Карл Саган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Саган
Carl Sagan
Carl Sagan Planetary Society.JPG
Народився 9 листопада 1934(1934-11-09)
США США, Нью-Йорк
Помер 20 грудня 1996(1996-12-20) (62 роки)
США США, Сіетл
Діяльність астороном і пропагандист науки
Титул Пулітцерівська премія (1978)

Карл Едвард Саган (англ. Carl Edward Sagan 9 листопада 1934, Нью-Йорк — 20 грудня 1996, Сіетл, США) — американський астроном і науковець.

Карл Саган був переконаним прихильником експансії земної цивілізації у Всесвіті. Родоначальник науково-просвітницького жанру літератури, присвяченого космічному майбутньому людства. Карл Саган названий своєю матір'ю Рейчел Грубер на честь її мами Клари Грубер, яка емігрувала у 1905 році до США із містечка Сасів під Львовом через рік після чоловіка Лейби (Луїса). Дід Карла був у Сасові човнярем на річці Буг. Батько Карла Самуїл народився в 1905 році в Кам'янці-Подільському.

З творчої біографії[ред.ред. код]

Навчався в Чиказькому університеті, доктор астрономії й астрофізики (1960).

Саган з моделлю модуля Viking Lander, призначеного для посадки на поверхню Марса. Саган вивчав можливі місця посадки разом із Майклом Карром та Галом Мазурським.

Карл Саган працював в університеті штату Індіана (лаборант у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г.Муллера (1952-53). З 1960 року К. Саган — асистент в Йоркській обсерваторії Чиказького університету, Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. У 1962-68 роках вчений викладав астрономію в Гарвардському університеті і працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. Від 1968 року і до кінця життя К. Саган був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також він був директором лабораторії з вивчення планет.

К. Саган — один з найвідоміших вчених світу, засновник Планетного товариства (1979), що об'єднало землян, які цікавляться Космосом, майбутнім планети Земля. Зокрема, К. Саган та його колеги опублікували наукову працю-передження людству про наслідки ядерної війни на Землі (можливе охолодження атмосфери й прихід «ядерної зими»). Вчений змоделював синтез органічних сполук, що зародилися у первинній атмосфері Землі. Він — автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Він також відомий своїми дослідженнями поверхні Марса, Юпітера. Учасник програм вивчення Венери. Автор популярних у світі книг та телесеріалів, присвячених позаземним цивілізаціям, лауреат Пулітцерівської премії за книгу «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку».

К. Саган — учасник програм космічних досліджень Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971-3), («Вікінг-1» та «Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояджер-1», «Вояджер-2», 1977-81).

Саган також брав участь в якості дослідника в Проекті А119, таємній операції ВПС США, метою якої було скидання атомної бомби на Місяць.

Пропагандист науки[ред.ред. код]

Провідною ідеєю діяльності вченого було вивчення проблеми виникнення життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. К.Саган неодноразово наголошував, що це захоплення пробудив у ньому астрофізик українського походження Йосип Шкловський (1916—1985). Книга останнього «Всесвіт, життя, розум» (1962) супроводжувала молодого Сагана всюди.[Джерело?] 1966 року в США побачив світ її переклад під назвою «Розумне життя у Всесвіті». Саган не просто переклав видання, але й став його співавтором, що зробило його відомим серед американських авторів науково-популярної літератури.

Треба зауважити, що Саган не боявся бути звинуваченим колегами у спробах дискредитації себе як вченого участю в аматорських товариствах та виступами перед публікою. Він також не ховався за псевдонімами, публікуючи науково-популярні статті (до речі, на його рахунку понад 600 статей та 20 книг). К.Саган був глибоко переконаний, що заради розкриття таємниць Всесвіту логічно поєднувати серйозні наукові дослідження і діяльність з їхньої пропаганди.

