Таємничий острів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таємничий острів
Ile Mysterieuse 02.jpg
Обкладинка книги «Таємничий острів» видавництва Hetzel
Оригінал L’Île mystérieuse
Жанр пригодницький роман
Автор Жуль Верн
Мова французька мова
Написаний 18731874
Виданий L'Ile mysterieuse. Magasin d'Education et de Recreation, vol. 19, no. 217 (01.I.1874) – vol. 22, no. 264 (15.XII.1875)
Окреме видання L’Île mystérieuse. Les Naufragés de l’air. Premiére partie. Paris, Hetzel, 318 p. (10.IX.1874)
Таємничий острів (укр. переклад В.Омельченко) (1992)
ISBN-10: 84-350-5569-8

Таємни́чий о́стрів (фр. L’Île mystérieuse) — пригодницький роман-робінзонада Жуля Верна. Заключний роман трилогії, куди входять також романи «Діти капітана Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою». Описує життя п'ятьох північноамериканців на безлюдному острові в Тихому океані.

Сюжет[ред.ред. код]

У США під час громадянської війни п'ятеро жителів півночі біжать з обложеної столиці південців Річмонд на повітряній кулі. У березні 1865 року страшна буря викидає їх на берег безлюдного острова в Південній півкулі. Кожен з нових поселенців острова володіє незамінними талантами, а під керівництвом інженера Сайруса Сміта ці відважні люди гуртуються і стають єдиною командою. Спочатку за допомогою найпростіших підручних засобів, потім виробляючи на власних невеликих фабриках все більш і більш складні предмети праці та побуту, вони облаштовують своє життя. Незабаром, завдяки своїй працьовитості і розуму, колоністи вже не знають потреби ні в їжі, ні в одязі, ні в теплі і затишку.

Одного разу, повертаючись до свого житла, назване ними Гранітним палацом, вони бачать, що всередині господарюють мавпи. Через деякий час, немов під впливом божевільного страху, мавпи починають вистрибувати з вікон, і чиясь рука викидає мандрівникам мотузяну драбину, яку мавпи підняли в будинок. Всередині люди знаходять ще одну мавпу - орангутанга, яку залишають у себе і називають дядьком Юпом. Надалі Юп стає людям другом, слугою і незамінним помічником.

На другий день поселенці знаходять на піску ящик з інструментами, вогнепальною зброєю, різними приладами, одягом, кухонним начинням і книгами англійською мовою. Поселенці дивуються, звідки міг узятися цей ящик. На карті, яка також опинилася в цьому ящику, вони виявляють, що поряд з їх островом розташований острів Табор. У моряка Пенкрофа з'являється бажанням відправитися на нього. За допомогою своїх друзів він будує бот, назвавши його «Бонавентур». Коли бот готовий, всі разом вирушають на ньому в пробне плавання навколо острова. Під час нього вони знаходять пляшку з запискою, де говориться, що потерпілий чоловік чекає порятунку на острові Табор. Пенкроф, Гедеон Спілет і Герберт виявляють втратившого людську подобу Айртона, який був залишений на Таборі за спробу підняти бунт на вітрильнику «Дункан». Однак господар «Дункана» Едуард Гленарван сказав, що коли-небудь повернеться за Айртоном. Колоністи беруть його з собою на острів Лінкольна, де завдяки їх турботі і дружбі, його розумове здоров'я нарешті відновлюється.

Проходить три роки. Поселенці вже збирають великі врожаї пшениці, вирощеної з єдиного зернятка, три роки тому виявленого в кишені у Герберта, побудували млин, розводять домашню птицю, повністю облаштували своє житло, з вовни муфлонів зробили собі новий теплий одяг і ковдри. Однак мирне життя їх затьмарює одна подія, яка загрожує їм загибеллю. Одного разу, дивлячись на море, вони бачать вдалині чудово оснащене судно, але над судном майорить чорний прапор. Судно встає на якір біля берега. Айртон під покровом ночі пробирається на корабель, щоб провести розвідку. Виявляється, що на кораблі знаходиться п'ятдесят піратів (частина з них входила в колишню зграю Айртона) і далекобійні гармати. Дивом вислизнувши від них, Айртон повертається на берег і повідомляє друзям, що їм необхідно готуватися до битви. На ранок з корабля спускаються дві шлюпки. На першій поселенці підстрілюють трьох, і вона повертається назад, друга ж пристає до берега, а шестеро залишившихся на ній піратів ховаються в лісі. З судна палять з гармат, і воно ще ближче підходить до берега. Здається, що жменьку поселенців вже ніщо не в силах врятувати. Раптово величезна хвиля здіймається під кораблем, і він тоне. Все що знаходяться на ньому пірати гинуть. Як виявляється згодом, корабель підірвався на підводній міні, і ця подія остаточно переконує мешканців острова, що вони тут не одні.

