Туман-бей II аль-Ашраф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Туман-бай II аль-Ашраф)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туман-бей II аль-Ашраф
араб. الملك الأشرف طومان باي‏
Туман-бей II аль-Ашраф
Прапор
Султан Єгипту
1516 — 1517
Попередник: Кансух аль-Гаурі
Спадкоємець: Єгипет завойований Османською імперією
 
Народження: 1474 або 1475
Алеппо
Смерть: не раніше 13 квітня 1517 і не пізніше 14 квітня 1517
Каїр, Османська імперія
Країна: Мамлюкський султанат
Релігія: Іслам сунітського спрямування
Рід: Бурджити

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Туман-бей II аль-Ашраф (1473 — 15 квітня 1517) — останній мамелюкський султан Єгипту з черкеської династії Бурджитів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був племінником передостаннього султана Кансуха аль-Гаурі. Спочатку виконував обов'язки намісника Єгипту в Сирії.

У вересні 1516 року, після загибелі свого дядька Кансуха, Туман-бей був обраний новим султаном Єгипту й очолив боротьбу проти турецької армії Селіма Явуза, що окупувала Сирію та наступала на Єгипет.

Вирішив вести війну до переможного кінця та відмовився вести перемовини з Селімом, убивши османських посланців. Туман-бей зібрав мамелюкські загони, що вціліли, заручився підтримкою бедуїнських шейхів та почав виготовляти гармати.

У грудні 1516 року 10-тисячний мамелюкський авангард під командуванням колишнього намісника Дамаска Джанберді аль-Газалі був розбитий турками-османами у битві при Бейсані у Палестині. В середині січня 1517 року османська армія під командуванням султана Селіма Явуза, пройшовши Синайську пустелю, вступила до Єгипту та увійшла до дельти Нілу. Османський султан видав заклик до єгипетського народу, де обіцяв населенню амністію, гарантував недоторканість особи та майна і заявив, що прийшов воювати лише з мамелюками. Просте населення (селяни та міська біднота) радісно вітали турків. На боці Туман-бея були тільки мамелюки й бедуїни.

Туман-бей зі своїми силами укріпився під Каїром. Він зарахував до своєї армії шість тисяч чорношкірих рабів, випустив з в'язниць злодіїв та роздав зброю багатим містянам. Султан зміг зібрати під своїм командуванням до 40 тисяч осіб, у тому числі 20 тисяч мамелюків і бедуїнів.

22 січня 1517 року відбулась вирішальна Битва при Райданіє (північне передмістя Каїра). Турки-османи знищили вогнем мамелюкську артилерію. Селім Явуз оточив і розбив мамелюкську армію. Сам Туман-бей зі своїми мамелюками виявив дива хоробрості, врубаючись до гущі ворогів. Він особисто убив великого візира Сінана Юсуфа-пашу. Втративши у битві 20 тисяч воїнів, Туман-бей з рештками свого війська у безладі відступив. Турки-османи зайняли Каїр. У бою під стінами столиці 23 січня загинуло багато мамелюкських емірів.

Вночі 29 січня 1517 року Туман-бей з невеликим загоном мамелюків раптово увірвався до Каїра та розв'язав вуличні бої, що тривали три дні. Загинуло близько 50 тисяч жителів. Коли турки взяли гору, султан Селім I Грізний наказав стратити 800 полонених мамелюкських беїв.

Після підкорення турками Каїру Александрія та інші міста Нижнього Єгипту почали виганяти мамелюкські гарнізони. Єгипетське населенні виявляло покору і лояльність до османського султана Селіма Явуза. Спираючись на бедуїнські племена та мамелюків, які прибули з віддалених провінцій Верхнього Єгипту, Туман-бай продовжив боротьбу проти турків. Утім сили противників були нерівними. Мамелюкська кіннота не могла вистояти проти залпів турецької артилерії. Невдовзі між бедуїнами та мамелюками почались суперечки. Бедуїнські шейхи вважали подальшу боротьбу безглуздою, залишали Туман-бея та прагнули укласти угоду з османами.

2 квітня 1517 року Туман-бей прорвався до Нижнього Єгипту та в околицях Каїру вступив в останній бій з турками-османами та зазнав остаточної поразки. Сам мамелюкський султан вирішив сховатись у свого друга, бедуїнського шейха, який зрадив його та видав османському султану. 15 квітня того ж року останній мамелюкський султан Єгипту був повішений під аркою воріт Каїра.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Монархи. Мусульманский Восток VII–XV/Бурджиты