Су-47

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Су-47 «Беркут»
Су-47 на злеті
Су-47 на злеті
Тип палубний винищувач
Розробник Росія ДКБ Сухого
Головний конструктор Коротков Сергій Сергійович Біографія Короткова С.С.
Перший політ 24 вересня 1997 року
Статус використовується як ЛЛ
Основні експлуатанти Росія ДКБ Сухого
Commons-logo.svg  Зображення у ВікіСховищі

Су-47 «Беркут» (C-37) (за кодифікації НАТО: Firkin[1]) — проект російського перспективного палубного винищувача, розроблений в ОКБ ім. Сухого. Винищувач має крило зворотної стрілоподібності, в конструкції планера широко використовуються композиційні матеріали. Головний конструктор — Михайло Аслановіч Погосян.

Історія створення[ред.ред. код]

Проект розвивався спочатку як перспективна модель винищувача з КЗС для ВПС СРСР (модернізація Су-27, тема З-37) в рамках галузевої дослідної програми з 1983 року, однак ця тема була закрита в 1988 році. Після цього замовником проекту виступав ВМФ СРСР, що і зумовило подальший розвиток проекту як перспективного літака для авіанесучих крейсерів. Проект перейменували і назвали Су-27км (корабельний модифікований)[2][3]. Далі, після розпаду СРСР і кризи в країні в 1990-х, д-фінансування з проекту було знято і він тривав лише завдяки власному фінансуванню ОКБ «Сухой». У підсумку, після всіх перипетій, літак був представлений публіці під ім'ям Су-47 «Беркут»

Матеріали[ред.ред. код]

Планер літака виготовлений з широким використанням композиційних матеріалів (КМ). Застосування перспективних композитів забезпечує підвищення ваговій віддачі на 20-25%, ресурсу — в 1,5-3,0 рази, коефіцієнта використання матеріалів до 0,85, зниження трудовитрат на виготовлення деталей на 40-60%, а також отримання необхідних теплофізичних і радіотехнічних характеристик. У той же час досліди, проведені в США в рамках програми F-22A, свідчать про меншу бойову живучість конструкції з вуглепластика в порівнянні з конструкціями, виконаними з алюмінієвих і титанових сплавів, які витримують навантаження при звалюванні і високому тиску.

Конструкція[ред.ред. код]

Sukhoi Su-47 outline.svg

«Беркут» виконаний за аеродинамічною схемою «поздовжній інтегральний триплан» з крилом зворотної стрілоподібності (КЗС). Крило плавно сполучається з фюзеляжем, утворюючи єдину несучу систему. До особливостей компоновки відносяться розвинені крилові напливи, під якими поміщені нерегульовані повітрозабірники двигунів, що мають у перетині форму, близьку до сектора кола.

Крило винищувача має розвинену кореневу частину (близько 75 °) і кут змінної стрілоподібності (близько 10 °) по передній кромці і плавно сполучається з нею консольну частину зі зворотним стрілоподібністю (по передній крайці — близько 20 °). Крило оснащене флаперонами, які займають більше половини розмаху, а також елеронами. Суцільноповоротним переднє горизонтальне оперення (ПГО) розмахом близько 3,5 м має трапецієподібну форму. Кут його стрілоподібності по передній кромці — близько 50 °. Заднє горизонтальне оперення відносно невеликої площі також виконано суцільноповоротним, з кутом стрілоподібності по передній кромці близько 75 °. Його розмах — близько 7,90 м. Також конструкція літака має два передніх (маленьких) крила — переднє горизонтальне оперення (ПГО), які вільно переміщаються: за рахунок чого підвищується маневреність літака в повітрі.

Авіоніка[ред.ред. код]

У проекті передбачалося, що на машині буде застосовано найсучасніше бортове обладнання — цифрова багатоканальна ЕДСУ (на першому літаку — аналогова), автоматизована інтегральна система управління, навігаційний комплекс, до складу якого входить ІНС на лазерних гіроскопах в поєднанні з супутниковою навігацією і «цифровою картою», вже знайшли застосування на таких машинах, як Су-30МКІ, Су-34 і Су-35. Планувалося оснащення інтегрованої системою життєзабезпечення і катапультування екіпажу нового покоління.

Для керування літаком, як і на Су-37, ймовірно, застосована бічна малоходова ручка управління і тензометричні РУД (на першому літаку центральна РУ).

Розміщення та розміри антен бортового радіоелектронного обладнання свідчать про прагнення конструкторів забезпечити круговий огляд. Крім основної БРЛС, розміщеної в носі під оребрені обтічником, винищувач має дві антени заднього огляду, встановлені між крилом і соплами двигунів. Шкарпетки вертикального оперення, крильових напливів і ПГО також, ймовірно, зайняті антенами різного призначення (про це говорить їх біле забарвлення, характерна для російських радіопрозорих обтічників).