Члени організації Planetary Society під час її заснування, Карл Саган сидить в центрі

Першою самостійною книжкою К.Сагана став «Космічний зв'язок» (1973), присвячений перспективній позаземній діяльності людства. «…те, чим я займаюсь, здається мені неправдоподібним, майже казковим сном: беру участь у дослідженнях Венери, Марса, Юпітера та Сатурна; намагаюсь крок за кроком спробувати розгадати народження життя, що сталося мільярди років тому на первісній Земля; посилаю прилади на Марс для пошуку там життя; вдаюся до серйозних спроб встановити контакт з іншими розумними істотами, котрі, можливо, є десь в глибині нічного неба… я вважаю щасливим таланом жити саме в наш час людської історії, коли відбуваються такі захоплюючі пошуки та відкриття», — пояснював вчений свою пристрасть до літературної творчості. Він був переконаний, що вчасно народився, адже коли б це сталося півстоліття тому, його захоплення сприймалося б як фантазія, а коли б він народився через півстоліття в майбутнє, то тоді вже завершиться попереднє дослідження Сонячної системи, будуть відомі результати пошуку життя на Марсі й відкрита таємниця походження земного життя.

Видання «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977) було відзначене престижною в США Пулітцерівською премією 1978 року.

Найоригінальнішими творами К.Сагана є його послання позаземним цивілізаціям. Наприклад, на борту міжпланетних апаратів «Вояджер-1 та −2» він з колегами розташував короткі енциклопедії Землі: відеодиски з рисунками, фотографіями, музикою, людською мовою, звуками живої та неживої природи.

Фактично К.Саган започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було ініціювання суспільно-масового зацікавлення астрономією.

1980 року книга К.Сагана «Космос» стала найтиражнішим за всі часи науково-популярним виданням англійською мовою. Новинка 70 тижнів очолювала список бестселерів, який публікується в «Нью-Йорк Таймс». Компанія PBS зняла однойменний науково-популярний фільм з автором у ролі ведучого. Серіал був визнаний як найпопулярніший за всю історію державного телебачення: його дивилися 500 мільйонів глядачів у 60 країнах світу. Зауважимо, що в СРСР знімальну групу на чолі з К.Саганом не впустили. Не побачили радянські телеглядачі й цей 13-серійний телепроект, визнаний новою сторінкою в популяризації астрономії та космічних досліджень.

Закономірно, що вчений очолив творчий колектив новоствореного міжнародного журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи (від 1970 до 1979 року К.Саган був головним редактором видання).

1985 року К.Саган разом з дружиною Е.Друян видали книгу «Комета» про комету Галлея, яка з'явилася поблизу Сонця 1986 року. 1995 року побачила світ книга «Блакитна плямка: Погляд на космічне майбутнє людства». «Нью-Йорк Таймс» відзначила видання як одне з найкращих, а аудіокасета з його текстом удостоєна премії Греммі й визнана однією з двох найкращих звукових книг року Америки. Бестселлером стало й видання «Світ, повний демонів: Наука як свіча в пітьмі» (1996). Ідея книги архіактуальна: необмежена свобода підприємництва за відсутності громадянської позиції та загальної культури загрожує викликати регрес в інтелектуальному розвитку людини.

Карл Едвард Саган помер на 63 році життя.

Нагороди вченого[ред.ред. код]

Вчений був удостоєний десятків престижних відзнак та премій. Зокрема, він нагороджений найвищою відзнакою Національної академії наук США «за значний вклад у використанні науки на благо суспільства». Відділення планетології Американського астрономічного товариства 1998 року заснувало медаль імені Карла Сагана за успіхи в популяризації наук про планети. Пулітцерівська премія (1978) На Марсі є кратер "Саган".

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Твори Карла Сагана

Про Сагана

  • Davidson, Keay (1999). Carl Sagan: A Life. New York: John Wiley & Sons. с. p. 33–41. ISBN 0471252867. 
  • Head, Tom (ed.) (2005). Conversations with Carl Sagan. Jackson, Mississippi: University Press of Mississippi. ISBN 1578067367. 
  • Poundstone, William (1999). Carl Sagan: A Life in the Cosmos. New York: Henry Holt & Company. ISBN 0805057668.