Бенедикт XIV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бенедикт XIV
(Benedictus PP. XIV)
Benoit XIV.jpg
C o a Benedetto XIV.svg
Папа Римський
17 серпня 1740 — 2 травня 1758
Попередник: Климент XII
Наступник: Климент XIII
Народження: 31 березня 1675
Болонья
Болонья, Папська держава
Смерть: 3 травня 1758(1758-05-03)[1][2][3] (83 роки)
Рим, Папська держава
Віросповідання: Римо-католицька церква
Інтронізація 25 серпня 1740


У миру Prospero Lorenzo Lambertini
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Бенеди́кт XIV (лат. Benedictus PP. XIV), Просперо Лоренцо Ламбертіні, італ. Prospero Lorenzo Lambertini, (*31 березня 1675, Болонья — †3 травня 1758, Рим) — 247 папа римський з 17 серпня 1740 по 3 травня 1758.

Церковна кар'єра[ред.ред. код]

Просперо Ламбертіні народився 31 березня 1675 в Болоньї, в той час другому по величині місту Папської держави. Походить зі збіднілої аристократичної родини. Здобув юридичну й теологічну освіту. Поступив на службу в римську курію. Бенедикт XIII призначив його єпископом Анкони. У 1728 Ламбертіні став кардиналом. Климент XII призначив Ламбертіні архієпископом Болоньї.

Понтифікат[ред.ред. код]

17 серпня 1749 року конклав, який уже засідав 6 місяців, обирає Просперо Ламбертіні новим папою римським. Розпочав модернізацію курії, чернечих орденів та обряду таїнств. Був противник єзуїтів, які в той час набрали сили та впливу в Європі.
Бенедикт XIV показує себе як прихильник поклоніння Марії у своїй буллі від 27 вересня 1748 року Gloriosae Dominae. Сприяє різним маріїнським організаціям. Запланована булла Mulierem pulchram про непорочне зачаття залишилась неопублікована.
Бенедикт XIV укладає ряд конкордатів з Іспанією, Королівством Неаполь та герцогством Савойя. У 1745 році публікує буллу «Vix pervenit» де засуджує лихварство. Заснував Римську археологічну академію, а в Римському університеті відкрив відділення хімії, фізики та математики. Підтримував письменників та артистів. В Болоньї створив спеціальний факультет для жінок та анатомічний музей. Листувався з відомими людьми Епохи Просвітництва. Реставрував римські пам'ятники й будував нові, за що був шанований не тільки в Римі, а й за його межами.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Відкритість. Суспільство. Влада. Від Нантського едикту до падіння комунізму / Авт.-упоряд. Е. Ле Руа Ладюрі у співпраці з Г. Буржуа. — Пер. з фр. Є. Марічева. — К.: Ніка-Центр, 2008. — 264 с. — (Серія «Ідеї та Історії»; Вип. 2).
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Encyclopædia Britannica
  2. RKDartists
  3. SNAC