Карл Саган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Саган
Carl Sagan

Carl Sagan Planetary Society.JPG

Карл Саган в 1994 році
Народився 9 листопада 1934(1934-11-09)
США США, Нью-Йорк
Помер 20 грудня 1996(1996-12-20) (62 роки)
Сієтл, Вашингтон
·пневмонія[1]
Поховання
Місце проживання Сполучені Штати
Країна Flag of the United States.svg США
Національність євреї
Діяльність космолог, астрофізик, прозаїк-романіст, планетолог, дослідник космосу, популяризатор науки, письменник-фантаст, науковий письменник, астроном, викладач університету, письменник, письменник-документаліст, фізик, сценарист, натураліст, телеведучий
Alma mater Чиказький університет
Галузь астрономія
астрофізика
космологія
астробіологія
планетологія
науковий скептицизм
Заклад Корнелльський університет
Гарвардський університет
Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики
Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий керівник Джерард Койпер
Відомі учні Джеймс Поллак
Членство Американське філософське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Міжнародний астрономічний союз[3], Американське астрономічне товариство[3], AAAS[3], Американське фізичне товариство[3] і Проект А119
Відомий завдяки: SETI
Космос: персональна подорож
Космос
Золотий диск «Вояджера»
Пластинки «Піонера»
Контакт
Бліда блакитна цятка
Батько Самуїл Саган
Мати Рейчел Грубер
У шлюбі з Лінн Марґуліс
(1957–65; розлучення; 2 дітей)
Лінда Саган
(1968–81; розлучення; 1 дитина)
Енн Друян
(1981–96; його смерть; 2 дітей)
Діти Доріон Саганd, Джеремі Саганd, Nick Sagand і Sasha Sagand
Нагороди Медаль за видатну громадську службу (НАСА)[ru] (1977)
Пулітцерівська премія за нехудожню літературу (1978)
Медаль Ерстеда[en] (1990)
Премія в галузі суспільного розуміння науки імені Карла Сагана (1993)
Медаль за суспільний добробут (Національна академія наук США) (1994)
Автограф Carl Sagan Signature.svg
Особ. сторінка carlsagan.com

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Карл Саган у Вікісховищі

Карл Едвард Саган (англ. Carl Edward Sagan 9 листопада 1934, Нью-Йорк — 20 грудня 1996, Сієтл, США) — американський астроном і науковець.

Карл Саган був переконаним прихильником експансії земної цивілізації у Всесвіті. Родоначальник науково-просвітницького жанру літератури, присвяченого космічному майбутньому людства. Карл Саган названий своєю матір'ю Рейчел Грубер на честь її мами Клари Грубер, яка емігрувала у 1905 році до США із містечка Сасів під Львовом через рік після чоловіка Лейби (Луїса). Дід Карла був у Сасові човнярем на річці Буг. Батько Карла — Самуїл народився в 1905 році в Кам'янці-Подільському.

З творчої біографії[ред. | ред. код]

Навчався в Чиказькому університеті, доктор астрономії й астрофізики (1960). Карл Саган працював в університеті штату Індіана (лаборант у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г. Муллера (1952-53). З 1960 року К. Саган — асистент в Йоркській обсерваторії Чиказького університету, Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. У 1962-68 роках вчений викладав астрономію в Гарвардському університеті і працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. Від 1968 року і до кінця життя К. Саган був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також він був директором лабораторії з вивчення планет.

К. Саган — один з найвідоміших вчених світу, засновник Планетного товариства (1979), що об'єднало землян, які цікавляться Космосом, майбутнім планети Земля. Зокрема, К. Саган та його колеги оприлюднили наукову працю-попередження людству про наслідки ядерної війни на Землі (можливе охолодження атмосфери й прихід «ядерної зими»). Вчений змоделював синтез органічних сполук, що зародилися у первинній атмосфері Землі. Він — автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Він також відомий своїми дослідженнями поверхні Марса, Юпітера. Учасник програм вивчення Венери. Автор знаних у світі книг та телесеріалів, присвячених позаземним цивілізаціям, лауреат Пулітцерівської премії за книгу «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку».

К. Саган — учасник програм космічних досліджень Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971-3), («Вікінг-1» та «Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояджер-1», «Вояджер-2», 1977-81).

Саган також брав участь як дослідник у Проєкті А119, таємній операції ВПС США, метою якої було скидання атомної бомби на Місяць.

