Ясинець

село Ясинець
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубровицький
Рада	Селецька сільська рада
Код КАТОТТГ	UA56080070400051760
Основні дані
Засноване	1610
Населення	544
Площа	0,69 км²
Густота населення	788,41 осіб/км²
Поштовий індекс	34142
Телефонний код	+380 3658
Географічні дані
Географічні координати	51°38′18″ пн. ш. 26°34′59″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	141 м
Місцева влада
Адреса ради	34141, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Селець, вул.Шевченка,2а , тел. 2-10-51
Карта
Ясинець
Мапа
Ясинець у Вікісховищі

Ясинець — село в Україні, Дубровицькому районі Рівненської області, належить до Селецької сільської ради. Населення становить 544 осіб.

Географічне положення

Ясинець розташований на північ від Дубровиці й простягається прямою лінією з обабіч траси. З заходу село оточує переважно хвойний ліс, на сході межує з Сельцем, на півночі з Лютинськом, до Дубровиці відстань 4 км. Вздовж траси він простягається на 2.8 км.

Населення

З 1610 року населення села змінювалося. Коли тут з'явилося перше поселення, то тут проживали панські васали, поляки, найманці і кріпаки. Привілейованими були звичайно васали панів та поляки (вони становили меншість). Тоді проживало 3-4 сім'ї українців та пара сімей поляків.

Ясинець завжди був ніби "філіалом" Дубровиці. Саме з Дубровиці керувалося поселення. Село першими заселили поляки та їх кріпаки. Пізніше населення збільшувалося за рахунок сімей, що переселялися з Сельця (в основному) та сусідніх сіл. Але й населенню заважало збільшуватися постійний гніт з польської сторони (селяни переселялися, тікали, або чоловіків нерідко забирали на війну), а також природні чинники та голод (наприклад голод в селі панував в роки Першої Світової війни).

Село з початку XX століття і до 1939 року перебувало під контролем Польщі. Перед початком Другої Світової війни в селі проживало десь 25-35 сімей, з них 3-4 з роду польських панів та ще з 5 польських. В війну більшість поляків покинули село, а з приходом німецьких військ третина всіх жителів або були вивезені, або розстріляні. В воєнні роки спочатку дехто пішов в польську армію, а потім більшість в радянську й деякі в УПА (Бочей і ін.)

У післявоєнні роки з хутору ясинчани переселилися на території сучасного села (хто пересилився силоміць, хто добровільно). Населення було значно меншим, ніж у довоєнні роки. Проте, новими жителями стали жителі сусідніх сіл (з Сельця та Лютинська), що переселялися. Тоді в селі з'явилися нові прізвища.

В кінці 80-тих XX століття населення Ясинця становило близько 900 осіб. Проте тоді й почала смертність перевищувати народжуваність — багато людей і зараз (десь 35%) це люди похилого віку.

Прізвища

Ясинецькі прізвища: Дем'янець, Лопух, Цинацевич, Лясковець, Якубович, Ожилевський, Бочей, Сініло, Шафранський, Ребишко — це всі ясинецькі прізвища, що існували до війни. Також були такі жителі: П'ясецький, Чудік, Туровський. Після війни появилося багато нових прізвищ (сельчан, нові клички і ін.).

Історія

Село датується 1610 року як хутір в землях роду Гольшанських. Ці землі були володінням панів, що проживали в Воробині. Тут в їх були свої сади. В 2010 році селу виповнилося 400 років від року заснування. Історія Ясенця і села Селець тісно пов'язана — село Ясинець збудували за підтримки жителів сіл Сельця(в основному) та Лютинська, і міста Дубровиця. Територія була заселена ще в добу мезоліту. В перші століття нашої ери тут проживало плем'я дулібів.

Середньовіччя

Не відомо чи була територія села заселена в період Середньовіччя. Проте в цей час, в 1005 році сталася перша згадка міста Дубровиця, коли Володимир Великий створив Турівську митрополію.

Новий час

1610 рік вважається роком заснування села. Тоді це був хутір-фільварок у володінні панів.

