Пушту: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
вікіфікація |
Xqbot (обговорення | внесок) м r2.7.2) (робот змінив: es:Idioma pastún; косметичні зміни |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| Назва=Пушту |
| Назва=Пушту |
||
| Самоназва = |
| Самоназва = |
||
| Поширена_в={{AFG}}<br>{{PAK}} |
| Поширена_в={{AFG}}<br />{{PAK}} |
||
| Регіон=[[Південна Азія]] |
| Регіон=[[Південна Азія]] |
||
| Кількість_носіів = 50-60 млн. (оцінка)<!--або Кількість_мовців--> |
| Кількість_носіів = 50-60 млн. (оцінка)<!--або Кількість_мовців--> |
||
Рядок 46: | Рядок 46: | ||
[[en:Pashto language]] |
[[en:Pashto language]] |
||
[[eo:Paŝtoa lingvo]] |
[[eo:Paŝtoa lingvo]] |
||
[[es:Idioma |
[[es:Idioma pastún]] |
||
[[et:Puštu keel]] |
[[et:Puštu keel]] |
||
[[eu:Paxtuera]] |
[[eu:Paxtuera]] |
Версія за 01:59, 4 липня 2011
Пушту | |
---|---|
Поширена в |
Афганістан Пакистан |
Регіон | Південна Азія |
Носії | 39 000 000 осіб (2007)[1] |
Писемність | арабська абетка і арабське письмо |
Офіційний статус | |
Державна | Афганістан |
Регулює | Академія наук Афганістану |
Коди мови | |
ISO 639-1 | ps |
ISO 639-2 | pus |
ISO 639-3 | pus |
Пушту́ (афганська мова, МФА: [pəʂto]) — мова пуштунів, належить до східної групи іранських мов, державна мова Афганістану. Поділяється на дві основні групи діалектів — західний (м. Кандагар) і східний (м. Пешавар). В пушту багато приголосних (30). Наголос динамічний, і від його зміни залежать значення слів, напр.: пе́ша — випадок, пеша́ — наслідування. Граматичній будові властиві флексія імен, два відмінки (прямий і непрямий), два роди (чоловічий і жіночий). Часів дієслова два: теперішньо-майбутній і минулий. Способів — три: дійсний, умовний, наказовий. Інфінітив дієслова може відмінюватись, коли вживається в ролі іменника чоловічого роду множини. Синтаксис характеризується ергативною конструкцією. Алфавіт створений на основі арабо-перської графіки. В пушту багато запозичень з арабської, таджицької, перської, індійської та тюркських мов.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.