Харламов Валерій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
СРСР Валерій Харламов
Народився 14 січня 1948(1948-01-14),
Москва, СРСР
Помер 27 серпня 1981(1981-08-27) (33 роки),
неподалік Солнечногорська, СРСР
Зріст 173 см
Вага 75 кг
Позиція крайній нападник
Кидок лівий
Проф. клуби ЦСКА (Москва)
Нац. збірна СРСР СРСР
Ігрова кар'єра 1967 — 1981
Зала слави, 2005

Валерій Борисович Харламов (рос. Валерий Борисович Харламов, нар. 14 січня 1948, Москва — пом. 27 серпня 1981, неподалік Солнечногорська) — радянський хокеїст, що грав на позиції крайнього нападника. Грав за збірну команду СРСР.

Член Зали слави хокею з 2005 року. Олімпійський чемпіон.

Його син Олександр також в минулому хокеїст.

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Народився 14 січня 1948 у Москві в сім'ї робітників Харламова Сергія Борисовича та басконки Кармен Оріве-Абад, яка потрапила до СРСР в часи Громадянської війни в Іспанії. Свого сина вони назвали Валерієм на честь Валерія Чкалова.

Валерій вперше став на ковзани в сім років. Його батько часто грав за заводську команду з російського хокею та брав сина з собою і, аби той не змерз, ставив його на ковзани.

У 1956 році іспанці отримали право повернутись на батьківщину. Так Валерій разом з молодшою сестрою прожив декілька місяців в Іспанії.

У 14 років батько записав його до хокейної секції.

ЦСКА[ред.ред. код]

Після блискучого виступу в юніорській команді весною 1967 року він отримав запрошення до головної команди ЦСКА (Москва). 22 жовтня 1967 року дебютував у матчі в Новосибірську проти місцевого клубу «Сибір», армійці перемогли 9:0, а Харламов після цього матчу опинився у друголіговій «Зірці» з міста Чебаркуль, де відіграв до лютого 1968.

8 березня Валерія викликали до ЦСКА, а 10 він провів свій другий матч і знову проти «Сибіру» (здобули перемогу 11:3). До кінця сезону 1967/68 він виступав у молодіжній ланці разом із Смоліним та Бліновим. Закріпився він у основному складі армійців лише в наступному сезоні, склав основну ударну ланку Петров — Михайлов — Харламов.

Брав участь у турне ЦСКА 1975/76 років, де армійці провели серію матчів проти клубів НХЛ.

Загалом у складі армійців провів 15 сезонів, зіграв 438 матчів (293 + 214). 11 разів ставав чемпіоном СРСР; п'ятиразовим володарем Кубка СРСР; найкращим хокеїстом СРСР 1972 та 1973 років; найкращим бомбардиром чемпіонату 1971; володар призу «Три бомбардири» — 1971, 1975 та 1978.

Збірна[ред.ред. код]

У грудні 1968 був викликаний до другої збірної СРСР на міжнародний турнір, пізніше він отримав назву Приз Известий.

У 1969 дебютував у складі збірної на чемпіонаті світу, здобувши перші золоті медалі, а після повернення ще й звання заслуженого майстра спорту.

У 1972 Валерій здобуває перше олімпійське золото та стає найкращим бомбардиром турніру.

Брав участь у двох суперсеріях 1972 та 1974 років.

У 1976 Харламов у складі збірної здобув другу золоту олімпійську нагороду.

У 1979 здобув у складі збірної СРСР Кубок виклику, це була серія із трьох матчів до двох перемог між збірними СРСР та НХЛ.

Загибель[ред.ред. код]

27 серпня 1981 на 74 км Ленінградського шосе сталася аварія автомобіля ГАЗ-24, яким керувала дружина хокеїста, окрім них в автомобілі був двоюрідній брат дружини Ірини Сергій Іванов. «Волга» хокеїста зіштовхнулась з вантажним автомобілем ЗІЛ, усі троє загинули на місці.

31 серпня загиблих поховали на Кунцевському цвинтарі.

