Ларіонов Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Федорович Ларіонов
Михайло Федорович Ларіонов
Larionov1910e.jpg
Дата народження 22 травня (3 червня) 1881(1881-06-03)
Місце народження Тираспіль(Російська імперія)
Дата смерті 10 травня 1964(1964-05-10) (82 роки)
Місце смерті Париж (Франція)
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія, Німеччина, Франція
Жанр живопис, графіка
Напрямок Абстрактне мистецтво, Футуризм

Михайло Федорович Ларіонов (22 травня (3 червня) 1881(18810603), м. Тирасполь, Херсонська губернія — 10 травня 1964, Фонтене-о-Роз) — російський художник, один з основоположників російського авангарду.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Херсонській губернії, в повітовому місті Тирасполі. Син військового фельдшера, дитинство провів на півдні Росії в Тирасполі, куди потім часто повертався на літні етюди.

Дата Подія
22.05.1881 (†03.06) Народився в Тирасполі в родині військового фельдшера
1898 навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури
1898-1908 навчання у В.Сєрова, К.Коровіна та І.Левітана.
1901 три роботи Ларіонова були визнані порнографічними і його було виключено з училища строком на один рік
1900 бере активну участь у мистецькому житті, його картини ескпонуються не тільки в Росії, але і в Європі. Знайомство з Н.Гончаровою - майбутньою дружиною.
1903 разом з Н.Гончаровою здійснює подорож до Криму.
1902-06 працював у стилі пізнього імпресіонізму («Кущ бузку в цвіту»).
1906 по запрошенню С.Дягілева відвідав Париж. До Москви повертається через Лондон. Знайомтсво з творчістю В.Тернера
1907 Вступ до товариства вільної Естетики. Під впливом фовізма і наївного мистецтва, працює в примітивістській манери, створюючи яскраві (соковитий колір, різкі лінії, гострі сцени) полотна («Солдат, що овідпочиває», «Весна»).
1907-1908 Співробітник журналів "Золоте руно", "Мистецтво". Вперше в Росії публікує репродукції картин П.Сезанна, В.Ван Гога та П.Гогена.
1910 Закінчив навчання в Московському училищі живопису, скульпутри та архітектури. Призваний до лав армії
1912 Перебуваючи на вістрі мистецького життя того часу, створив нову художню концепцію — лучізм, який є однією з перших прикладів абстрактного мистецтва.
1913 Напередодні відкриття виставки "Мішень" за ініціативою Ларіонова пройшов диспут "Південь, національність і Захід", де художник зачитав доповідь "Лучізм" (яку пізніше було видано окремим виданням). Опубліковано маніфест "Лучісти і майбутніки", в якому Ларіонов виклав своє бачення футуризму. Маніфест було підписано десятьма художниками, в тому числі і Гончаровою. Автори маніфесту закликали звенутися до свого коріння, до давньоруського мистцетва та мистецтва євразійських народів.
1914 Призваний на військову службу у зв'язку з початком Першої світової війни. Брав участь у воєнних діях в чині прапорщика.Отримав тяжку контузію, тривалий час пролежав в госпіталі після чого був демобілізований.
1915 За запрошенням С. Дягілева разом з Гончаровою виїздить до Швейцарії. Подорожує разом з "Російським балетом" Дягілева по Італії та Іспанії.
1919 Постійно проживає в Парижі.
1930 Зацікавлення творчістю Ларіонова зменшується.
1954 Бере участь у низці ретроспективних виставок, присвячених "піонерам" авангарду
10.05.1964 Помер у Парижі. Похований на кладовищі Іврі
1988 Згідно із заповітом Гончарової та М.Ларіонова а також А.Томілової (вдови М.Ларіонова), кілька сотень робіт, частина архіву та бібліотека передані до Державної Третьяковської галереї, інша частина знаходиться у Парижі в Центрі Ж.Помпіду та музеї Вікторії та Альберта в Лондоні

Виставки[ред.ред. код]

Дата Назва виставки Місце проведення Примітки
1898-1899 Конкурсні виставки в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури Москва учасник
1906 "Осінній салон" Париж учасник
1907-1908 "Стефанос" Москва організатор
1908 "Сучасні течії в мистецтві" Санкт-Петербург учасник
1908-1909 Виставки в салоні "Золоте руно" Москва організатор
1910 "Бубновий валет" Москва організатор
1910 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник
1911 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник
Грудень 1912 Одноденна персональна виставка в Товаристві Вільної Естетики Москва персональна
1912 "Хвіст віслюка" Москва організатор
1912 "Der Blaue Reiter" Мюнхен учасник
1912 "Der Sturm" Берлін учасник
24.03.1913-07.04.1913 "Мішень" Москва організатор
Червень 1914 Виставка в галереї P.Guillaum Париж персональна
1915 "Виставка живопису" Москва учасник
1954 Дягілевська виставка Едінбург, Лондон учасник

Ілюстрації та книжкова графіка[ред.ред. код]

Активно працював з видавництвами, в 1910-і рр.. виконав ілюстрації до видань поетів-футуристів («Помада» Кручених, видано в 1912).

Театральні роботи[ред.ред. код]

З 1915 по 1929 оформляв балетні постановки в антрепризі С. П. Дягілєва (разом з Гончаровою — «Русские сказки» Лядова, 1916; «Шут» Прокоф'єва, 1921), в живописі повернувся до ранньої, фігуративної, манери, камерного жанру і натюрморту.

Твори[ред.ред. код]

Лучізм, М., 1913.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Історія російського мистецтва, т. 10, кн. 2, М., 1969, с. 38, 104, 125—130;
  • Сарабьянов Д., примітивістської період у творчості Михайла Ларіонова, у його кн.: Російський живопис кінця 1900-х — початку 1910-х років, М., 1971;
  • George W., Larionov. P., 1966.
  • Ковтун Є. Ф. Михайло Ларіонов. 1881—1964, Аврора, 1998;
  • Романович С. М. Спогади про М. Ларіонова. Компакт-диск «Художник Сергій Романович в живописі і слові». М. 2003 або сайт в інтернеті за адресою: maakovets.narod.ru.

Посилання[ред.ред. код]