Тарчізіо Бертоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарчізіо Бертоне
Тарчізіо Бертоне
кардинал-єпископ Фраскаті
 
Народження: 2 грудня 1934,
Романо-Канавезе, Італія
Хіротонія: 1 липня 1960; на єпископство 1 серпня 1991
Посада: Державний Секретар Святого Престолу (2006-2013)
Єпископства: Архієпископ Верчеллі
4 червня 1991
Проголошений: 24 листопада 2007
Папою: Іваном Павлом II
 
Герб: Герб
Гасло: Fidem custodire, concordiam servare
(Віру захищати, згоду оберігати)
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня

Його Високопреосвященство кардинал Тарчі́зіо Петро Евазіо Берто́не, S.D.B. (італ. Tarcisio Bertone) (* 2 грудня 1934, Романо-Канавезе, Італія) — італійський кардинал, Державний Секретар Святого Престолу (20062013), Камерленго Римської Церкви з 4 квітня 2007.

Архієпископ Верчеллі з 4 червня 1991 по 13 червня 1995. Секретар Конґреґації доктрини віри з 13 червня 1995 по 10 грудня 2002. Архієпископ Генуї з 15 грудня 2002 по 15 вересня 2006. Кардинал-пресвітер з титулом церкви Санта Марія Аузіліатріче ін віа Тусколана з 21 жовтня 2003 по 10 травня 2008. Кардинал-єпископ Фраскаті з 10 травня 2008.

Ранні роки[ред.ред. код]

Тарчізіо Бертоне народився 2 грудня 1934 р. в Романо-Канавезе (провінція Турін, Італія). Був п'ятим з восьми дітей. Середню освіту здобув в салезіанській ораторії у Вальдокко, після чого вступив на новіціат Згромадження Салезіян у Монте-Олівето (Пінероло). Перші чернечі обіти склав 3 грудня 1950 року.

Священик і богослов[ред.ред. код]

1 липня 1960 р. Тарчізіо Бертоне був рукоположений на священика єпископом Івреї Альбіно Менсою.

Ліценціат з теології здобув на салезіанському богословському факультеті в Туріні, захистивши дисертацію про релігійну толеранцію і свободу. Згодом він продовжив своє навчання у Папському Салезіанському Університеті в Римі, де захистив докторську дисертацію з канонічного права на тему «Управління Церквою згідно з поглядами Бенедикта XIV — папи Ламбертіні (1740—1758)».

У 19671976 рр. Тарчізіо Бертоне викладав моральне богослов'я в Папському Салезіанському Університеті в Римі, а з 1976 по 1991 рр. — канонічне право у тому ж університеті. Займав у цьому університеті такі посади: директор богословів (19741976), декан факультету канонічного права (19791985), віце-ректор (1987—1989), великий ректор (Rettore Magnifico) (19891991). З 1978 р. викладав також в Інституті Utriusque Iuris Папського Латеранського Університету.

Поряд з науковою і викладацькою діяльністю провадив активну душпастирську діяльність у різних парафіях Рима.

Брав участь в перегляді Кодексу Канонічного Права, керував робочою групою, яка перекладала його на італійську мову. Відвідав багато єпархій в Італії і закордоном, представляючи нове законодавство Римо-Католицької Церкви.

З 1980 рр. був радником різних дикастерій Апостольського Престолу, особливо активно співпрацював у богословсько-юридичних питаннях з Конґреґацією доктрини віри.

У 1988 році був членом групи фахівців, які супроводжували кардинала Йозефа Рацінґера у переговорах про поєднання з архієпископом Лефевром.

У 1989 році належав до групи ректорів католицьких університетів, які брали участь у редагуванні апостольської конституції «Ex corde Ecclesiae», про ідентичність і завдання католицьких університетів.

У 1990 році, на доручення Державного Секретаріату Ватикану, бере участь у засіданнях Європейської комісії «За демократію через право», створеної Радою Європи, щоб допомогти країнам, які щойно здобули незалежність, творити в себе конституційні норми та утверджувати демократичні принципи.

Був членом робочої групи для перегляду всіх постанов Єпископських Конференцій після проголошення нового Кодексу Канонічного Права. Співпрацював з Папською Радою з питань сприяння єдності християн у приготуванні «Нового екуменічного директорію» (1993).

Архієпископ і кардинал[ред.ред. код]

4 червня 1991 р. папа Римський Іван-Павло II призначив священика Тарчізіо Бертоне архієпископом і митрополитом Верчеллі — найстаршої єпархії П'ємонту. Хіротонія відбулася 1 серпня 1991 р. в кафедральному соборі м. Верчеллі. Головним святителем був архієпископ-емерит Верчеллі Альбіно Менса, а співсвятителями — Луїджі Беттацці, єпископ Івреї, та Карло Кавалла, єпископ Казале-Монферрато.

Душпастирська діяльність нового архієпископа була спрямована на зміцнення єдності між священнослужителями, поглиблення взаємозв'язків між Церквою і культурою та освітою, багато уваги архієпископ Бертоне приділяв душпастирству нових покликань до священичого та чернечого служіння.

У 1995 році папа Іван Павло II номінував архієпископа Бертоне секретарем Конґреґації доктрини віри, префектом якої був майбутній папа, кардинал Рацінґер. З його участю було приготовано кілька важливих документів у справах віри і моралі.