Роки Першої Світової війни

Становище селян особливо погіршилось в період Першої Світової війни 1914-1918 роки. Багатьох жителів села мобілізовано до армії, а в господарствах, які в більшості залишились без чоловіків, було реквізовано значну частину тягла й продовольства. В селі панував голод. В лютому 1917 році самодержавство було повалено, але полегшення для селян не стало. Земля залишилася, як і була за поміщиками. Тимчасовий уряд, що прийшов на зміну царю, нічого не робив для покращення умов життя народу, він був зайнятий продовженням війни. Розруха, що настала в країні, голод, хвороби, політичне безправ'я, соціальний і національний гніт, привели Росію до більшовицького перевороту в жовтні 1917 року. Події, що відбулися в Росії, викликали революційне піднесення серед селян, робітників, на фронтах. Цьому сприяла революційна робота більшовиків під лозунгами: "Влада Радам!", "Земля селянам!", "Мир народам!". Але Українська Центральна Рада не зуміла поширити свій Третій Універсал серед широких народних мас України. Революційні події поширились і на цей край. 7 листопада 1917 року газета "Волинь" повідомляє, що селяни захопили маєток графині Плятер. Графиня телеграфувала губернському комісару: "Хліб розкрадають, орендарів селяни виганяють, ліси рубають, власті бездіяльні, всяке порушення права власності проходить безкарно". Для розподілу поміщицької землі створювались Комітети бідноти. Такий комітет діяв у Сельці, створений у лютому 1918 року на чолі з Й.П.Шушком. Комітет наділяв землею селян і роздавав, в основному бідноті і незаможним, робочу худобу, реманент, насіння. Та саме в цей час, 9 лютого 1918 року, було підписано Берестейський мир між УНР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. 12 лютого 1918 року уряд УНР звернувся до німецького уряду з проханням про військову допомогу, і з 19 лютого 1918 року німецько-австрійські війська почали звільняти окуповані більшовиками землі.

З приходом німців до Сельця та Ясинця вступив спеціальний загін гайдамаків, що складався переважно з колишніх царських офіцерів. Вони повернули всі землі поміщику. Члени комітету бідноти та їх керівники були прилюдно покарані. Карателі не тільки відбирали худобу, збіжжя, майно, вони накладали на селян контрибуцію. "Відразу ж після приходу німців поміщики зажадали від селян знести все в маєтки, повернути ліс, худобу. Карателі експедиції шмагали нагаями дітей, жінок, стариків" - пише в своїх спогадах М.Я.Лясковець, керівник Дубровицького збройного повстання. Гайдамаки розправлялися з селянами, які симпатизували більшовикам. У Сельці заарештували члена Дубровицького волосного виконкому Т.С.Камінського. Більшовики піднімали народ на боротьбу з німцями та гетьманцями. В Сельці було організовано повстанський загін з 200 чоловік, який мав на озброєні гвинтівки, шаблі і нагани, бомби і один кулемет "Максим". Командиром загону був Т.С.Камінський. Селецький загін брав участь в Домбровицькому збройному повстанні, яке почалося 21 листопада 1918 року, а пізніше став частиною 1-го Дубровицького комуністичного полку. Під час бою за Воробинські палаци, де заховались графи і гайдамаки був смертельно поранений на мосту учасник повстання Марко Васильович Велінець. В бою за залізничний вузол Сарни житель Сельця Я.Примаков один із станковим кулеметом вів бій з ротою німецького гарнізону і розсіяв її особовий склад.

