Старшина I статті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Emblem of the Ukrainian Navy.svg
Старшина І статті
ВМС ЗСУ
UAN shoulder mark 04.svg
Позначення Військове звання Збройних сил України
Категорія звання Сержантський і старшинський склад
Існування з 1991
СВ ЗСУ
еквівалент
Сержант
ПС ЗСУ
еквівалент
Сержант
НАТО
еквівалент
OR-5

Старшина І статті — військове звання у військово-морських силах Військово-Морських Силах ЗСУ та Морської охорони України, звання старшинського складу. Також звання старшини І статті присутнє в військово-морських силах інших держав.

В Військово-Морських Силах ЗСУ військове звання старшина І статті молодше за рангом від звання головний старшина, та старше від звання старшина ІІ статті.

У Сухопутних військах та Повітряних силах Збройних сил України це звання відповідає званню сержант.

Україна[ред. | ред. код]

Звання в Військово-Морських Силах Збройних Силах України[ред. | ред. код]

Збройні Сили України які були засновані у 1991 році внаслідок розпаду СРСР, з частини Чорноморського флоту ВМС СРСР перейняли радянський зразок військових звань, а також радянських знаків розрізнення. Серед військових звань старшинського складу були присутні звання: старшина ІІ статті, старшина І статті, головний старшина, головний корабельний старшина.

Знаками розрізнення старшини І статті були три стрічки на погоні (знаки розрізнення перейняті від Радянського флоту і які були введені в ній в 1943 році).

Зміни 2009 року[ред. | ред. код]

В 2009 році була зроблена спроба зміни знаків розрізнення військовослужбовців Збройних сил України[1]. Ці нововведення були спрямовані на наближення до стандартів НАТО. Стрічки на погонах солдатського, матроського, сержантського та старшинського складу повинні були замінені на знаки розрізнення у вигляді певної кількості кутів. Слід зауважити, що знаки розрізнення мічманів та прапорщиків повинні були наближені до сержантського складу (раніше мали знаки розрізнення подібні до офіцерів). Знаками розрізнення старшини І статті за цими нововведеннями ставали три кути на погоні чи на нарукавній нашивці.

Експериментальні знаки розрізнення 2009 року повністю не набули широкого вжитку.

Реформа 2016 року[ред. | ред. код]

05.07.2016 року був затверджений Президентом України «Проєкт однострою та знаки розрізнення Збройних Сил України»[2], де серед іншого були розглянуті зміни серед військових звань та нові знаки розрізнення військовослужбовців, які стали відрізнятися від попередніх побудованих за радянським зразком.

Здебільшого нововведенні знаки розрізнення солдатського, матроського, сержантського та старшинського складу були побудовані на основі знаків розрізнення 2009 року.

Зміни 2017 року[ред. | ред. код]

18.07.2017 року вийшов наказ Міністерства оборони України №370 «Про затвердження Зразків військової форми одягу та загальних вимог до знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв» [3], де частково затверджуються нововведення 2016 року. Так вводилися перехідні знаки розрізнення зі збереженням старих військових звань зразку 1991 року. Старшина І статті отримав по три кути на погон чи нашивку.

20.11.2017 року виходить наказ Міністерства оборони України №606 де уточнюються правила носіння і використання однострою військовослужбовцями[4][5]. Для корабельного складу ВМС знаками розрізнення стають стрічки на рукавах та на погонах.

Зміни 2019 року[ред. | ред. код]

В 2019 році Верховна рада України, затвердила законопроєкт яким скасовувалися звання прапорщик та мічман, а також вводилися нові сержантські та старшинські звання[6]. Так до сержантського та старшинського складу входили звання: молодший сержантський та старшинський склад (старшина ІІ статті, старшина І статті), старший сержантський та старшинський склад (головний старшина, головний корабельний старшина, штаб-старшина), вищий сержантський та старшинський склад (майстер-старшина, старший майстер-старшина, головний майстер-старшина) [6].

Реформа 2020 року[ред. | ред. код]

30.06.2020 року виходить наказ Міністерства оборони України №238 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року №606» [7], де фігурують нові сержантські та старшинські звання та надано опис знаків розрізнення.

4 листопада 2020 року виходить наказ Міністерства оборони України №398 «Про затвердження Змін до Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв»[8], де серед іншого надавався опис знаків розрізнення та опис одностроїв, а також надано зображення знаків розрізнення. До старшинського складу стали входити звання: старшина ІІ статті, старшина І статті, головний старшина, головний корабельний старшина, штаб-старшина, майстер-старшина, старший майстер-старшина, головний майстер-старшина.

Знаки розрізнення побудовані на комбінації шевронів (кутів) та дугових шевронів, які розміщені на погоні чи нашивці. Знаками розрізнення старшини І статті залишилися три кути на погоні.

Попередні знаки розрізнення старшини І статті, Україна
Starshina 1 ukraine-navy 04.gif
1991-2016


Молодше звання
Старшина ІІ статті
Старшина ІІ статті
Військово-Морські Сили Збройних Сил України
Військово-Морські Сили
Збройних Сил України

Старшина І статті
Старше звання
Головний старшина
Головний старшина

Інші держави[ред. | ред. код]

СРСР (1940-1991)[ред. | ред. код]

Військове звання старшина I статті вперше введене 2 листопада 1940 року в Робітничо-селянському Червоному флоті. З 11 червня 1942 до звань військовослужбовців гвардійських кораблів наказано попереду додавати слово «Гвардійського екіпажу…» (наприклад, «Гвардійського екіпажу старшина I статті»).

