Хочин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хочин
Вказівник при в'їзді в село
Вказівник при в'їзді в село
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Flag of Dubrovytsia raion.svg Дубровицький
Громада Миляцька сільська громада
Код КОАТУУ 5621889203
Основні дані
Засноване 1763
Населення 134
Площа 0,16 км²
Густота населення 837,5 осіб/км²
Поштовий індекс 34113
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°43′37″ пн. ш. 26°46′20″ сх. д. / 51.72694° пн. ш. 26.77222° сх. д. / 51.72694; 26.77222Координати: 51°43′37″ пн. ш. 26°46′20″ сх. д. / 51.72694° пн. ш. 26.77222° сх. д. / 51.72694; 26.77222
Середня висота
над рівнем моря
136 м
Місцева влада
Адреса ради 34113, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Удрицьк, вул.Центральна , тел. 4-01-42
Карта
Хочин. Карта розташування: Україна
Хочин
Хочин
Хочин. Карта розташування: Рівненська область
Хочин
Хочин
Мапа

Хочин у Вікісховищі?

Хо́чин — село в Україні, в Миляцькій сільській територіальній громаді Дубровицького району Рівненської області. Населення становить 134 особи. Орган місцевого самоврядування  — Удрицька сільська рада. Розташоване за 32 км від районного центру м. Дубровиця та за 154 км від обласного центру м. Рівне.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півночі Дубровицького району, за 32 км від районного центру м. Дубровиця та 34 км від автошляху Н25. Відстань до залізничної станції Удрицьк становить 5 км.

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Бродець Удрицьк Бухличі Rose des vents
Висоцьк N Переброди
W    'Хочин'    E
S
Лугове Миляч Жадень

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село Хочин була за часів цариці Катерини ІІ — вона передала у володіння цю землю Фонци-Умці Туркмінстанському, який пізніше у 19ст. став продавати її заможним переселенцям з Білорусі, Чернігівської області, Київської та Полтавської областей. Земля була захаращена — кругом були ліси, болота і торфовища. Але 20 родин переселенців побудували собі оселі, почали займатися землеробством, розводили худобу, вирощували та продавали ячмінь, платили податки. Династії прізвищ цих родів ще й до цього часу залишились і проживають в селі Хочин. Збереглись записи, що 1903 року у селі Хочин проживали сім'ї Доскачів, Матвієвичів, Лавренюків, Петренків, Вовкодавів, Костючків, Поляків, Боричевських, Пешків, Гембицьких, Протосавицьких, Кисілів, Колбів, Покоєвців, Лозицьких, Денищичів. Їхні пращури будували свої оселі в урочищах, де купували собі землю. Пізніше вони стали поселятись в селі, а урочища й до цього часу мають свої колишні назви: Рожкове, Соломініне, Ковбине, Кузкове, Доскоцьких, Перепелицеве, Поросне, Вовкодавове. Існує думка, що назва села Хочин походить від дієслова «хотіти, хочеться, хочеш» тому, що люди хотіли жити, працювати на цій землі.

1855 року село згадується в документах як частина Волинської губернії.

Після Ризького договору 1921 року село було під владою Польщі до вересня 1939 року.

Після вересневих подій 1939 року в с. Удрицьк, Смородськ, Хочин створили органи радянської влади, селянські комітети. В грудні 1940 року було створено Хочинську сільську раду, були відкриті початкова школа, сільський клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, магазин.

У липні — серпні 1941 року житель с. Хочин  Олексій Ососкало, буквально в перші дні війни створив підпільну організацію в складі 16 чоловік, яка пізніше стане однією з баз партизанського загону, яку очолив навесні 1942 року висоцький дільничний міліціонер М. Й. Мисюра. Згодом  цей загін розростається в один з перших великих загонів на Рівненщині — загін ім. Ворошилова. Через село пройшли бойові дороги партизанського з'єднання Сабурова. Багато односельців полягли в боях: Олексій Вовкодав, Петро Лічинський, Михайло Заїка, Андрій Протосавицький та інші. В числі розстріляних німцями жителів Хочина були цілі сім'і — Твардовських Івана і Якова, Козакових, Заїки.

У січні 1944 року Дубровиччина була визволена від окупантів військами 397-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту. Велику допомогу червоноармійцям надали партизани з'єднань Сабурова, Бегми, Брянського, Федорова, Ковпака. 13 січня 1944 року село  було звільнено від фашистів.

1947 року в селах Хочин, Удрицьк, Смородськ утворюються колгоспи «Нове життя» та «імені Сталіна». В колгоспі була скотарська ферма, яка налічувала до 200 голів худоби, тракторна бригада та ланка. В 1950 році з метою економічного зміцнення артілі до колгоспу ім. Сталіна приєднується колгосп «Нове життя». В 1960 році приєднався колгосп «Перемога». Об'єднаний колгосп одержав назву «Радянська Україна».

За селом Хочин, де зараз є місток, протікала річка Чаква. Наприкінці 60-х і на початку 70-х років 20 ст.село потрапляє в зону дії меліоративних робіт: вирубували ліси, осушували болота, копали канави до річки Чаква. Меліорація  проходила від села Хочин і до Переброд. Через меліоративні роботи річка обміліла, утворились невеликі озера — Мостне, Дульське, Рожкове. В Хочині була встановлена насосна станція. Сьогодні меліоративна система працює лише природним шляхом: насосної станції вже немає, відсутній належний догляд за меліоративними канавами.

Після війни село було повністю відбудоване. 1976 року було прокладено шосейну дорогу. Почала функціонує початкова школа, в якій працювали Кобель Галина Василівна, Леоновець Тетяна Володимирівна, Дворрак Тетяна Василівна. Після встановлення шосейного сполучення з Удрицьком дітей в школі поменшало, тому школа була закрита, а школярів колгоспним автобусом почали відвозити до Удрицька.

Відоме село своїми мисливцями: Соломін Аркадій, Рожко Семен, Костючки Євгеній, Анатолій та Петро. Денищич Микола є головою мисливської спільноти Удрицької сільської Ради.

Туристичним об'єктом в с. Хочин є агросадиба Денищича Миколи Даниловича. Тут туристів зустрінуть господарі, покажуть типову поліську хату середини XX ст. з її облаштунками, розкажуть історію поселення, почастують медом. Для невеликої групи мандрівників агросадиба надає місце для проживання (2 кімнати в одноповерховому цегляному будинку, телефон, криниця). У залежності від пори року може бути споряджена риболовля, похід за грибами, ягодами, полювання, робота на пасіці та в саду.       

Село Хочин налічує 39 дворів і більше 100 жителів, має сільський клуб, яким завідує Денищич Микола Данилович. У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт. Населення становить 134 особи.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 133 особи[1], 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chocin, Chotin, wś, pow. roweński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 601. (пол.)
  • Історія міст і сіл України. Ровенська область. — К., 1973. — С. 293.
  • Дячок І. М. Історія села Хочин, дослідження. Запис зроблено зі слів жителя с. Удрицьк — Боричевського Петра Петровича, с. Хочин — Денищича Миколи Даниловича. 

Посилання[ред. | ред. код]