Між війнами

Кінець австро-німецької окупації настав з приходом до влади на Україні Директорії. Але на зміну одним окупантам прийшли інші. В липні 1919 року частину території Волинської губернії, куди входив і Ясинець, окупували війська Польщі. Нові окупанти не краще поводилися з місцевим населенням, ніж попередні. Вони займалися реквизиціями, грабуваннями, репресували всіх незадоволених, влаштовували єврейські погроми, поводилися наче завойовники. Населення чинило опір окупантам, піднімалося на боротьбу. 18 березня 1921 року Польща уклала з РРФСР і УРСР Ризький мирний договір, яким визнала УРСР. Натомість Росія визнала приєднання до Польщі західноукраїнських земель. Таким чином Ясинець відійшов до Польщі. Спочатку входив до Сарненського повіту поліського воєводства, а з кінця 1930 року - в складі цього ж повіту до Волинського воєводства. В умовах панування панської Польщі становище селян було надзвичайно важким через безземелля. В Ясинці земельні наділи були розпорошені малими клаптями у 8-20, а то і більше місцях. В багатьох господарствах не було тяглової худоби, реманенту. Через поганий обробіток ріллі і недостатню кількість внесення добрив у ґрунт, врожаї були низькими. За десятину орної землі, луки або городу треба було платити 10 злотих. За вола чи корову 2 проценти їх вартості, за теля 10 злотих, за вівцю чи козу - 6 злотих, за свиню - від 8 до 10 злотих. За несвоєчасну сплату податків накладався штраф. Штрафи й мита були справжнім лихом. Селяни платили за в'їзд до міста, переїзд через міст, постій на базарі, забій худоби, отримання свідоцтва тощо. Жителі Ясинця терпіли не тільки від малоземелля, бо кращі землі і ліс належали поміщику Плятеру, маєток якого знаходився в урочищі Воробино, а й через штучне зниження цін на продукти їхньої праці, а тим часом промислові товари коштували дуже дорого. На низькому рівні стояла освіта. В Сельці була лише початкова школа на три класні кімнати. Навчання велося тільки польською мовою, вчителями працювали лише поляки, як от: Бульфан, Першова, Галіцька, Яніцька. Школу відвідували мало дітей, не тільки через недостатню кількість місць у школі, а й через тяжкі матеріальні умови. Не було необхідного одягу, взуття, серед населення було лише 10% письменних.

Друга Світова війна

1 вересня 1939 року гітлерівські війська напали на Польщу, зв'язані з нею договірними зобов'язаннями. Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Почалася Друга Світова війна. Значна кількість населення краю з радістю зустріла радянських воїнів, що ввійшли на територію Західної України. Почалися, так звані, соціально-економічні перетворення. Запроваджувалася безплатна медична допомога, зросла кількість лікарень, поліклінік, амбулаторій. Утворилася система соціального забезпечення. Було реорганізовано систему освіти. Всі бажаючі могли навчатися в школі рідною мовою. Розширювалася мережа культосвітніх закладів, проголошувалося створення умов для розвитку науки, літератури, мистецтва. Але тільки в межах потреб офіційної влади. Розподілялися серед незаможних селян поміщицькі землі. Землю Воробинського графа Плятера розподілив селянський комітет на чолі з активістом Йосипом Лукашовичем Мосійчуком. У селянський комітет входили Семенюк Петро Кіндратович, Герман Максим Павлович. На 1 липня 1940 року селяни одержали 1683 га землі, в тому числі: 628 га орної і 507 га сіножатей. Але значна частина керівних кадрів, різних уповноважених, які прибули із східних областей України серйозно порушували закони у галузі податкової політики, хлібозаготівель, до передчасної колективізації, за яку взялися уже в 1940 році, до всього з порушенням принципів переконання і добровільності. У людей насильницько відбирали не тільки землю, яку вони одержали рік тому, а й прабатьківську. В процесі колективізації ламалися традиції, руйнувався звичайний спосіб життя. Так в селі Ясинець було знищено садибу Костянтина Олександровича Рабешка (в 60-тих) і інші.

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Жорстокість, зневага до українців, як до людей нижчого ґатунку, були головними рисами системи німецького "управління". Окупувавши Україну, гітлерівські загарбники запроваджували в ній фашистський, "новий порядок". Вже 1 липня 1941 року окупанти зайняли село. Тоді було знищена третина села. Старостою села в період німецької окупації став Рабешко, який брав з людей в якості податку молоко та яйця. В цей час в селі переховувалася партизанська група — якщо вони відкрили вогонь, то село мабуть було б знищене повністю. У ніч на 10 січня 1944 року війська 1-го Українського фронту прорвали оборону німців на річці Горинь, визволивши м. Дубровицю, с. Селець і с. Ясинець.

Наш час

Після того як Україна стала незалежною Ясинець та село Селець відноситься до Селецької сільської ради.

