Якутович Георгій В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій В'ячеславович Якутович
Якутович Георгій В'ячеславович.JPG
Георгій В'ячеславович Якутович
Дата народження 14 лютого 1930(1930-02-14)
Місце народження Київ, УРСР
Дата смерті 5 вересня 2000(2000-09-05) (70 років)
Місце смерті Київ, Україна
Місце поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Вплив Георгій Нарбут, школа «бойчукістів», Володимир Фаворський
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1983Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1991 Заслужений діяч мистецтв УРСР

Георгі́й Вя́чеславович Якуто́вич (14 лютого 1930, Київ — 5 вересня 2000, Київ) — український митець-графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно.

Заслужений діяч мистецтв УРСР (1968), Народний художник УРСР (1990), Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1988), Професор Академії мистецтв України (1995). Член Національної спілки художників України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983, 1991).

Біографія[ред.ред. код]

Георгій Якутович

Народився в 1930 році в родині військового в Києві. Родина часто переїжджала з місця на місце, тому назад до України сім'я повернулася вже після Другої світової війни. У Києві Георгій поступає до художньої школи, що визначає його творчий шлях у майбутньому. [1] 1948-го року Якутович розпочинає навчання на графічному факультеті Київського державного художнього інституту в майстерні Іларіона Плещинського. Вчителем художника-графіка був і Василь Касіян.

Під час навчання знайомиться зі своєю майбутнєю дружиною — художницею Олександрою Павловською. У 1952 році в подружжя народжується син Сергій Якутович, а у 1958 —Дмитро Якутович. Обидва сини згодом також стали художниками.

З 1961 року викладав у Київському художньому університеті, куди його запросили після смерті Плещинського. Викладання не тривало довго: через півтора роки Якутович залишає університет у знак протесту проти звільнення Григорія Гавриленка, одного з найближчих друзів Якутовича. Георгій продовжив викладацьку діяльність вже з 1993 року.

Творчість[ред.ред. код]

Георгій Якутович. Аркан

Георгій Якутович працював переважно над книжковою графікою, подекуди займався станковою графікою та був художником-постановником фільмів.

Поштовхом для перших мистецьких концепцій для художника стала виставка мексиканської графіки на Шостому всесвітньому фестивалі молоді й студентів у Москві (1957), де виставлявся й Дієго Рівера. У той самий час Георгій захоплювався творчістю бойчукістів, що не віталося в Радянському Союзі. Великим авторитетом для Якутовича завжди був Володимир Фаворський.

Георгій Якутович. Іванко та Чугайстир. Ілюстрація до повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». 1966, дереворит

У якості своєї аспірантської роботи (1957) художник обрав ілюстрування книги Михайла Коцюбинського "Fata Morgana". Твори були тепло прийняті тогочасною критикою. Саме у шістдесяті роки Якутович розпочинає створення робіт, які високо оцінюються в мистецьких колах: ліногравюри "Аркан" (1959) та "Є у мене топір, топір..." (1963), ілюстрації для ряду книг:

Оформлення книги "Тіні забутих предків" планувалося Якутовичем понад десять років. На зацікавлення темою впливала, зокрема, велика зацікавленість художника в Карпатах і гуцульській культурі. Перед тим, як проілюструвати повість, Якутович став художником-постановником у фільмі Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Саме після роботою над кінострічкою Георгій Якутович остаточно надихнувся на створення дереворитів до твору Коцюбинського. Книга була високо оцінена мистецьким колом, як приклад гармонійного та ансамблевого вирішення оформлення видання. [1]

Георгій Якутович. Портрет Марії Іллюк

Після цього художник і далі продовжує розробку книжкових ілюстрацій:

Крім книжкової графіки, створив окремі гравюри на історичні теми: «Іван Вишенський», «Олег Гориславич» тощо, а також цикли на теми українських народних казок, старовинної української музики, листівки на мотиви українських народних пісень.

У 1970-1971 році був художником-постановником фільму Леоніда Осики "Захар Беркут".

Починаючи з кінця 1960-х років розпочав серію "Люди села Дземброня", яку продовжував розвивати до кінця своєї творчості. Персонажами циклу стали його знайомі та друзі з села Дземброня на Гуцульщині, куди Якутович приїжджав майже кожного року.

З 1990-х років художник звернувся до більш абстрактних форм мистецтва.

Єдина прижиттєва виставка робіт Якутовича відбулася в останній рік життя художника, в 2000-му році.

Фільмографія[ред.ред. код]

Художник-постановник у фільмах:

Був мистецьким консультантом стрічок «Камінний хрест» (1968, у співавт. з К. Стефаник), «Гетьманські клейноди» (1993).

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Могила Георгія Якутовича

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Polina, Limina,; Pavlo, Hudimov,; 1930-2000, Jakutovyč, Heorhij V'jačeslavovyč,. Jak u Tini : Heorhij Jakutovyč jak iljustrator knyhy "Tini zabutych predkiv". Kyïv. ISBN 9789661545280. OCLC 1002275211.