На Російському імператорському флоті серед унтер-офіцерських чинів були присутні чини унтер-офіцер, боцманмат та боцман. 16 грудня 1917 року після Жовтневого перевороту декретом радянського керівництва були скасовані всі чини, звання та титули часів Російської імперії.

Після скасування персональних військових звань, в Радянській Росії (а з 1922 року в СРСР) склалася система вжитку посадових рангів. Знаки розрізнення Червоного Флоту, як і попередні часів Тимчасового уряду базувалися на комбінації стрічок різної ширини. В 1921-1923 роках серед посад в РСЧФ були присутні посади старшини та головного старшини (командиру взводу екіпажів і півекіпажу). В 1923-1924 роках серед посад в РСЧФ були присутні посади старшина, головний старшина, головний старшина-спеціаліст.

В 1924 році наказом РВР СРСР №807 від 20 червня 1924 року затверджені командно-стройові посади [9], з відповідними знаками розрізнення. До рядового та молодшого командного та начальницького складів відносилися посадові ранги з першої по другу категорії (К-1, К-2). До категорії К-1 відносився посадовий ранг – старшина-спеціаліст, до категорії К-2 відносився посадовий ранг – головний старшина-спеціаліст, старшина роти, старшина бойової частини.

У 1934 році категорії були декілька змінені: до другої категорії відносився старшина групи та старшина роти. Знаками посадового рангу серед молодшого командного складу були вузькі (0,6 мм завширшки) золотисті чи жовті стрічки, кількістю за рангом, над якими розташовувалася червона п’ятипроменева зірка з золотою облямівкою. Приналежні до категорії К-1 мали на рукаві дві стрічки, приналежні до категорії К-2 мали на рукаві три (старшина групи, боцман, помічник командира взводу) чи чотири (старшина роти, головний боцман) вузькі стрічки.

22 вересня 1935 року у СРСР були введені персональні військові звання[10]. Система військових звань командного складу здебільшого збігалася з колишньою системою військових чинів Російської імперії. Серед рядового та молодшого командного складу флоту були присутні звання: червонофлотець, командир відділення, старшина, головний боцман.

У 1940 році були введені генеральські та адміральські звання, які не мали прямого співвідношення зі старими званнями вищого командного складу. Також змінюються військові звання рядового складу та молодшого командного і керівного складу флоту, з’являються звання: старший червонофлотець (рядовий склад), старшина ІІ статті, старшина І статті, головний старшина, мічман. За знаки розрізнення старшина І статті отримав дві вузькі стрічки на рукав вище яких була червона зірка з золотою облямівкою.

В 1943 році в Червоній армії та флоті вводяться нові знаки розрізнення, які наближаються до знаків розрізнення армії та флоту Російської імперії. Старшина І статті отримує погони з трьома вузькими стрічками («личками»). На погонах розміщувалася шифровка яка вказувала на приналежність військовика до флоту чи флотилії (напр. БФ- Балтійський флот, ТФ- Тихоокеанський флот). Слід зауважити, що на імперському флоті (до 1917 року) такі знаки розрізнення мав боцманмат.

Звання проіснувало до розпаду СРСР у 1991 році і увійшло військову ієрархію більшості держав які утворилися на його уламках.

Знаки розрізнення старшини І статті різних держав

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військова форма 2009: нереалізований проект. www.ukrmilitary.com. Процитовано 2018-01-06. 
  2. Президент затвердив нові предмети однострою та знаки розрізнення Збройних Сил України
  3. Наказ Міністерства оборони України №370 «Про затвердження Зразків військової форми одягу та загальних вимог до знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв», на сайті Liga Zakon
  4. Текст наказу Міністерства оборони України №606 від 20.11.2017 р. Архів оригіналу за 27.07.2018. Процитовано 05.06.2018. 
  5. Текст наказу Міністерства оборони України №606 від 20.11.2017 р. на сайті Ліга Закон. Архів оригіналу за 28.07.2018. Процитовано 05.06.2018. 
  6. а б «Рада затвердила нову систему звань без прапорщиків і мічманів.», на сайті LB.ua
  7. Наказ Міністерства оборони України №238 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року N 606», на сайті Liga Zakon
  8. Наказ Міністерства оборони України №398 «Про затвердження Змін до Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв», на сайті Liga Zakon
  9. Ганічев П. П. Військові звання—М.: ДТСААФ, 1989. — С.44 — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4
  10. «О введении персональных военных званий начальствующего состава РККА»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
  • Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
  • Военный энциклопедический словарь. Издание второе / Маршал Советского Союза С. Ф. Ахромеев — председатель. — М. : Воениздат, 1986. — 863 с. — 150 000 прим. (рос.)
  • Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.
  • Мурашев Г.А. Титулы, чины, награды. 3-е издание. — СПб. : ООО «Издательство «Полигон», 2003. — 347 с. — (Историческая библиотека) — 10 000 прим. — ISBN 5-89173-148-7. (рос.)