Чалий Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олександрович Чалий
Oleksandr Chalyi.jpg
Народився 3 квітня 1954(1954-04-03) (68 років)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність дипломат
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1981)
Нагороди
Заслужений юрист України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Олександр Олександрович Чалий (нар. 3 квітня 1954, Вінниця, Українська РСР, СРСР) — український дипломат і чиновник. Колишній перший заступник Міністра закордонних справ, колишній заступник голови Секретаріату Президента України. Діючий президент аудиторської та консалтиногової компанії «Грант Торнтон Україна».[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 квітня 1954 у місті Вінниця.

У 1977 р. закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права. Кандидат юридичних наук, спеціальність — міжнародне право.

У 1977–1984 рр. — асистент, старший викладач юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

У 1984–1987 рр. — професор в Школі права Республіки Гвінея-Бісау.

У 1987–1989 рр. — старший викладач, доцент юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

У 1989–1993 рр. — доцент, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

З 16 лютого по 22 березня 1993 р. — перший заступник начальника Договірно-правового управління МЗС України.

З 22 березня 1993 р. по 12 травня 1995 р. — начальник Договірно-правового управління МЗС України.

У 1993–1995 рр. — член колегії МЗС України, глава делегації України на переговорах з Росією та Румунією щодо укладання базових політичних договорів.

З 12 травня 1995 р. по 2 липня 1998 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії[2][3].

З 2 липня 1998 р. по 8 січня 2001 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України, член колегії МЗС[4].

З 8 січня по 21 серпня 2001 р. — перший заступник міністра — Постійний Представник України в РЄ, член колегії МЗС.

З серпня по 7 грудня 2001 р. — державний секретар з питань європейської інтеграції, постійний представник України при Раді Європи.

З липня 2001 р. по липень 2003 р. — Державний секретар Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції[5].

З липня 2003 р. по травень 2004 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції[6][7].

З 2004 р. по 2006 р. — віце-президент консорціуму Індустріальний союз Донбасу.

З вересня 2006 по 2008 — заступник голови Секретаріату Президента України[8][9].

З вересня 2021 — засновник та член Піклувальної ради Інституту державної ефективності [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.] [10].

29 березня 2022 р. перебував у не основному складі української делегації на українсько-російських переговорах у Стамбулі[11]. Факт присутності Олександра Чалого викликав ажіотаж серед українців з поглядів, яких дотримується Чалий[12]

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України[13].

Володіє англійською, російською та португальською мовами.

Як дипломат вважає, що Україна має залишитися поза військовими блоками, противник вступу до НАТО, раніше був противником вступу до ЄС.[14]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений юрист України[15]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олександр Чалий, Президент [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.], Грант Торнтон Україна
  2. Указ Президента України від 12 травня 1995 року № 367/95 «Про призначення О. Чалого Надзвичайним і Повноважним Послом України в Румунії»
  3. Указ Президента України від 4 липня 1998 року № 740/98 «Про звільнення О. Чалого з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії»
  4. Указ Президента України від 2 липня 1998 року № 723/98 «Про призначення О. Чалого першим заступником Міністра закордонних справ України»
  5. Указ Президента України від 15 липня 2003 року № 671/2003 «Про звільнення О. Чалого з посади Державного секретаря Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
  6. Указ Президента України від 15 липня 2003 року № 672/2003 «Про призначення О. Чалого першим заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
  7. Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 546/2004 «Про звільнення О.Чалого з посади першого заступника Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
  8. Указ Президента України від 21 вересня 2006 року № 776/2006 «Про призначення О. Чалого заступником Глави Секретаріату Президента України»
  9. Указ Президента України від 3 вересня 2008 року № 801/2008 «Про звільнення О. Чалого з посади заступника Глави Секретаріату Президента України»
  10. Піклувальна рада. Інститут державної ефективності (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  11. Известен состав украинской делегации на переговорах в Стамбуле.. 24 Канал (рос.). Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
  12. Переговори Росії та України у Стамбулі. Що там робить Олександр Чалий?. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
  13. Указ Президента України від 2 жовтня 1997 року № 1088/97 «Про присвоєння О. Чалому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла України»
  14. Переговори з РФ у Стамбулі: від України бере участь прихильник “позаблоковості” і “нейтралітету” Олександр Чалий. novynarnia.com (укр.). 29 березня 2022. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
  15. Указ Президента України від 22 серпня 2002 року № 748/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. Указ Президента України від 17 вересня 1997 року № 1036/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]