За дорученням папи Бертоне займався публікацією так званої третьої фатімської таємниці, а також переговорами з архієпископом Мілінґо, який був приєднався до секти Муна, а потім знову забажав повернутися до Католицької Церкви.

10 грудня 2002 р. Іван Павло II призначив Бертоне архієпископом і митрополитом Генуї. Уведення на престол Генуезької архієпархії відбулося 2 лютого 2003 р. Архієпископ Бертоне був номінований членом Папської ради в справах інтерпретації законодавчих текстів, Конгрегації доктрини віри, Конгрегації в справах духовенства, Конгрегації в справах богопочитання і святих Таїнств.

Під час кардинальської консисторії 21 жовтня 2003 р. папа Іван Павло II номінував архієпископа Бертоне кардиналом-пресвітером з титулом Санта Марія Аузіліатріче ін віа Тусколана.

Брав участь у конклаві 2005 р., який обрав папою Римським кардинала Йозефа Рацінґера — Бенедикта XVI.

22 червня 2006 р. папа Бенедикт XVI оголосив про призначення кардинала Бертоне Державним Секретарем Святого Престолу. Новий Держсекретар був уведений на пост 15 вересня 2006 р.

4 лютого 2007 р. призначений Камерлінгом Святої Римської Церкви.

10 травня 2008 р. папа Бенедикт XVI підняв кардинала-пресвітера Бертоне до рангу кардинала-єпископа субурбікарної єпархії Фраскаті.

31 серпня 2013 року папа Франциск прийняв зречення кардинала Тарчізіо Бертоне з посади Державного секретаря Святого Престолу у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Кардинал Бертоне і Україна[ред.ред. код]

23-26 травня 2008 року відбувся візит кардинала Бертоне в Україну. Кардинал Бертоне прибув до Львова як легат папи Бенедикта XVI для беатифікації сестри Марти В'єцької — монахині Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія де Поля (шариток).

23-24 травня у Львові кардинал Бертоне зустрівся з Львівськими архієпископами РКЦ та УГКЦ, представниками духовенства, обласною та міською владою, відвідав історичну резиденцію львівських латинських архиєпископів.

24 травня в парку культури імені Богдана Хмельницького він очолив урочисту Святу Літургію та обряд беатифікації, проголошуючи сестру Марту В'єцьку блаженною.

Наступного дня у Києві кардинал Бертоне мав зустріч з Главою УГКЦ, кардиналом Любомиром Гузаром, відвідав будівництво греко-католицького собору Воскресіння Христового.

У неділю, 25 травня, Державний Секретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне мав зустріч з Президентом України Віктором Ющенком.

Вручення кардиналові Бертоне ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня

Президент України Віктор Ющенко вручив кардиналові Тарчізіо Бертоне орден князя Ярослава Мудрого І ступеня. Згідно з Указом Президента, цієї високої нагороди Тарчізіо Бертоне удостоєно за визначний особистий внесок у поширення у світі ідеалів миру, справедливості та гуманізму.[2]

Участь у зустрічі брали Львівський Архієпископ-Митрополит Римо-Католицької Церкви кардинал Мар'ян Яворський, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович, Львівський архієпископ-коад'ютор Римо-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький.

Відзначаючи свято Найсвятішого Тіла і Крові Христа, 25 травня перед полуднем кардинал Бертоне очолив Божественну Літургію у співкатедральному соборі святого Олександра, в якій брали участь вірні римо-католицьких парафій Києва. Після богослуження, з нагоди свята Божого Тіла, вулицями Києва пройшов урочистий процесійний похід, який очолив кардинал Бертоне.

Того ж дня відбулося посвячення Вищого Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського, в якому брали участь представники різних католицьких спільнот і рухів, чернечих згромаджень і семінарій, а також інших конфесій.

26 травня, перед поверненням до Рима, кардинал Тарчізіо Бертоне мав зустріч з віце-прем'єр-міністром України в справах європейської та міжнародної інтеграції Григорієм Немирею.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • BERTONE TARCISIO, Vita cristiana secondo giustizia: trattato di teologia morale. Appunti di studio, Roma, Pontificio Ateneo Salesiano 1968 pp. 264.
  • BERTONE T. — LECLERC G. — MILANESI G.C. — POLIZZI V. QUARELLO E., Discussione sull'aborto, Quaderni di «Salesianum» 1, Roma, LAS 1975, pp. 68.
  • BERTONE TARCISIO, II governo della Chiesa nel pensiero di Benedetto XIV (1740—1758), Biblioteca di Scienze Religiose 21, Roma, LAS 1977, pp. 208.
  • BERTONE TARCISIO, Il rapporto giuridico tra Chiesa e Comunità politica, in: GRUPPO ITALIANO DOCENTI DI DIRITTO CANONICO (Ed.), Il Diritto nel mistero della Chiesa, vol. IV: Diritto Patrimoniale — Tutela della comunione e diritti — Chiesa e Comunità politica, «Quaderni di Apollinanis» 4, Roma, Libreria Editrice della Pontificia Università Lateranense 1980, pp. 295—430; 448—492.
  • BERTONE T. — SEVERGNINI A. (Edd.), La famiglia e i suoi diritti nella comunità civile e religiosa. Atti del VI Colloquio Giuridico, (Roma, 24-26 aprile 1986), Roma, Libreria Editrice Vaticana — Libreria Editrice Lateranense 1987, pp.576.

Посилання[ред.ред. код]