Пушту: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.2) (робот додав: vep:Puštu |
м r2.7.2+) (робот додав: be:Пушту |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
[[ast:Pashtu]] |
[[ast:Pashtu]] |
||
[[az:Puştu dili]] |
[[az:Puştu dili]] |
||
[[be:Пушту]] |
|||
[[bg:Пущунски език]] |
[[bg:Пущунски език]] |
||
[[bn:পশতু ভাষা]] |
[[bn:পশতু ভাষা]] |
Версія за 05:44, 22 червня 2012
Пушту | |
---|---|
Поширена в |
Афганістан Пакистан |
Регіон | Південна Азія |
Носії | 39 000 000 осіб (2007)[1] |
Писемність | арабська абетка і арабське письмо |
Офіційний статус | |
Державна | Афганістан |
Регулює | Академія наук Афганістану |
Коди мови | |
ISO 639-1 | ps |
ISO 639-2 | pus |
ISO 639-3 | pus |
Пушту́ (афганська мова, МФА: [pəʂto]) — мова пуштунів, належить до східної групи іранських мов, державна мова Афганістану (разом із дарі). Поділяється на дві основні групи діалектів — західний (м. Кандагар) і східний (м. Пешавар). В пушту багато приголосних (30). Наголос динамічний, і від його зміни залежать значення слів, напр.: пе́ша — випадок, пеша́ — наслідування. Граматичній будові властиві флексія імен, два відмінки (прямий і непрямий), два роди (чоловічий і жіночий). Часів дієслова два: теперішньо-майбутній і минулий. Способів — три: дійсний, умовний, наказовий. Інфінітив дієслова може відмінюватись, коли вживається в ролі іменника чоловічого роду множини. Синтаксис характеризується ергативною конструкцією. Алфавіт створений на основі арабо-перської графіки. В пушту багато запозичень з арабської, таджицької, перської, індійської та тюркських мов.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.