Чорний квадрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Чорний квадрат»
Чёрный супрематический квадрат. 1915. ГТГ.png
рос. Чёрный супрематический квадрат
Творець: Казимір Малевич
Час створення: 1915
Розміри: 79,5 х 79,5 см
Висота: 79,5 см
Ширина: 79,5 см
Матеріал: Полотно
Техніка: олія
Жанр: Абстракціонізм
Зберігається: Державна Третьяковська галерея, Москва
Музей: Третяковська галерея і Москва
CMNS: «Чорний квадрат» на Вікісховищі
Чорний квадрат. Бл. 1923. Робота виконана спільно з А. Лепорською, К. Рождественським, Н. Суєтіним. Російський музей
Чорний квадрат. Межа 1920-х — 1930-х. Ермітаж

«Чорний квадрат» — картина Казимира Малевича, написана, найімовірніше, у 1915. Зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві. Цю картину, написану в заснованому ним стилі супрематизму, Малевич вважав вершиною своєї творчості.

Історія картини[ред. | ред. код]

Робота була виконана Малевичем влітку та восени 1915 року. За твердженням художника, він писав її декілька місяців.

Робота була виставлена на останній футуристичній виставці «0.10», що відкрилася в Петербурзі 19 грудня 1915. Серед тридцяти дев'яти картин, виставлених Малевичем на найвиднішому місці, в так званому «червоному кутку», де зазвичай вішають ікони, висів «Чорний квадрат».

Існує версія, що «Квадрат» був написаний до виставки — оскільки величезний зал потрібно було чимось заповнити. Ця інтерпретація заснована на листі одного з організаторів виставки Малевичу :

  • «Потрібно писати зараз багато. Приміщення дуже велике, і якщо ми, 10 чоловік, напишемо картин 25, то це буде тільки-тільки.»

Спочатку знаменитий квадрат Малевича вперше з'явився в декораціях до опери «Перемога над Сонцем» як пластичне вираження перемоги активної людської творчості над пасивною формою природи (чорний квадрат замість сонячного круга). Це була знаменита декорація до п'ятої сцени першої дії, що є квадратом в квадраті, поділеним на дві області — чорну та білу. Пізніше з декорацій цей квадрат перекочував у станковий твір.

Згодом Малевич виконав декілька копій «Чорного квадрата» (за деякими даними, сім). Достовірно відомо, що в період з 1915 до початку 1930-х Малевич створив чотири варіанти «Чорного квадрата», які відрізняються малюнком, фактурою і кольором. Один з «Квадратів», хоч і датований автором 1913-м роком, прийнято відносити до рубежу 1920-х-1930-х. Ним також були написані картини «Червоний квадрат» (в двох екземплярах) і «Білий квадрат» («Супрематична композиція» — «Біле на білому») — один.

«Квадрат» зіграв свою роль в оформленні похорону Малевича в 1935 році. Під час похорону на відкритій платформі вантажівки із зображенням чорного квадрата на капоті був встановлений супрематичний саркофаг, а над могилою (біля села Немчинівки) був поставлений дерев'яний куб із зображенням чорного квадрата. Згодом могила була знищена.

Реакція критиків[ред. | ред. код]

Відомий в ті часи художній критик, засновник об'єднання «Світ Мистецтва», Олександр Бенуа написав одразу після виставки:

« Поза сумнівом, це і є та ікона, яку пани футуристи ставлять замість Мадонни. »

«Ліва» критика зрозуміла «Квадрат» так само, але реагувала на це захоплено.

«Чорний квадрат» в літературі[ред. | ред. код]

Олесь Барліг написав до сторіччя картини «Чорний квадрат» п'єсу «Стрибай Ліля, стрибай». Її персонажі перебувають в кімнаті з якої неможливо вийти. Єдиний спосіб втечі — стрибок до чорного квадрату в підлозі й кожен по черзі робить це під тиском невидимого примусу. Твір увійшов у 2017 році до збірки «Звірі подивляться замість тебе»[1] виданої у видавництві Крок.

