Супутникове телебачення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Супу́тникове телеба́чення — система передачі телевізійного сигналу від передавального центру до споживача через штучний супутник Землі, розташований на геостаціонарній навколоземній орбіті над екватором.[джерело?]

Сигнали сучасних систем супутникового зв'язку використовують частотний діапазон Ku band, що займає смугу (12–18 ГГц) і потребують приймаючу тарілку невеликого розміру (менше метра в діаметрі).[1] Перші супутникові телевізійні системи, що вже застаріли, і могли працювати лише в односторонньому напрямку - отримувати телевізійні сигнали. Ці системи сприймали більш слабкі аналогові сигнали, що передавалися в C-діапазоні[en] (4–8 ГГц) із супутників типу FSS, і потребували великих 2-3 метрових тарілок. Відповідно, такі системи так і почали називати "великі тарілки", і вони були більш дорогими і менш популярними.[2]

Перші системи передавали аналоговий сигнал, в той час як сучасні використовують цифрові сигнали, що дозволяє реалізувати сучасні телевізійні стандарти телебачення високої роздільної здатності, завдяки значно покращеній спектральній ефективності цифрової передачі сигналу.

Технологія[ред.ред. код]

Супутникові антени з логотипом «Astro» в Малайзії

Супутники, що використовуються для трансляції телебачення, зазвичай розташовані на геостаціонарній орбіті (35 786 км над екватором Землі). Перевагою цієї орбіти є те, що супутники обертаються з періодом, що дорівнює швидкості обертання Землі, тому супутник знаходиться у фіксованій позиції на небі. Тому тарілка приймаючої антени, може бути спрямована постійно в місце розташування супутника, без потреби відслідковувати рухомий супутник.

Супутникове телебачення, як інші види комунікацій що ретранслюються супутником, починається із передавальної антени, що знаходиться на висхідній лінії зв'язку.[3] Передавальні супутникові тарілки дуже великі, розміром від 9 до 12 метрів в діаметрі.[3] Більший діаметр дозволяє більш точно направити антену і збільшити силу сигналу на супутник.[3] Передавальна антена направлена на конкретний супутник і передає сигнали на специфічному діапазоні частот, так щоб його міг отримати один з транспондерів супутника, налаштований на цей діапазон частот.[4] Транспондер ретранслює сигнал назад на Землю на іншій частоті (цей процес відомий як трансляція, і використовується для уникнення інтерференції із передаючим сигналом з Землі), зазвичай в C-діапазоні[en] (4–8 ГГц), Ku-діапазоні (12–18 ГГц), або обох.[3] Та лінія передачі сигналу, яка йде від супутника вниз на Землю називається низхідною (англ. downlink).[5]

Типовий супутник має до 32 транспондерів Ku-діапазону або 24 C-діапазону, або більшу кількість у випадку гібридних супутників з Ku/C.[6] Звичайні транспондери мають смугу пропускання від 27 до 50 МГц кожен.[6] Кожен геостаціонарний супутник C-діапазону має бути віднесений на 2° довготи від наступного супутника, аби уникнути інтерференції сигналу; у випадку Ku-діапазону відстань може бути 1°.[7] Це означає що є межа в кількості супутників, яких не може бути більше ніж 360/2 = 180 геостаціонарних супутників C-діапазону або 360/1 = 360 геостаціонарних супутників Ku-діапазону.[7] Передача сигналів в C-діапазоні чутлива до наземних перешкод, в той час як передачі сигналу в Ku-діапазоні заважатиме дощ (оскільки вода дуже добре поглинає мікрохвильове випромінення на цій конкретній частоті).[8] Останнє ще більше послаблюється кришталиками льоду у грозових хмарах.[8] Бувають випадки, коли в наслідок Сонця, яке знаходиться рівно за геостаціонарним супутником, на який направлена антена, виникає сонячне приглушення.[9] Ефект відбувається через сонячне випромінення, яке перебиває сигнал супутника.

Супутникове телебачення в Україні[ред.ред. код]

Станом на початок 2010 року в Україні діяло чотири оператори надання послуг супутникового телебачення:[10]

  • ООО «Диджиталфлай Юкрейн» (марка Digital Fly Ukraine, або MYtv): передає пакет власних каналів через супутник Thor-6, загальний пакет через супутники Hot Bird, Sirius-4, Thor та Amos 3;
  • «Віасат Україна»: використовує супутник Astra 4A, можливе отримання додаткових даних з HotBird та Amos;
  • «Поверхность +»: здійснює мовлення з супутника Eutelsat W4;
  • «НТВ-плюс Україна»: також використовує Eutelsat W4.

У вересні 2011 на ринок вийшла нова платформа супутникового телебачення Xtra TV і першою запустила на ринку України послугу супутникового телебачення на умовах передплати (pre-paid). [11]

За даними маркетингових досліджень, в Україні приблизно 2,9 мільйона користувачів супутникового телебачення, але через поширене піратство, кількість комерційних абонентів оцінюють на рівні близько 80 тис. чоловік.[10]

В Україні наземну передавальну станцію має лише «Поверхность +», решта операторів використовує закордонні: MYtv — в Словенії, «Віасат Україна» — в Німеччині, «НТВ-плюс Україна» передає сигнал через російську станцію компанії «НТВ-плюс».[10]

Посилання[ред.ред. код]

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Технології Це незавершена стаття з технології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.