Статистика[ред.ред. код]

Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Чоловічий хокей на льоді
Олімпійські ігри
Золото 1972 Саппоро Хокей
Золото 1976 Інсбрук Хокей
Срібло 1980 Лейк-Плесід Хокей
Чемпіонат світу
Золото 1969 Швеція Хокей
Золото 1970 Швеція Хокей
Золото 1971 Швейцарія Хокей
Срібло 1972 Чехословаччина Хокей
Золото 1973 СРСР Хокей
Золото 1974 Фінляндія Хокей
Золото 1975 Західна Німеччина Хокей
Срібло 1976 Польща Хокей
Бронза 1977 Австрія Хокей
Золото 1978 Чехословаччина Хокей
Золото 1979 СРСР Хокей
Чемпіонат Європи
Золото 1969 Швеція Хокей
Золото 1970 Швеція Хокей
Золото 1971 Швейцарія Хокей
Срібло 1972 Чехословаччина Хокей
Золото 1973 СРСР Хокей
Золото 1974 Фінляндія Хокей
Золото 1975 Західна Німеччина Хокей
Срібло 1976 Польща Хокей
Бронза 1977 Австрія Хокей
Золото 1978 Чехословаччина Хокей
Золото 1979 СРСР Хокей
Державні нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1975 Орден Трудового Червоного Прапора — 1975
Орден «Знак Пошани»  — 1972
Медаль «За трудову доблесть»
Заслужений майстер спорту СРСР

Клубні виступи[ред.ред. код]

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон
І Г П О ШХ
1967–68 ЦСКА (Москва) СРСР 15 2 3 5 6
1968–69 ЦСКА (Москва) СРСР 42 37 12 49 24
1969–70 ЦСКА (Москва) СРСР 33 33 10 43 16
1970–71 ЦСКА (Москва) СРСР 34 40 12 52 18
1971–72 ЦСКА (Москва) СРСР 31 24 16 40 22
1972–73 ЦСКА (Москва) СРСР 27 19 13 32 22
1973–74 ЦСКА (Москва) СРСР 26 20 10 30 28
1974–75 ЦСКА (Москва) СРСР 31 15 24 39 35
1975–76 ЦСКА (Москва) СРСР 34 18 18 36 6
1976–77 ЦСКА (Москва) СРСР 21 18 8 26 16
1977–78 ЦСКА (Москва) СРСР 29 18 24 42 35
1978–79 ЦСКА (Москва) СРСР 41 22 26 48 36
1979–80 ЦСКА (Москва) СРСР 41 16 22 38 40
1980–81 ЦСКА (Москва) СРСР 30 9 16 25 14
Усього в СРСР 438 293 214 507 318

Збірна[ред.ред. код]

Рік Команда Турнір І Г П О ШХ
1969 СРСР ЧС 10 6 7 13 4
1970 СРСР ЧС 9 7 3 10 4
1971 СРСР ЧС 10 5 12 17 2
1972 СРСР Суперсерія 1972 7 3 4 7 16
1972 СРСР ОІ 5 9 7 16 2
1972 СРСР ЧС 9 8 6 14 10
1973 СРСР ЧС 10 9 14 23 31
1974 СРСР Суперсерія 1974 8 2 6 8 4
1974 СРСР ЧС 10 5 5 10 8
1975 СРСР ЧС 9 10 6 16 4
1976 СРСР ОІ 6 3 6 9 6
1976 СРСР ЧС 10 4 10 14 4
1977 СРСР ЧС 10 9 7 16 4
1978 СРСР ЧС 10 4 5 9 4
1979 СРСР ЧС 8 7 7 14 4
1980 СРСР ОІ 7 3 8 11 2
Чемпіонат світу 105 74 82 156 79
Олімпійські ігри 18 15 21 36 10

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія та мемуари[ред.ред. код]

  • Харламов В. Б. Хоккей — моя стихия. (Литературная запись О. Спасского). — Москва: Правда, 1977. (рос.)
  • Харламов В. Б. Три начала. (Литературная запись О. Спасского). — Москва: Молодая гвардия, 1979. — 192 с. (рос.)
  • Спасский О. Д. Первая тройка. (Документальная повесть о первой тройке нападения хоккейной команды ЦСКА. Предисловие Кузькина В. Г.). — Москва: Физкультура и спорт, 1981. — 240 с. — (Серия «Сердца, отданные спорту»). (рос.)
  • Левин Б. М. Три скорости Валерия Харламова. (Посмертное издание воспоминаний о великом хоккеисте). — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 112 с.; Левин Б. М. Три скорости Валерия Харламова. (Посмертное издание воспоминаний о великом хоккеисте). — М.: Воениздат, 1988. — 159 с. — ISBN 5-203-00564-8 (рос.)
  • Дворцов В. А., Юрьев З. Ю. Форвард № 17. — Москва: Советская Россия, 1984. — 160 с. (рос.)
  • Спасский О. Д. Валерий Харламов. — Москва: ФАИР-ПРЕСС, 1998. — 256 с.: ил. — Серия «Звёзды спорта». — ISBN 5-88641-084-8 (рос.)
  • Раззаков Ф.И. Валерий Харламов. Легенда №17. — Москва : Алгоритм, 2013. — 288 с. — ISBN 978-5-4438-0418-7. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]