Фіалков Юрій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Якович Фіалков
Fialkov Yu.Ya.-P001..jpg
Народився 1 липня 1931(1931-07-01)
Київ
Помер 20 серпня 2002(2002-08-20) (71 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР, Україна
Національність єврей
Діяльність письменник
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів фізична хімія
Заклад Київський політехнічний інститут
Відомі учні В. Л. Чумак
Нагороди Державна премія СРСР
Особ. сторінка prof-fialkov.multima.net

Юрій Якович Фіалков (1 липня 1931, Київ — 20 серпня 2002, Київ) — радянський і український вчений-хімік, доктор хімічних наук, почесний професор Київського політехнічного інституту, фахівець у галузі фізичної хімії розчинів, активний популяризатор наукових знань. Лауреат Державної премії СРСР, заслужений діяч науки і техніки України. Український радянський письменник. Літературний твори писав під своїм ім'ям і псевдонімами Фелікс Квадрігін та Юрій Цвєтков.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 липня 1931 року у Києві в родині професора хімії, члена-кореспондента АН УРСР Якова Фіалкова. Навчання у середній школі перервала радянсько-німецька війна. Його брат у перші дні війни пішов на фронт і через кілька місяців загинув. Сім'ю разом з Академією Наук евакуювали до Уфи, потім у 1943 році до Москви. Після закінчення війни Фіалков повертається до Києва. У 1949 році закінчує 86-ту середню чоловічу школу, в 1954 році захищає диплом в Київському державному університеті. Відразу ж після його закінчення починає працювати в Силікатному інституті в Києві (через кілька місяців його приєднали до Київського політехнічного інституту).

В 19751998 роках завідував кафедрою фізичної хімії хіміко-технологічного факультету КПІ.

Останні дванадцять років професор Фіалков дуже важко хворів, пережив інфаркт. Помер 20 серпня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Заснував наукову школу фізичної хімії розчинів, підготував 51 кандидата і 3 докторів наук. Є автором понад 350 наукових праць і винаходів, серед яких 10 монографій. Найвідоміші з них:

  • «Двойные жидкие системы», Київ, 1969;
  • «Физическая химия неводных растворов», Ленінград, 1973;
  • «Основы физико-химического анализа», Москва, 1976, 1978;
  • «Электроосаждение металлов из неводных растворов», Київ, 1985;
  • «Растворитель как средство управления химическим процессом», Леніград, 1990;
  • «Физико-химический анализ жидких систем и растворов», Київ, 1992.

Друкувався в таких наукових журналах, як «Журнал физической химии», «Украинский химический журнал», «История естествознания и техники», «Журнал неорганической химии», «Журнал общей химии», «Химия и химические технологии», «Электрохимия», «Теоретическая и экспериментальная химия» та інших.

Писемницька творчість[ред. | ред. код]

обкладинка книги «Шукайте Йоахіма Кунца…»
обкладинка книги «Не только в воде»
обкладинка книги «Применение изотопов в химии и химической промышленности»

Фантастичні повісті і оповідання:

  • 1961 — «Люлька містера Крайфорда» / Під псевдонімом Юрій Цвєтков;
  • 1962 — «995-й святий» / Під псевдонімом Юрій Цвєтков;
  • 1963 — «Шукайте Йоахіма Кунца…» / Під псевдонімом Юрій Цвєтков;
  • 1977 — «Промах капитана Кроллициаса»;
  • 1977 — ««Хвостист» из шарового скопления 47 Тукана»;
  • 1977 — «Производственное совещание. Пьеса в одной картине»;
  • 1977 — «Печальная любовь Кея Хокка».

Документальні і наукові книги:

  • 1960 — «Оповідання з хімії»;
  • 1963 — «Девятый знак»;
  • 1966 — «Ядро — выстрел!»;
  • 1968 — «Михайло Васильович Ломоносов»;
  • 1969 — «В клетке №…»;
  • 1969 — «Двойные жидкие системы»;
  • 1972 — «Сделал все, что мог…»;
  • 1973 — «Физическая химия неводных растворов» / У співавторстві з А. Житомирським і Ю. Тарасенко;
  • 1975 — «Применение изотопов в химии и химической промышленности»;
  • 1976 — «Основы физико-химического анализа» / У співавторстві з В. Аносовим і М. Озеровою;
  • 1976 — «Не только в воде»;
  • 1977 — «Как там у вас, на Бета-Лире?..»;
  • 1978 — «Необычные свойства обычных растворов»;
  • 1980 — «На байдарці за снагою» / У співавторстві з Гелієм Ароновим, Михайлом Гольдштейном і Юрієм Шаніним пвд загальним псевдогімом «Фелікс Квадригін»; Те саме: 1985 — під назвою «На байдарке» ;
  • 1983 — «Свет невидимого»;
  • 1985 — «Электровыделение металлов из неводных растворов» / У співавторстві з В. Грищенко;
  • 1990 — «Растворитель как средство управления химическим процессом»;
  • 1992 — «Физико-химический анализ жидких систем и растворов»;
  • 2004 — «Обчислювальна математика та програмування: Обчислювальна математика в хімії і хімічній технології» / У співавторстві з С. В. Брановицькою і Р. Б. Медведєвим;
  • 2004 — «Доля правды».

Статті і ессе:

  • 1996 — «Воспоминания оппонента»;
  • 1996 — «Доля правды»;
  • 2001 — «Камешки из химико-мемуарной мозаики»; те саме: 2002 — під назвою «Камешки из химической мозаики»;
  • 2001 — «Теория валентности, или разговор о Некрасове в казенном доме»;
  • 2002 — «Владимир Александрович Плотников, академик АН УССР, член-корреспондент АН СССР»;
  • 2004 — «Со студентами на кукурузе»;
  • 2004 — «У пошуках філософського каменю».

Пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

1 липня 2003 року на стіні хіміко-технологічного факультету КПІ була урочисто відкрита гранітна меморіальна дошка на честь професора Юрія Яковича Фіалкова.

У 2004 році вийшла книга його мемуарів «Частка правди», в якій в дотепних і емоційних розповідях, епізодах і коротких начерках показані картини життя колишнього радянського суспільства, науковців, педагогів, партійних керівників, людей мистецтва, а також про музику і байдарковий спорт.

Джерела[ред. | ред. код]