів, католиків та євреїв. Разом із татарами, козаки Б.Хмельницького взяли штурмом костел Святого Бартоломія та влаштували там криваву масакру. Лише міщани, котрі заховалися у дзвіниці костелу, змогли врятуватися і відбити штурм.

У часи Габсбургів

Починається в ІІ половині ХІХ століття видобування нафти в Дрогобицько-Бориславському нафтодобувному басейні.

Старий будинок,
за іменем кнайпи в його підвалі відомий як *мисливський погрібець*

У складі польської держави

Відкривається українська приватна гімназія (1928). Під час проведення поляками пацифікації 1930 року багато дрогобичан заарештовано та сиділи в тюрмах в Самборі та Березі Картузькій.

У сьогоднішній час

Відкрито пам'ятники Ю.Дрогобичу, С.Бандері, воїнам-інтернаціоналістам та до 1000-ліття християнства в Русі, Маркіяну Шашкевичу, Івану Франку, Тарасу Шевченку, папі римському Іоану Павлу ІІ.

Мери

Глубіш Мирослав Іванович (1990 - 1994),
Дацюк Юрій Якович (1994 - 1996),
Фурдин Осип Федорович, в.о.(1996),
Лужецький Михайло Петрович(1996 - 1998),
Радзієвський Олексій Васильович (1998 - 2002),
Лужецький Михайло Петрович(2002 - 2006),
Гук Микола Петрович (2006-...)

Промисловість

Основною промисловою галуззю міста є машинобудування та нафтопереробка^[2]. Найбільшими підприємствами міста є:

Нафтопереробне підприємство «НПК Галичина», заводи №1 та №2, реальний власник невідомий^[3]
Виробник мастил «ВАТ Галол»
ВАТ «Дрогобицький долотний завод»^[4], єдине в Україні підприємство по виробництву долот для нафтодобування^[5] Інформаційно агенція РБК-Україна власником є Андрій Іщук, сенатор Самарської області Росії, через холдинґ ВБМ-Груп (Росія) ^[6]
ВАТ «Дрогобицький автокрановий завод»^[7], виготовляє зокрема автомобільні гідравлічні крани марки «Силач»
ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»^[8], виготовляє обладнання для транспортування, добування та переробки нафти та газу
ВАТ «Дрогобицький хлібокомбінат»
ВАТ <Дрогобицький молокозавод>
ВАТ«Дрогобицька Фарба»^[9], виготовляє фарби марки «ДРОФА»
ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство Зоря», власник контрольного пакету спільне українсько-польсько-італійське ТзОВ «Лаура» (Львів)^[10]
ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»
ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат»
Дрогобицький солеварний завод,— один з найстаріших у Європі^{[джерело?]} солеварний завод та найстаріше постійно діюче підприємство України^[11], віддано в оренду ЗАТ «Галка-Дрогобич»^[12] Стратегічний Дрогобицький солеварний завод купити ніхто не має права до 2013 року.

Освіта

Файл:DrohobychUniversity.jpeg

Дрогобич,
колишня гімназія,
пізніше в'язниця НКВС,
зараз інститут фізики, математики та інформатики ДДПУ

Загальноосвітні установи

Дрогобицький педагогічний ліцей^[13]
Дрогобицька гімназія
18 загальноосвітніх середніх шкіл (СШ №6, 7, 11, 18 у Стебнику)
дитяча художня школа
дитяча музична школа №1, №2.

Спеціальні навчальні заклади

Дрогобицький механічний технікум
Дрогобицький нафтовий технікум
Дрогобицький статистичний технікум
ВПУ № 19
ППЛ № 15
Музичне училище імені Барвінського
Медичне училище
Кооперативний коледж

Вищі навчальні установи

Філії інших ВНЗ

Філія Вінницького проектного інституту
Філія Тернопільського економічного університету
Філія універститету «Львівська політехніка»

Файл:Drohobych01.jpeg

Дрогобич, на розі вулиць І.Мазепи та Л.Українки

Визначні місця

Музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича
Краєзнавчий музей
Музей Бруно Шульца
Міська філармонія
Міський народний дім ім." І.Я.Франка"
Районний народний дім
Хоральна синагога
Церква св. Юра дерев'яна тридільна (тризрубна), спорудження у стилі українського Відродження в XVI-XVII ст. в с Надієво, в 1657р перевезена до Дрогобича. В інтер'єрі іконостас 1659 р. та розписи XVII ст. Тут знаходиться частина експозиції історико-краєзнавчого музею.
Церква "Воздвиження Чесного Хреста" дерев'яна, спорудження у стилі українського Відродження,
Костел "св.Варфоломія",
Монастир "св.Петра і Павла",
Церква "св.Трійці" якій вже 140 років та ще багато цікавого.

Визначні особи

Файл:UriyDrohobych.jpeg

Дрогобич,
пам'ятник Юрію Дрогобичу,
праворуч дзвіниця костелу

Джерела

Ресурси Інтернету

Шаблон:Міста Львівської області

[1] Drohobych in Encyclopedia of Ukraine

[2] Місто Дрогобич на «Форумі місцевого економічного розвитку»

[3] «В одних штанах на четырех стульях». Віктор Коробков

[4] Баланс Дрогобицького долотного заводу 2004-2006

[5] Дрогобицький долотний завод в 2007 р. збільшив чистий прибуток на 14,32% - до 1,06 млн грн.

[6] Ищук замыкает круг. «ВБМ-групп» завершает консолидацию своих основных активов. стаття

[7] ВАТ «Дрогобицький автокрановий завод». Офіційна сторінка

[8] «Дрогобицький машинобудівний завод»

[9] Дрогобицька Фарба

[10] Дрогобицька швейна фабрика перейшла у руки спільного підприємства

[11] Туристичний центр «Посвіт Дрогобиччини»

[12] Дрогобицький солеварний завод

[13] Сайт Дрогобицьго педагогічного ліцею

[14] Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 * 1959 р — 42 000 меш.
 * 1970 р — 56 000 меш.  70% - Українці, 22% - Росіяни, 3% - Поляки, 3% - Євреї
-* 2001 р — 79 000 меш.
+* 2001 р — 103. 000 меш.
 <ref>[http://www.encyclopediaofukraine.com//pages%5CD%5CR%5CDrohobych.htm Drohobych in Encyclopedia of Ukraine] </ref>

Дрогобич: відмінності між версіями

Версія за 17:38, 30 травня 2008

Зміст

Населення