Чайка Яків Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Ілліч Чайка
Яків-Чайка.JPG
Надгробок Якова Чайки на Личаківському цвинтарі у Львові
Народження 10 квітня 1918(1918-04-10)
с. Бродки
Смерть 25 березня 1995(1995-03-25) (76 років)
  м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Громадянство Польща ПольщаСРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Державна промислова школа у Львові
Діяльність скульптор[d]
Напрямок кераміка, скульптура
Роки творчості 1956-1995
Вплив О. Новаківського, С. Литвиненка
Член Спілка художників СРСР
Твори пам'ятники: І. Франку (Броди, Львів), Т. Шевченку (Львів) та інші.
Нагороди Помилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 218: Функція, вказана у value-function, не знайдена..
Звання Народний художник України

Я́ків І́лькович Ча́йка (10 квітня 1918, с. Бродки — 25 березня 1995, м. Львів) — український кераміст і скульптор, Народний художник України. Чоловік Володимири Чайки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Бродки (нині — Миколаївський р-н, Львівської обл.) у бідній селянській родині. Вдома отримав перші уроки народної творчості (батько і старший брат різьбили по дереву, сестри — вишивали).

Початкову школа відбув у рідному селі, неповну середню — у сусідньому Миколаєві, а потім навчання та праця юнака у Львові в умовах матеріальної скрути, часто надголодь.

Хлопець вчиться малюнка у видатного живописця Олекси Новаківського, заробляє на прожиття та опановує таємниці художньої кераміки з майстерні «ОКО» скульптора Сергія Литвиненка. У великій нагоді Чайці стала стипендія, яку йому призначив Андрей Шептицький і якою він міг оплатити своє навчання. Набуті знання дозволили юнакові у 1935 році вступити на відділення скульптури Державної промислової школи та закінчити її у 1939 році, (на момент закінчення — Інститут пластичних мистецтв). А далі служба в армії, війна, участь у бойових діях в складі однієї з авіачастин.

По війні Яків Чайка повернувся до Львова, викладав у навчальному закладі, який напередодні другої світової війни закінчив сам, вів практичні заняття з художньої кераміки і водночас залучився до активної творчої праці.

Разом з митцями старшого покоління брав участь в організації Львівського відділення Спілки художників України, а згодом упродовж багатьох років очолював його.

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 73.[1]

Доробок[ред. | ред. код]

Пам'ятник-погруддя у Криворівні

Автор пам'ятників у низці населених пунктів Західної України. Портретні погруддя Миколи Гоголя, Івана Айвазовського, Антіна Манастирського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Стефаника та інших; співавтор пам'ятників Іванові Франкові у Львові і в Дрогобичі та інші.

За досягнення у розвитку образотворчого мистецтва йому присвоюють почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, у 1968 — звання народного художника УРСР.

Персональні виставки у 1956 і 1969 роках у Львові.

Монументальні роботи
Станкові роботи
  • «Ярослав Галан» (1952, штучний граніт, 158×90×87, Музей українського мистецтва в Києві).[21]
  • «За мирне будівництво» (1963, кована мідь, 140×80×86).[9]
  • «Тарас Шевченко» (1964, штучний граніт, 86×90×52).[22]
  • «Фелікс Дзержинський» (1967, штучний граніт, 135×97×65).[9]
  • «Письменник-публіцист Ю. Мельничук» (1966, штучний камінь, 90×77,5×49,5, Національний музей у Львові).[23]
  • «Карл Маркс», погруддя (1968, кована мідь, 86×69×42).[9]
  • «Ленін» (1969, штучний граніт, 94×66×52).[9]
  • «Ленін» (1970, штучний граніт, 140×40×40).[9]
  • «Леся Українка» (1971, штучний мармур, 112×110×65, Музей Лесі Українки в Києві).[23]
  • «В. І. Ленін» (1975, кована мідь, 142×138×115).[24]
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці Н. І. Міляна (1976, штучний граніт, 44×83×57, власність Спілки художників[23]; за іншими даними — 1975 рік[24]).
  • В. І. Ленін — трибун революції (1977, тонований гіпс, 140×162×110).[25]
  • Портрет передовика виробництва ЛАЗ М. С. Красневич (1977, тонований гіпс, 14×89×63).[25]
  • «Фелікс Дзержинський» (1977, тонований гіпс[25], а також штучний граніт[23], 140×100×70).
  • В. І. Ленін (1977, тонований гіпс, 145×150×100).[25]
  • «Карл Маркс» (1979, штучний мармур, 84×55×50).[26]
  • «В. І. Ленін» (1979, тонований гіпс, 120×54×30).[26]
  • «Материнство» (1979, тонований гіпс, 87×52×49).[26]
  • «Будівельник» (1982, тонований гіпс, 170×80×85).[27]
  • «Господар полонини» (1982, тонований гіпс, 85×100×70).[27]
  • «Визволитель» (1985, тонований гіпс, 129×60×80).[28]
  • «Ріпники» (1984, тонований гіпс, 85×53×75).[29]
  • «Воїн-переможець» (1985, штучний камінь, 127×270×115).[28]
  • «І. Франко» (1986, тонований гіпс, 90×105×50).[29]
  • «І. Франко» (1986, тонований гіпс, 125×125×75).[29]
  • «Т. Г. Шевченко» (1989, тонований гіпс, 81×12×92).[30]
  • Композиція «Прометей».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 409. — ISBN 966-8955-00-5.
  2. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 319.
  3. Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — 2013. — С. 36. — ISBN 978-617-7142-00-2.
  4. Памятники истории… — С. 319.
  5. а б Памятники истории… — С. 325.
  6. а б Памятники истории… — С. 337.
  7. Памятники истории… — С. 336.
  8. Памятники истории… — С. 339.
  9. а б в г д е Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 28, 34.
  10. а б Памятники истории… — С. 323.
  11. Памятники истории… — С. 474.
  12. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 34. — 100 прим. — ISBN 966-7544-29-3.
  13. Памятники истории… — С. 313.
  14. Сосса Р. Львов. Атлас туриста. — Москва : Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1989. — С. 52.(рос.)
  15. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — Київ : Реклама, 1980. — С. 27.; Памятники истории… — С. 342.
  16. Выставка произведений художников западных… — 32
  17. Памятники истории… — С. 338.
  18. Кравченко Я. Камені спотикання, або Журба і радість Ярослава Троцька // Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 152.
  19. Мисько Е. Пам'ять // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 125, 155.
  20. Львівська експериментальна… — С. 98.
  21. Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 31.
  22. Выставка произведений художников западных… — 31; Художники Львова… — С. 28.
  23. а б в г Выставка произведений художников западных… — 31.
  24. а б Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 34.
  25. а б в г Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 57.
  26. а б в Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 16.
  27. а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 16.
  28. а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 10.
  29. а б в Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  30. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 13.

Джерела[ред. | ред. код]