Обручка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наречений надягає обручку на палець своєї нареченої під час весільної церемонії
Оборучка (зовні) та заручальна каблучка на жіночій руці
Весільні каблучки нареченого і нареченої, з тінями у формі серця — символічного почуття кохання

Обру́чка, обручальний перстень, обручальна каблучка — перстень з дорогоцінного металу, який носять на безіменному пальці лівої чи правої руки (по-різному у різних країнах).

Подружжя носить обручку як знак вірності один одному. У Стародавній Русі як обручки використовувалися монети.

Традиційна форма обручки — гладка золота каблучка. Вона може бути прикрашена дрібними діамантами або іншим некольоровим камінням.

Історія обручки[ред. | ред. код]

У різних джерелах по різному описується виникнення традиції обручок. Деякі автори вважають, що традиція починає свою історію в Стародавньому Єгипті, інші — в Стародавній Греції.

Традиція обмінюватися обручками йде своїм корінням у ті далекі часи, коли щасливі наречені в знак любові та відданості дарували один одному символічні обручки, сплетені з конопель або очерету. Вони й стали прообразом сучасних обручок. Пізніше в Стародавньому Римі з'явився звичай, за яким наречений, в знак прийняття на себе зобов'язань за майбутню дружину, під час обряду заручин дарував металеву обручку батькам нареченої.

У наші дні обручка не втратила свого первісного значення. Її округла форма, яка не має початку та кінця, символізує нескінченність та вічне кохання, а благородний метал, з якого традиційно виготовляють обручки, є символом чистоти та непорочності. А от зовнішній вигляд обручок за свою багатовікову історію зазнав ряд змін. І якщо спочатку обручки були гранично простими й не мали будь-яких прикрас, то в наш час дедалі більше молодих пар вибирають для весільного ритуалу ексклюзивні обручки, в дизайні яких присутні і розсипи дорогоцінних каменів, і вишукані поєднання благородних металів. Як правило, це обучки із золота, хоча останнім часом це не є обов'язковим. Сучасна молодь все частіше вибирає обручки з титану, карбіду вольфраму та навіть кераміки.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Конструкція каблучки:
① Шинка (ободок відповідного профілю)
② Накладка
③ Кріплення каменів (крапанове, кармезинове, гризантне (закріплення в корнери), гладке (глухе) — каст (оправа для каменя), рант, дигель тощо
④ Вставка (зазвичай, дорогоцінний камінь)
Кільцевий вимірювальний конус на 4 шкали
Кільцевий вимірювальний конус на 4 шкали
Кільцевий вимірювальний конус на 4 шкали (зворотня сторона)
Механічний кільцевий витискувач та вимірювальний конус
Вимірювання діаметру штангенциркулем

Метал[ред. | ред. код]

Розмір[ред. | ред. код]

Звичаї[ред. | ред. код]

Носіння обручок[ред. | ред. код]

Традиційно обручку носять на безіменному пальці.

У православних християн прийнято носити обручку на безіменному пальці правої руки, також на правій руці обручки носять у країнах Центрально-Східної Європи, католики в Австрії, а також, зокрема, в Україні, Сербії, Польщі, Росії, Грузії, Чилі, Норвегії, Німеччини, Греції, Індії, Венесуелі, Ізраїлі та ін.

На лівій руці обручки носять в таких країнах як: Туреччина, Вірменія, Куба, Бразилія, Франція, Ірландія, Канада, Мексика, Словенія, Хорватія, Швеція, США, Велика Британія, Італія, Японія, Сирія, Іспанія, Ізраїль.

Клятви, які вимовляються під час обміну кільцями в релігійних церемоніях[ред. | ред. код]

Східна православна церква: «Вінчається раб божий (ім'я) на рабі божій (ім'я) в ім'я отця, і сина, і святого духа»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]