Проповідник науки[ред. | ред. код]

Провідною ідеєю діяльності вченого було вивчення проблеми виникнення життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. К.Саган неодноразово наголошував, що це захоплення пробудив у ньому астрофізик українського походження Йосип Шкловський (1916—1985). Книга останнього «Всесвіт, життя, розум» (1962) супроводжувала молодого Сагана всюди.[джерело?] 1966 року в США побачив світ її переклад під назвою «Розумне життя у Всесвіті». Саган не просто переклав видання, але й став його співавтором, що зробило його відомим серед американських авторів науково-популярної літератури.

Треба зауважити, що Саган не боявся бути звинуваченим колегами у спробах дискредитації себе як вченого участю в аматорських товариствах та виступами перед слухачами. Він також не ховався за прізвиськами, поширюючи науково-популярні статті (до речі, на його рахунку понад 600 статей та 20 книг). К.Саган був глибоко переконаний, що заради розкриття таємниць Всесвіту логічно поєднувати серйозні наукові дослідження і діяльність з їхнього поширення.

Члени організації Planetary Society під час її заснування, Карл Саган сидить в центрі

Першою самостійною книжкою К.Сагана став «Космічний зв'язок» (1973), присвячений перспективній позаземній діяльності людства. «…те, чим я займаюсь, здається мені неправдоподібним, майже казковим сном: беру участь у дослідженнях Венери, Марса, Юпітера та Сатурна; намагаюсь крок за кроком спробувати розгадати народження життя, що сталося мільярди років тому на первісній Земля; посилаю прилади на Марс для пошуку там життя; вдаюся до серйозних спроб встановити зв'язок з іншими розумними істотами, котрі, можливо, є десь в глибинах нічного неба… я вважаю щасливим таланом жити саме в наш час людської історії, коли відбуваються такі захопливі пошуки та відкриття», — пояснював вчений власну пристрасть до літературної творчості. Він був переконаний, що вчасно народився, адже коли б це сталося півстоліття тому, його захоплення сприймалося б як фантазія, а коли б він народився через півстоліття в майбутньому, то тоді вже завершиться попереднє дослідження Сонячної системи, будуть відомі підсумки пошуку життя на Марсі й відкрита таємниця походження земного життя.

Видання «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977) було відзначене славетною в США Пулітцерівською премією 1978 року.

Найоригінальнішими творами К.Сагана є його Послання позаземним цивілізаціям. Наприклад, на борту міжпланетних апаратів «Вояджер-1 та −2», він з колегами розташував короткі енциклопедії Землі: відеодиски з малюнками, знімками, музикою, людською мовою, звуками живої та неживої природи.

Фактично К.Саган започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було зародження суспільно-масового зацікавлення астрономією.

1980 року книжка К.Сагана «Космос» стала найтиражнішим за всі часи науково-популярним виданням англійською мовою. Новинка 70 тижнів очолювала список бестселерів, який оприлюднюється в «Нью-Йорк Таймс». Компанія PBS зняла однойменний науково-популярний фільм з автором у ролі ведучого — Космос: персональна подорож. Серіал було визнано як найзнаніший за всю історію державного телебачення: його дивилися 500 мільйонів глядачів у 60 країнах світу. Зауважимо, що в СРСР знімальну групу на чолі з К.Саганом не впустили. Не побачили радянські телеглядачі й цей 13-серійний телепроєкт, визнаний новою сторінкою в поширенні астрономії та космічних досліджень.

Закономірно, що вчений очолив творчий колектив новоствореного міжнародного журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи (від 1970 до 1979 року К.Саган був головним редактором видання).

1985 року К.Саган разом з дружиною Е.Друян видали книжку «Комета» про комету Галлея, яка з'явилася поблизу Сонця 1986 року. 1995 року побачила світ книга «Блакитна плямка: Погляд на космічне майбутнє людства». «Нью-Йорк таймс» відзначила видання як одне з найкращих, а аудіокасета з його текстом відзначена премією Греммі й визнана однією з двох найкращих звукових книг року Америки. Бестселером стало й видання «Світ, повний демонів: Наука як свіча в пітьмі» (1996). Ідея книги надважлива: необмежена свобода підприємництва за відсутності громадянської позиції та загальної культури, загрожує викликати регрес в інтелектуальному розвитку людини.

Карл Едвард Саган помер на 63 році життя.

Нагороди вченого[ред. | ред. код]

Вчений був відзначений десятками престижних відзнак та премій. Зокрема, він нагороджений найвищою відзнакою Національної академії наук США «за значний вклад у використанні науки на благо суспільства». Відділення планетології Американського астрономічного товариства, 1998 року заснувало медаль імені Карла Сагана за успіхи в поширенні наук про планети. Пулітцерівська премія (1978). На Марсі є кратер «Саган».

Карлу Сагану була присвячена однойменна пісня групи Nightwish[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Твори Карла Сагана

Про Сагана

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]