Віктор Пелевін в своєму романі «Священна книга перевертня» пише від імені головної героїні:

  • «… я люто рвонулася до чорного квадрата свободи, в якому вже горіли перші зірки. Забігаючи наперед, хочу сказати, що саме цей досвід допоміг мені згодом зрозуміти картину Казимира Малевича „Чорний Квадрат“. Я б тільки домалювала на ньому декілька крихітних синьо-білих точок. Проте Малевич, хоч і називав себе супрематистом, був вірний правді життя — світла в російському небі найчастіше за все немає. І душі не залишається нічого іншого, окрім як виробляти невидимі зірки з себе самої — такий сенс полотна.»

Останні експозиції[ред. | ред. код]

На знаковій виставці 2004 у варшавській галереї «Захента» «Варшава — Москва, 1900—2000», де виставлялось більше 300 картин, скульптур, інсталяцій (зокрема, багато картин російського авангарду), «Квадрат» з Третьяковської галереї був представлений як центральний експонат виставки. При цьому він був вивішений в «червоному кутку», як і на виставці «0.10».

У 2005 на виставці графіки сучасних художників з країн Центральної і Східної Європи «Сенс життя — сенс мистецтва» експонувався малюнок словенської арт-групи «IRWIN» — «Три ікони», де чорний квадрат Малевича висить в червоному кутку. Той же чорний квадрат з'являється в малюнках Еріка Булатова та Леоніда Сокова.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Японська архітектура
  • Нині в Росії містяться чотири «Чорні квадрати», в Москві і Санкт-Петербурзі по два «Квадрати»: два в Третьяковській галереї, один в Російському музеї і один в Ермітажі. Одна з робіт належить російському мільярдерові Володимиру Потаніну, який придбав його у «Інкомбанку» в 2002 за 1 мільйон доларів США (30 мільйонів рублів). Потанін передав на безстрокове зберігання в Ермітаж цей перший з існуючих варіантів полотна із зображенням «Чорного квадрата», написаний рукою засновника супрематизму.
  • Один з «Чорних квадратів», написаний в 1923, є частиною триптиха, в який також входять «Чорний хрест» і «Чорний круг».
  • В 1893 вже виставлялася аналогічна картина Альфонса Аллі під назвою «Битва негрів в глибокій печері темної ночі».
  • За однією з версій, художник не зміг закінчити роботу над картиною в потрібний термін, тому йому довелося замазати роботу чорною фарбою. Згодом, після визнання публіки, Малевич писав нові «Чорні квадрати» вже на чистих полотнах. Полотно неодноразово намагалися дослідити, аби виявити, чи немає під верхнім шаром первинного варіанту. Проте вчені та критики вирішили, що шедевру може бути нанесено непоправної шкоди.
  • Є думка, що Казимир Малевич всього лише запозичив захоплення аскетичністю елементів японської культури, а потім просто адаптував його для радянської культури.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Картина Малевича «Чорний квадрат» | Галерея картин репродукцій російських художників — живопис, натюрморти, пейзажі
  2. Виписка з листа Пуні Малевичу
  3. Енциклопедия російської культури. Перемога над Сонцем
  4. «Батьківщина в квадраті. В Росії є три речі, які не продаються», «Російська газета»: «В січні минулого року Financial Times опублікувала статтю, присвячену колекції картин збанкрутілого Інкомбанку. Головна тема публікації — найперше (а значить, і найважливіше з чотирьох існучих варіантів) полотно із зображенням „Чорного квадрата“ кисті засновника супрематизму.»
  5. Erik Satie «Ecrits». — Paris: Editions Gerard Lebovici, 1990. — С. 242.
  6. А. В. Чернишенко «Паралелі. Чорне на білому.». — Москва: Жарт, 1979. — С. 159.