Бродки
| село Бродки | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Стрийський район | ||||
| Громада | Тростянецька сільська громада | ||||
| Облікова картка | с. Бродки | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1500 | ||||
| Населення | 426 | ||||
| Площа | 1,31 км² | ||||
| Густота населення | 325,19 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 81620[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3241 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°35′48″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 49.59667° пн. ш. 24.01111° сх. д.Координати: 49°35′48″ пн. ш. 24°00′40″ сх. д. / 49.59667° пн. ш. 24.01111° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
307 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 81612, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Бродки | ||||
| Карта | |||||
  Бродки | |||||
 Бродки | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Бро́дки — село в Україні Тростянецька сільська громада, у Стрийському районі (до 2020 р. Миколаївському районі) Львівської області. Населення становить 426 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бродківська сільська рада.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село датується XV століттям. У 1645-1647 роках тут базувалися війська князя Яреми Вишневецького, а восени 1648 під час козацько-селянського повстання Богдана Хмельницького село знищили татари, які прийшли на ці терени з козаками. Село було спустошене і 1650 року: зі звичних 22 злотих податку тут зібрали всього лиш 8 злотих.
Відновлення Бродок розпочалося із 1670 року: обробіток землі сягнув 9 ланів, як у 1600 році. Водночас селяни активно займалися бортництвом — мали до 90 пнів бджіл. Також розвивалося і пивоваріння: в 1711 році в селі працював бровар, який щороку мав величезний прибуток — 250 злотих. А 1712 року власники Бродок — магнати Устшицькі продали село родині Погорецьких. Ще одна важлива подія трапилась у селі 1729 року. Тоді сам польський король Август II підтвердив бродківським священникам Якову і Данилу Докочинським та їхнім братам Теодору й Стефану свободи, а також права на володіння двома ланами землі.
У 1798-1803 роках на кам'яному фундаменті і дубових підвалинах в селі збудовано церкву Непорочного Зачаття Богородиці. Вартість будівництва склала 183 золотих, що зовсім небагато, як на ті часи. Церква мала двох підданих — В. Хоміцького та Я. Шаварака, які мали по два дні в неділю обробляти її поле і виконувати для церкви деякі повинності. Водночас тодішній священник Теодор Онишкевич мав право без черги й оплати молоти в панських млинах до 60 корців зерна в рік, а з лісу міг вивезти щороку 104 фіри дров. Попри ці блага сільська громада вносила йому до 16 корців пшениці «проскурного».
У 1800-х роках громада Бродок мала власну печатку овальної форми із зображенням вола, поверненого вліво і написом німецькою мовою: «Печатка Бродківської громади». В пам'ять про скасування панщини в селі і на хуторі Хатки встановлено два хрести. У 1860 р. в селі заснували тривіальну школу. Учителеві-дякові Іванові Андріївському громада щороку платила за освіту своїх дітей 122 золотих і 8 сагів дров на опалення.
В 1867 році з усіх 45 сільських хлопців до школи ходили 33, зі всіх 37 дівчат було 13 школярок. Наприкінці XIX століття священник Іполит Погорецький, котрий прибув до села в 1891 року, вирішив будувати нову церкву. Кошторис сягав 14 тисяч золотих римських, але найбагатший селянин, власник маєтку Е.Торосєвич (вірменин за національністю. До речі 1885 року він приймав у себе співвітчизника, архієпископа зі Львова Ісаковича) погодився виділити лиш 9 тисяч. Отож І. Погорецький звернувся за грошовою допомогою в газету «Діло». А ще священник безкоштовно розіслав майже дві тисячі примірників книжки «Зів'ялі цвіти» з проханням про допомогу на закінчення і оздоблення церкви.
У селі є пам'ятник односельчанам, які загинули на італійському фронті Першої світової війни у 1916-1918 роках. Жителі Бродок перебули у військах Українських січових стрільців та Української галицької армії. Тож на честь захисників Західноукраїнської Народної Республіки у селі встановлено символічну могилу загиблих при обороні Щирця в травні 1919 року. У 1930 році Бродки постраждали від пацифікації: був розкопаний символічний «шевченківський курган». А 1937 року в селі з великими урочистостями українці відзначили сторіччя «Русалки Дністрової». У 1964 році в Бродках встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку роботи скульптора Якова Чайки, уродженця села.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,83% |
| російська | 0,7% |
Герб та прапор[ред. | ред. код]
У синьому полі золотий віл над трьома срібними тонкими хвилястими балками. Віл фігурував на печатці села в ХІХ ст., а хвилясті смуги вказують на назву.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- о. Миколай Пачовський (1839—1891) — греко-католицький священник, громадський діяч, парох с. Жуличі. Організатор одних з перших на Золочівщині осередків Товариства тверезості (1872) та товариства «Просвіта» (1888). Батько поета Василя Пачовського.
- Степан Чайка (нар. 1902) — відомий різьбар на дереві.
- Яків Чайка (1918—1995) — український кераміст і скульптор, Народний художник України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка с. Бродки [Архівовано 13 квітня 2020 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ
- Сільські будні. Бродки: Зимове затишшя [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Бродки: на бистрих водах і тихих лозах [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |