Фарадж ан-Насір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фарадж ан-Насір
араб. ناصر الدین فرج
Behzad timur egyptian.jpg
Прапор
Султан Єгипту
1399 — 1405
Попередник: Баркук
Спадкоємець: Абдул-Азіз аль-Мансур
1405 — 1412
Попередник: Абдул-Азіз аль-Мансур
Спадкоємець: Абуль-Фадль аль-Мустаїн
 
Народження: 1386(1386)
Смерть: 1412(1412)
Релігія: Іслам сунітського спрямування
Династія: Бурджити
Батько: Баркук

Медіафайли у Вікісховищі?

Насіруддін Абу-Саадат Фарадж ан-Насір (араб. ناصر الدین فرج‎; 13861412) — мамелюкський султан Єгипту з династії Бурджитів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином султана Баркука від грецької невільниці. Успадкував престол у 13-річному віці після раптової смерті свого батька[1]. За його правління у країні розгорнулась боротьба за владу між різними мамелюкськими угрупуваннями. Організована головним еміром й атабеком Айтамишем і намісником у Сирії еміром Танамом аль-Хасані змова була розкрита, а всі найвидніші її учасники були страчені у травні 1400 року. Подолати опозицію Фараджу вдалось за допомогою османів. Взамін Фарадж поступився султану Баязіду завойованими ним ще у Баркука містами і землями[2]. Скориставшись цим, Тимур 1400 року вторгся до Сирії, захопивши Алеппо, Хомс і Дамаск.

1405 року група мамелюків возвела на престол одного зі своїх ватажків — Абдул-Азіза, правління якого тривало лише кілька місяців. З 1406 до 1412 року султан здійснив п'ять походів до Сирії, метою яких були мамелюки-змовники, що втекли у Дамаск. В самому Каїрі проти Фараджа постійно організовувались змови. 1412, узявши з собою халіфа аль-Мустаїна, Фарадж здійснив невдалий похід до Сирії. Зазнавши поразки та був взятий в облогу в Дамаску, а халіф потрапив у полон до заколотників. Ті проголосили аль-Мустаїна султаном Єгипту, але він уперто відмовлявся від такої сумнівної честі. Невдовзі Фараджа схопили й він постав перед судом емірів. Його засудили до смерті, але аль-Мустаїн помилував його. За кілька місяців правитель Дамаска Шайх усунув халіфа від влади, а сам став султаном, відновивши у країні мир і порядок. Після смерті Шайха 1421 року султаном був проголошений його півторарічний син Ахмад[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. William Muir (1896). The Mameluke; or, Slave dynasty of Egypt, 1260-1517, A. D. Smith, Elder. с. 245. 
  2. Кадирбаєв A.Ш. Династія черкеських мамелюків у Єгипті та Сирії. 1382 - 1517. Islamica.ru. Архів оригіналу за 2013-07-02. Процитовано 2015-11-29. 
  3. Рижов К. В. Бурджити // Все монархи мира. Мусульманский Восток VII-XV вв. — М. : Вече, 2004. — 544 с. — ISBN 5-94538-301-5.