Пушту: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: mi:Reo Pashto |
м r2.7.1) (робот додав: kl:Pashtomiutut |
||
Рядок 63: | Рядок 63: | ||
[[ja:パシュトー語]] |
[[ja:パシュトー語]] |
||
[[ka:პუშტუ]] |
[[ka:პუშტუ]] |
||
[[kl:Pashtomiutut]] |
|||
[[ko:파슈토어]] |
[[ko:파슈토어]] |
||
[[ku:Zimanê paştûnî]] |
[[ku:Zimanê paştûnî]] |
Версія за 21:29, 27 листопада 2011
Пушту | |
---|---|
Поширена в |
Афганістан Пакистан |
Регіон | Південна Азія |
Носії | 39 000 000 осіб (2007)[1] |
Писемність | арабська абетка і арабське письмо |
Офіційний статус | |
Державна | Афганістан |
Регулює | Академія наук Афганістану |
Коди мови | |
ISO 639-1 | ps |
ISO 639-2 | pus |
ISO 639-3 | pus |
Пушту́ (афганська мова, МФА: [pəʂto]) — мова пуштунів, належить до східної групи іранських мов, державна мова Афганістану. Поділяється на дві основні групи діалектів — західний (м. Кандагар) і східний (м. Пешавар). В пушту багато приголосних (30). Наголос динамічний, і від його зміни залежать значення слів, напр.: пе́ша — випадок, пеша́ — наслідування. Граматичній будові властиві флексія імен, два відмінки (прямий і непрямий), два роди (чоловічий і жіночий). Часів дієслова два: теперішньо-майбутній і минулий. Способів — три: дійсний, умовний, наказовий. Інфінітив дієслова може відмінюватись, коли вживається в ролі іменника чоловічого роду множини. Синтаксис характеризується ергативною конструкцією. Алфавіт створений на основі арабо-перської графіки. В пушту багато запозичень з арабської, таджицької, перської, індійської та тюркських мов.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.