Адміністративна приналежність

В кінці XVI ст. Ясинець входив до Пінського повіту Брестсько - Литовського воєводства. Коли Правобережжя було возз'єднано з Росією, Ясинець входить до Пінського повіту Мінської губернії, а в 1805 року був віднесений до Ровенського повіту Волинської губернії. Напередодні селянської реформи і до 1921 року Ясинець входив до Дубровицької волості Волинської губернії. В 1921 році село відійшов до Польщі. Спочатку входив до Сарненського повіту Поліського воєводства, а в кінці 1930 року - в складі цього ж повіту до Волинського воєводства. В 1934 було впроваджено новий адміністративний поділ, за яким на кілька сіл утворювалася одна гміна. Село Ясинець віднесли до Дубровицької гміни. Коли відбувся перший внутрішньосільський поділ не відомо. До 60-тих в Ясинці була своя сільська рада, потім село було приєднано до Селецької сільської ради. До Селецької сільради входить дві вулиці села Ясинець: Садова і Івана Франка. Щодо церковного адміністративного поділу, то Селецька парафія належала і належить до Дубровицького благочиння. З приходом радянської влади, 15 грудня 1940 року, було обрано Селецьку сільську Раду з 20 - ти чоловік. Тяжко було працювати на адміністративних посадах у воєнні і перші повоєнні роки.

Назва

Село Ясинець раніше називався "Ясенець", назва якого пішла від дерева ясен, які переважно й росли тут. Проте, в документах була записана назва Ясинець. Теперішня назва викликає багато жартів місцевих.

Природа

В околицях Ясинця водиться багато видів тварин. Зокрема це пов'язане з тим, що біля села росте ліс, в якому більшість тварин і перебувають. Поширені тут кабани, лисиці, зайці та вовки. Протекількість цих тварин значно зменшується, через охоту. Раніше тут був і бурий ведмідь, який в XXI столітті в цьому лісі вже не зустрічали.

Через охоту в регіоні дуже зменшилась кількість вовків. Проте з цим баряться лише заборонами. Майже кожен житель Ясинця має худобу та домашніх тварин. Майже в кожного є пси та корови.

Рослинність села і його околиць не відрізняється від Поліської. Біля села росте переважно хвойний ліс. Літом та восени багато ясинчан (і сельчан) їдуть в ліс по ягоди та за грибами. Між селом та лісом розташовані луки та поля людей. На луках у всіх порах року, крім зими, випасають худобу (корів та коней).

Релігія

Ясинець не має своєї церкви проте існує церква Св. Миколая та Дім Молитви в Сельці. Основною релігією є православне християнство, а також п'ятидесятницький протестантизм.

Раніше (в "польські часи") глибоко насаджувався католицизм. Остання спроба масового покатоличення в Ясинці відбулася в 1938 році, коли всі жителі були висвячені.

Після утвердження радянської влади заборонялася віра й насаджувався атеїзм. Проте зі здобуттям незалежності Україною повернулася православ'я і почали з'являтися течії протестантизму (таких в селі називають "віруючими" або "штундами").

В селі є своя капличка та цвинтар. Раніше ясинчан ховали в Дубровиці (декого в Сельці). Проте по вимогах жителів села був створений Ясинецький цвинтар, першим похороненим якого був Яків Лопух.

Вулиці та будівлі

Село має дві вулиці — Садову та вулицю Івана Франка. Проте ще з початку деякі частини називали ясинчани по-своєму — тут є Хутір, Центр, Цвинтар (Коло цвинтаря) та Нова Вулиця, де будуються новобудову протестантів.

В селі є три магазини (один з них непрацюючий), клуб, який раніше відповідав за сільську раду і зараз використовується як дільниця для голосування, початкова школа, цвинтар та невеличка капличка, яка є ніби символом села. Десь до 60-тих в Ясинці існувала своя сільська рада. Також існувала до 1939 року й польська школа (3-4 класи). До 1991 року існував і колгосп, що мав багато худоби та земель.

Символ

Ясинець не має ні свого гербу, ні прапору. Проте в селі є свої символи. Це: ясен, який раніше зарощував всю місцевість і в якого й названо село; верба, яка дуже часто зустрічається тут; капличка, що є однією з спільних будинків всіх ясинчан.

Промисловість

Території району багата на бурштин. Проте добування було припинене. Після цього біля села Ясинець ведеться незаконний видобуток бурштину. Тут трапляється бурштин вагою до 2 кг.

Багато ясинчан вдома тримають корів, молоко яких можна здавати. Влітку та восени місцеві продають ягоди, гриби та ягоди.

Цікаві факти

• Жартома назву села Ясинець розділяють на дві частини: "Я синець". Можливо тому село й назвали.

Див. також

• Ясинецька сільська рада
• Дубровицький район
• Селець

Інтернет-посилання

• Погода в селі Ясинець
• [1]

Література

• «Села Рівненщини»