Тарнавецький Петро Рудольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Тарнавецький
Петро Тарнавецький. 1910 рік.
Народження 30 жовтня 1880(1880-10-30)
Смерть 9 серпня 1961(1961-08-09) (80 років)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Країна Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСРСР СРСР
Навчання ЧНУ імені Юрія Федьковича і Віденський університет
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава, Львів
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм
Найважливіші споруди павільйони на Східних торгах
Реставрація пам'яток собору святого Юра, Скарбківського театру, Домініканський костел

Петро Рудольфович Тарнавецький (30 жовтня 1880, с. Рогиня — 9 серпня 1961, м. Львів) — львівський архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Рогиня (нині Городенківський район, Івано-Франківська область), в родині Рудольфа Топор-Тарнавецького та Марії Сас-Білинської.

Навчався в гімназії у Чернівцях, пізніше в інженерно-будівельній школі на відділі будівництва та архітектури. Певний час працював у бюро архітектора Францішека Косинського. Вивчав право та математику у Чернівецькому університеті. Згодом перейшов на навчання до Віденської політехніки. Після завершення навчання протягом 19031905 років працював у Варшаві в архітектурному бюро Броніслава Чосновського. Тут брав участь у проєктуванні Торговельного банку й готелю «Savoy». 1905 року оселився у Львові. Працював у фірмі Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, а у 19081909 роках співпрацював із фірмою Едмунда Жиховича. 15 квітня 1909 року отримав право на самостійну проєктну діяльність та створив власну проєктну фірму. Споруди довоєнного періоду стилістично належать до сецесії, або до історичних стилів, інтерпретованих у дусі модерну.

Під час першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Перебував в Угорщині, займався будівництвом фортифікацій в Італії. По закінченню війни далі провадив роботу фірми. У проєктуванні перейшов до стилістики ар деко, а пізніше — до функціоналізму.

У 1931 році одружився з молодшою від себе на 19 років Геленою Марією Сидор, дочкою власника меблевої фабрики. Після закінчення учительської семінарі Гелена працювала шкільною вчителькою та керувала хором при школі святого Мартина. В подружжя народилися дві доньки — Марія Тереза й Гелена Зофія Владислава. Родина тоді замешкала в будинку на вулиці Кадетській, 15, а в 1939 році переїхала до будинку при вулиці Пелчинській, 41.[2]

1940 року став членом львівського відділу Спілки архітекторів УРСР. Працював в Інституті проєктування електрифікації сільського господарства.

1955 року вийшов на пенсію.

Помер 9 серпня 1961 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці на полі № 1а.

Основні роботи[ред. | ред. код]

У Львові:

В інших населених пунктах:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 123, 124. — ISBN 966-8955-00-5.
  • Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 352 с. — ISBN 978-617-629-076-6.
  • Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Biriulow J., Tarnawiecka M., Dubicki T. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów : Centrum Europy, 2002. — 104 с. — ISBN 966-7022-27-7. (пол.)