Колти: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м доповнення |
уточнення |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
'''Ко́лти''', [[однина]] '''ко́лт''' (від {{lang-x-slav|*k<sup>ъ</sup>l̥tati}} — «ворушити», «хитати», «штовхати»<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ2}}</ref>) — характерні для [[слов'яни|слов'ян]] [[скроня|скроневі]] [[прикраса|прикраси]], що підвішувалися до головного убору на стрічці, чи [[метал]]евих ланках — [[рясна]]х. Від слова ''колти'' походить і діалектна назва [[сережки|сережок]] — «ковтки»<ref name="ЕСУМ"/>. |
'''Ко́лти''', [[однина]] '''ко́лт''' (від {{lang-x-slav|*k<sup>ъ</sup>l̥tati}} — «ворушити», «хитати», «штовхати»<ref name="ЕСУМ">{{ЕСУМ2}}</ref>) — характерні для [[слов'яни|слов'ян]] [[скроня|скроневі]] [[прикраса|прикраси]], що підвішувалися до головного убору на стрічці, чи [[метал]]евих ланках — [[рясна]]х. Від слова ''колти'' походить і діалектна назва [[сережки|сережок]] — «ковтки»<ref name="ЕСУМ"/>. |
||
Особливо поширені колти були у [[XI століття|XI]] — [[XIII століття]]х серед заможного міського населення [[Київська Русь|стародавньої Русі]]. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої [[емаль|емалі]], [[чернь|черні]] та [[грануляція|грануляції]], досягло досконалості у [[Київ|Києві]] та [[Галич]]і. Корпус колта виготовлявся технікою [[лиття]]. Зображення на поверхні колтів відтворювали [[язичництво|язичницькі]] мотиви або птахів, згодом, лики [[християнство|християнських]] святих. |
Особливо поширені колти були у [[XI століття|XI]] — [[XIII століття]]х серед заможного міського населення [[Київська Русь|стародавньої Русі]]. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої [[емаль|емалі]], [[чернь (ювелірна)|черні]] та [[грануляція|грануляції]], досягло досконалості у [[Київ|Києві]] та [[Галич]]і. Корпус колта виготовлявся технікою [[лиття]]. Зображення на поверхні колтів відтворювали [[язичництво|язичницькі]] мотиви або птахів, згодом, лики [[християнство|християнських]] святих. |
||
У [[Археологія|археології]] вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти, трибусинні колти (ковтки, колтки). |
У [[Археологія|археології]] вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти, трибусинні колти (ковтки, колтки). |
||
Версія за 15:30, 28 травня 2017
_01.JPG)
Ко́лти, однина ко́лт (від прасл. *kъl̥tati — «ворушити», «хитати», «штовхати»[1]) — характерні для слов'ян скроневі прикраси, що підвішувалися до головного убору на стрічці, чи металевих ланках — ряснах. Від слова колти походить і діалектна назва сережок — «ковтки»[1].
Особливо поширені колти були у XI — XIII століттях серед заможного міського населення стародавньої Русі. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої емалі, черні та грануляції, досягло досконалості у Києві та Галичі. Корпус колта виготовлявся технікою лиття. Зображення на поверхні колтів відтворювали язичницькі мотиви або птахів, згодом, лики християнських святих.
У археології вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти, трибусинні колти (ковтки, колтки).
Ковток, колток (штучна назва на основі етнографічних досліджень XIX століття, давня назва невідома) — трибусинний колт, що складався із металевої трубки, на яку було нанизано три великі металеві філігранних кульки. Поширення — Київське князівство.
Див. також
Література
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Колти |
- Винокур І. С., Якубовський В. І., Журко О. І., Мегей В. П. // «Археологія», № 1, 2003.
- (рос.) Рыбаков Б. Декоративно-прикладное искусство Руси X—XIII веков. Иллюстрированный альбом. — Ленинград: Издательство «Аврора», 1971.
- Ляусік Н. А. Ціснёныя колты са збораў ГДГАМ // Краязнаўчыя запіскі, вып. 6. — Гродна, 2003. — С. 3-5.
Примітки
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |