Ґердан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Ґердан
Gerdan 1.jpg
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
 
Категорія КатегоріяПортал ПорталСторінка Вікісховища Ілюстрації

Ґерда́н[1] (від тур. gerdan — «шия»[2]; силянка[3], драбинка, галочка, пупчики) — шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну, чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент. Синоніми — ґерда́ник, ґерда́нка, ґе́рда, лу́чка, кри́за — си́лянка, сильо́ванка, силенка, плете́нка, плеті́нка, драби́нка, о́чко, га́лочка, пу́пчики, ла́нка.

Іноді на Львівщині ґердани мали вигляд широкого кольорового коміра, що закривав усі груди. Орнамент і його колорит зазвичай узгоджувалися з вишивками певної місцевості на сорочках. Часто ґердани мають фому петлі з суцільної або ажурної смужки різної ширини, яка одягається через голову на шию; з'єднані спереду медальйоном кінці прикрашають груди.

На сході України ця прикраса була невідома, траплялася на Поділлі та Волині, а в Галичині була надзвичайно поширена.

Ймовірно, силянка прийшла до Галичини з Угорщини. Подібні до ґерданів вироби, що називаються маржеле (margele), також поширені в румунській частині Буковини.[джерело?]

У 2021 році в Краєзнавчому музеї Івано-Франківська майстри встановили рекорд України, представивши на виставці 2629 традиційних ґерданів ручної роботи. Майстриня Галина Кутащук із Криворівні вдома зберігає силянки, яким понад 200 років.

Покутські ґердани із села Русова яскраві, на помаранчевому тлі, різноколірні, але переважає червоний. Є взори коломийські та яворівські. Гуцульським, переважно на чорному тлі, близько сотні років, на синіх стрічках — косівські, їм не менше 70 років.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ґердан // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  3. Українська етнічна біжутерія
  4. У Франківську в одній експозиції зібрали рекордну кількість прикрас-ґерданів ukrinform.ua 18.06.2021

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. — К. : Мистецтво, 1995. — С. 129—131.
  • Катерина Матейко. Український народний одяг: етнографічний довідник. — К. : Наукова думка, 1996. — С. 149—159.
  • Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. — К. : Либідь, 1993. — С. 130—132.

Посилання[ред. | ред. код]