Спочатку вони не збираються винищувати піратів, бажаючи надати їм можливість вести мирне життя. Але виявляється, що розбійники на це не здатні. Вони починають грабувати й палити господарство поселенців. Айртон відправляється в кораль провідати тварин. Пірати хапають його і відносять до печери, де тортурами хочуть домогтися від нього згоди перейти на їхній бік. Айртон не здається. Його друзі йдуть йому на допомогу, однак в загоні для худоби Герберта серйозно ранять. Після його одужання поселенці мають намір завдати остаточного удару по піратам. Вони йдуть в кораль, де припускають їх знайти, але знаходять там змученого і ледве живого Айртона, а неподалік - трупи розбійників. Айртон повідомляє, що не знає, як опинився в загоні для худоби, хто переніс його з печери і вбив піратів. Однак він повідомляє одну сумну звістку. Пірати вкрали «Бонавентур» і вийшли на ньому в море. Не вміючи керувати кораблем, вони розбили його про прибережні рифи, але самі врятувалися.

Тим часом на острові прокидається вулкан, який колоністи вважали уже недійсним. Вони будують новий великий корабель, який у разі потреби міг би доставити до людей. Одного вечора, вже готуючись лягати спати, мешканці Гранітного палацу чують дзвінок. Спрацьовує телеграф, який вони провели від загону для худоби до свого будинку. Їх терміново викликають в кораль. Там вони знаходять записку з проханням йти вздовж додаткового дрота. Кабель приводить їх у величезний грот, де вони, на свій подив, бачать підводний човен. У ній вони знайомляться з її господарем і своїм покровителем, капітаном Немо, індійським принцом Даккар, який все життя боровся за незалежність своєї батьківщини. Він, уже шістдесятирічний старий, який поховав всіх своїх соратників, знаходиться при смерті. Немо дарує новим друзям скриньку з коштовностями і попереджає, що при виверженні вулкана острів вибухне. Він помирає, поселенці задраюють люки човни і спускають її під воду (човен все одно не вийшла б у море через зміни дна в гроті), а самі цілими днями невтомно будують новий корабель. Однак не встигають його закінчити. Все живе гине під час вибуху острова, від якого залишається лише невеликий риф в океані. Поселенців, що ночували в наметі на березі, повітряною хвилею відкидає в море. Всі вони, за винятком Юпа, залишаються в живих. Більше десяти днів вони сидять на рифі, майже вмираючи від голоду і спраги і вже ні на що не сподіваючись. Раптом вони бачать корабель. Це «Дункан». Він рятує всіх. Як потім виявляється, капітан Немо, коли ще бот був у цілості, сходив на ньому на Табор і залишив рятувальникам записку, попередивши, що Айртон і п'ятеро інших потерпілих  чекають допомоги на сусідньому острові.

Повернувшись в Америку, на коштовності, подаровані капітаном Немо, друзі купують велику ділянку землі і живуть на ньому так само, як жили на острові Лінкольна.

Персонажі[ред.ред. код]

Сайрес Сміт та Капітан Немо
  • Сайрес Сміт (фр. Cyrus Smith) — інженер-залізничник, вчений, уродженець Массачусетсу, вступив добровольцем в Іллінойсі, штабіст в армії Півночі. До 45 років.
  • Гедеон Спілет (фр. Gédéon Spilett) —журналіст, власний кореспондент газети «Нью-Йорк геральд». ~40 років.
  • Наб (Набуходоносор) (фр. Nab (Nabuchodonosor) —афроамериканець, вільновідпущений раб Сайреса та залишився прислуговувати господарю. 30 років.
  • Бонавентур Пенкроф (фр. Bonadventure Pencroff) — досвідчений моряк, відчайдух, замінив батька Герберту.
  • Герберт Браун (фр. Harbert Brown) — сирота, син покійного капітана судна на якому плавав Пенкроф. Вихованець Пенкрофа, захоплюється ботанікою. 15 років.
  • Айртон (фр. Ayrton), псевдо Бен Джойс — персонаж із роману «Діти капітана Гранта», бранець острова Табор, перевезений на о. Лінкольна. ~ 50 років.
  • Капітан Немо (фр. capitaine Nemo), принц Дакар — капітан підводного корабля «Наутілус», головний герой «Двадцять тисяч льє під водою». 60 років.
    • Топ (фр. Top) — собака Сайреса Сміта.
    • Юпітер, скор. Юп (фр. Jupiter, Jup) — приручений орангутанг.

Екранізація[ред.ред. код]

Українські видання[ред.ред. код]

Роман багаторазово перекладався й видавався українською мовою.

  • Верн, Жюль. Таємничий острів: Роман / Пер. з фр. В.С. Омельченка; Післямова В.І. Пащенка; Мал. Г.В. Акулова. — К. : Веселка, 1992. — 528 с.: іл. ISBN 5-301-00840-4.

Посилання[ред.ред. код]