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Джерело [4]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Екіпаж: 1 людина
  • Довжина: 22,6 м
  • Розмах крила: 16,7 м
  • Висота: 6,4 м
  • Площа крила: 56 м ²
  • Площа ПГО:: 5,7 м ²
  • Маса порожнього: 19500 кг
  • Нормальна злітна маса: 26500 кг
  • Максимальна злітна маса: 38500 кг
  • Маса палива::12000 кг

Двигун[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

  • Гранична швидкість на висоті:
    • На висоті: 2500 км/год (обмежена 900 км/год у зв'язку з руйнівними навантаженнями на крило і центроплан)
    • У землі: 1400 км/год
  • Гранична безфорсажна швидкість: понад 1200 км/год (1 М)
  • Дальність польоту:
    • Перегінна (з 2 ПТБ): 5500 км
    • На дозвуковій швидкості: 4000 км
    • На надзвуковій швидкості: 1600 км
  • Бойовий радіус:
    • Дозвуковій: 2000 км
    • Надзвуковий: 800 км
  • Тривалість політа: 6,5 год
  • Практична стеля: 20000 м
  • Довжина розбігу/пробігу: 90 м (можливість зльоту з балістичної траєкторії [5])
  • Навантаження на крило:
    • При максимальній злітній масі: 624 кг/м ²
    • При нормальній злітній масі: 429 кг/м ²
  • тягооснащеність:
    • При максимальній злітній масі: 0,91 кгс/кг
    • При нормальній злітній масі: 1,32 кгс/кг

Озброєння[ред.ред. код]

  • Гарматне: 30 мм вбудована гармата ГШ-301 (не підтверджено)
  • Бойове навантаження:
    • Нормальна: 1000 кг (4 × Р-77 + 4 × 9М100 (планувалося))
    • Максимальна: 8000 кг

Озброєння[ред.ред. код]

Єдиний літаючий зразок Су-47 є експериментальним. Він створювався для відпрацювання схеми планера, компонувальних рішень і матеріалів, тому озброєння не могло бути розміщено без додаткової модернізації літака. У ході розробки Перспективного авіаційного комплексу фронтової авіації, планер Су-47 був модернізований і отримав один бомбовідсік, досвід створення якого згодом був застосований на ПАК ФА.[6]

У ході розробки планувалося, що «головним калібром» винищувача, очевидно, стануть керовані ракети середньої дальності типу РВВ-АЕ, що мають активну радіолокаційну систему кінцевого самонаведення й оптимізовані для розміщення у вантажних відсіках літаків (вони мають крило малого подовження і складні гратчасті керма). НВО «Вимпел» оголосило про проведення успішних льотних випробувань на Су-27 удосконаленого варіанту цієї ракети, оснащеної маршовим прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Нова модифікація має збільшеною дальністю і швидкістю.

Важливе значення в озброєнні літаків повинні мати і ракети класу «повітря-повітря» малої дальності. На виставці МАКС-97 демонструвалася нова ракета цього класу, К-74, створена на базі УР Р-73 і відрізняється від останньої удосконаленою системою теплового самонаведення, яка має кут захоплення цілі, збільшений з 80-90 ° до 120 °. Застосування нової теплової головки самонаведення (ТГС) дозволило також збільшити максимальну дальність ураження цілі на 30% (до 40 км).

Ймовірно, у складі бортового озброєння перспективних винищувачів буде збережена і 30-міліметрова гармата ГШ-301.

Планувалося, що як і інші вітчизняні багатофункціональні літаки — Су-30МКІ, Су-35 і Су-37, нові машини будуть нести і ударне озброєння — високоточні УР і КАБ класу «повітря-поверхня» для ураження наземних і надводних цілей, а також РЛС супротивника.

Перспективи проекту[ред.ред. код]

У реальності був побудований єдиний льотний екземпляр з позаштатними двигунами і не має основної частини БРЕО, який демонструвався на авіасалонах, а в наш час[Коли?] використовується як літаюча лабораторія[7]. Другий примірник зі штатним оснащенням не добудований (на 2010 рік).

Су-47 часто називають якщо не самим літаком 5-го покоління, то його прототипом. На сьогодні в Росії існує тільки один проект такого літака — ПАК ФА того ж ОКЛ. Частина технологій, що використовуються на ПАК ФА, наприклад внутрішні відсіки для озброєнь, відпрацьовується на Су-47.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]