Локомобіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пересувний локомобіль (рутьєр) із паровим двигуном, 1908

Локомобіль (фр. locomobile routière, від лат. locus — місце та лат. mobilis — рухливий) — транспортний засіб або компактний пересувний паровий двигун для сільськогосподарських потреб та вироблення[1] електроенергії у польових умовах.

Історія[ред.ред. код]

У Російській імперії виробництво почалося у 1870-их. До 1878 було збудовано 151 машину[2]. На початок XX століття у Російській імперії було вироблено понад 200 локомобілів. Локомобілі випускали такі підприємства:

  • Людиновський машинобудівний завод спілки Мальцевських заводів (З 1870-их до 1942 та після 1945 . До 1908 виробництво було невелике, але потім почали виробляти більш вдосконалені моделі і завод став лідером локомобілебудування) — випускались пересувні і стаціонарні машини (1931 розроблено модель СК-5 потужністю 500 к.с.).
  • Коломенський завод (з 1882 до 1926) — усі типу «рутьєр», тобто пересувні.
  • Верх-Ісетський завод
  • Чорноморський завод у м. Миколаїв
  • Брянський завод

За часів Радянського Союзу додались:

  • Херсонський завод сільгосптехніки ім. Петровського (з 1935 до 1942, після 1945)
  • Завод «Червоний металіст» у м. Дніпропетровськ (з 1937 до 1940)
  • Сизраньський локомобільнй завод (після 1945)
  • Могильовський локомобільний завод (після 1945).

Локомобілі широко застосовувались у період парової енергетики та до електрифікації села. В СРСР локомобілі вироблялися на Людиновському локомобільному заводі[3] до 1960-их, коли виробництво припинили через малу економічність.

Види[ред.ред. код]

  • Пересувні локомобілі мали котел паровозного типу із потужністю двигуна 8,5-55 кВт (12-75 к.с.). Вони працювали від насиченої або перегрітої пари під тиском 1-1,2 Мн/м² (10-12 кгс/см²) із вихлопом в атмосферу. Основна галузь застосування — сільське господарство.
  • Стаціонарні локомобілі призначені для невеликих промислових підприємств та зазвичай є приводом генераторів електричного струму. Котли таких локомобілів мають циліндричну топку та висувну систему димогарних труб. Тиск перегрітої пари близько 1,5 Мн/м² (15 кгс/см²), потужність машин 90-580 кВт (125-800 к.с.)

Паливо[ред.ред. код]

Паливом для локомобілів можуть бути різні відходи (тирса, костра, тріски, лушпиння), місцеве паливо (дрова, торф, солома та ін.) або вугілля, мазут.

Переваги і недоліки[ред.ред. код]

Переваги:

  • надійність,
  • невимогливість до якості води та палива,
  • великий термін експлуатації,
  • простота монтування на місці.

Недоліки:

  • низька економічність
  • велика металоємність.

Сучасні локомобілі[ред.ред. код]

Докладніше у статті Автомобільно-залізничний транспортний засіб

У 21-му столітті поняття «локомобіль» застосовують до транспортних засобів, призначених для руху автомобільними дорогами і залізницями. Для цього транспортний засіб дообладнують спеціальними напрямними або спеціальними колесами для пересування рейками, шасі може бути трактором або вантажним автомобілем.

Наприклад, в Україні випускаються локомобілі на платформі тракторів Харківського виробництва ХТА-220[4] або в Німеччині на базі повнопривідних «Унімогів» концерну Даймлер.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Під час Російсько-Турецької війни 1877–1878 в Російській імперії була сформована військова частина у складі 12 вугільних рутьєрів британського та російськоімперського виробництва. Локомобілі працювали у транспортуванні важкої артилерії, розвантаженні вагонів (один був з краном) та електростанціями. Пізніше рутьєри були направлені у Баку, де були перероблені на роботу із мазутом, та відправлені на війну із текінцями.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Локомобіль системи Вольфа у якості електростанції(рос.)
  2. Проф. А. А. Брандт «Очерк истории паровой машины и примененние паровых двигателей в России.» СПБ. — 1892
  3. Локомобиль // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. Мотовоз маневровий ММТ-2 на базі трактора ХТА-220(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Гарькуша Г. Н., Юшина А. Г., Теория, конструкция и расчёт локомобиля, М., 1952; Бобровский Г. С., Локомобиль и его обслуживание, 6 изд., М. — Л., 1954.

Посилання[ред.ред. код]


Автошлях Це незавершена стаття про транспорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.