Сухоруков Дмитро Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сухоруков Дмитро Семенович
Сухоруков Дмитрий Семёнович
Народження 2 листопада 1922(1922-11-02)
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка Білий Колодязь, Курська губернія
Смерть 8 липня 2003(2003-07-08) (80 років)
Росія Москва
Поховання Троєкурівський цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота, повітрянодесантні війська
Освіта Ленінградське військово-інженерне училище
Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19391992
Партія КПРС
Звання  Генерал армії
Формування 104-та гвардійська стрілецька дивізія
7-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія
98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія
Закавказький військовий округ
Командування Заступник Міністра оборони СРСР
Командувач Повітрянодесантних військ
Центральна група військ
11-та гвардійська армія
98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Командор ордена Білого лева
Командор ордена Білого лева
Орден Прапора з алмазами (УНР) Орден Шарнхорста (НДР) Медаль «30 років Перемоги над фашистською Німеччиною» (Болгарія) Медаль «Братерство по зброї» (ПНР)

Військова кар'єра

Сухору́ков Дмитро́ Семе́нович (*2 листопада 1922 — † 8 липня 2003, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії (1982), дванадцятий командувач ПДВ (1979—1987) за часи агресії Радянського Союзу в Афганістані.

Учасник німецько-радянської війни, в якій брав участь як командир взводу, командир роти, начальник штабу батальйону. Після війни — командир батальйону. В 1955—1958 слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе, по завершенні якої проходив службу у повітрянодесантних військах: командир парашутно-десантного полку, начальник штабу дивізії, командир повітрянодесантної дивізії, заступник й командир корпусу. В 1969—1971 роках — заступник командувача ПДВ, потім командувач армії, перший заступник командувача військами Закавказького військового округу та командувач Центральною групою військ. З січня 1979 до липня 1987 року — Командувач Повітрянодесантних військ, з липня 1987 до липня 1990 року — заступник Міністра оборони СРСР з кадрів. Депутат Верховної Ради РРФСР 10-го та 11-го скликань (1980—1990).

Біографія[ред. | ред. код]

Сухоруков Дмитро Семенович народився 2 листопада 1922 року в селі Білий Колодязь Корочанського повіту Курської губернії в родині селянина. У 1929 році сім'я була розкуркулена, батьки заслані на спецпоселення до Вологодської області, де він навчався. У 1939 році вступив та в серпні 1941 року закінчив Ленінградське військове інженерне училище. Разом із училищем був передислокований до Костроми, де отримав посаду командира навчального взводу, з 1943 року — командира навчальної роти.

З травня 1944 року командир саперно-підривної роти 332-го гвардійського стрілецького полку 104-ї гвардійської стрілецької дивізії в Московському військовому окрузі. В лютому 1945 року на посаді старшого ад'ютанта повітрянодесантного (потім — стрілецького) батальйону (нині така посада називається «начальник штабу батальйону») свого полку прибув на фронт, де частину включили до складу Дієвої армії. У лавах 104-ї гвардійської стрілецької дивізії 9-ї гвардійської складі 3-го Українського та 2-го Українського фронтів брав участь у Віденській та Празькій наступальних операціях. У березні 1945 року був поранений. Закінчив війну у Чехословаччині.

Після завершення Другої світової війни продовжив службу в лавах Збройних сил СРСР, служив в Угорщині, в Естонській РСР, у місті Остров Псковської області та в селищі Гайжюнай Литовської РСР. Посідав посади заступника та командира парашутно-десантного батальйону у 7-й гвардійській повітрянодесантній дивізії. 1955 року став заступником командира парашутно-десантного полку. У 1955—1958 роках слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе, яку закінчив із золотою медаллю. З листопада 1958 — командир 108-го гвардійського парашутно-десантного полку 7-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії в Каунасі. З серпня 1961 року начальник штабу — заступник командира 7-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії, з вересня 1962 року — командир 98-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії у місті Білогорську Амурської області.

З березня 1966 генерал Сухоруков Д. С. продовжив службу у сухопутних військах; заступник командира, а з липня 1968 — командир 2-го армійського корпусу Далекосхідного військового округу на Сахаліні. Закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу у 1968 році. У грудні 1969 призначений першим заступником командувача Повітряно-десантними військами. У грудні 1971 року знову переведений до сухопутних військ, призначений командувачем 11-ї гвардійської загальновійськової армії в Прибалтійському військовому окрузі. З березня 1974 року — перший заступник командувача військ Закавказького військового округу. З листопада 1976 року — командувач Центральної групи військ у Чехословаччині.

У січні 1979 року генерал-полковник Сухоруков Д. С. призначений замість генерала армії Маргелова В. П. командувачем ПДВ. На цій посаді у грудні 1979 року був одним із головних організаторів та виконавців операції із вторгнення радянських військ до Афганістану. Надалі багаторазово перебував у відрядженнях в Афганістані як з метою перевірок численних частин ВДВ у складі Обмеженого контингенту радянських військ, так і з метою планування та керівництва військами у проведенні бойових операцій.

З 30 травня 1987 по липень 1990 року — начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР — заступник міністра оборони СРСР з кадрів. З липня 1990 року — у Групі генеральних інспекторів та у розпорядженні міністра оборони СРСР.

8 липня 2003 року генерал армії Сухоруков Дмитро Семенович помер у Москві у віці 80 років. Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Твори[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник:
генерал-полковник Теніщев І. І.
1972 — 1976
Командувач Центральною групою військ
1976 — 1979
Наступник:
генерал-полковник Язов Д. Т.
1979 — 1980
Попередник:
генерал армії Маргелов В. П.
1961 — 1979

12
Командувач ПДВ СРСР

січень 1979 — липень 1987
Наступник:
генерал-полковник Калінін М. В.
1987 — 1989