Хочин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хочин
Вказівник при в'їзді в село
Вказівник при в'їзді в село
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Громада Миляцька сільська громада
Код КОАТУУ 5621889203
Облікова картка с Хочин 
Основні дані
Засноване 1763[джерело?]
Населення 102 (01.01.2011)[1]
Площа 0,16[джерело?] км²
Густота населення 837,5[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34113[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°43′37″ пн. ш. 26°46′20″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
136[джерело?] м
Місцева влада
Адреса ради 34113, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Удрицьк, вул. Центральна, тел. 4-01-42[джерело?]
Карта
Хочин. Карта розташування: Україна
Хочин
Хочин
Хочин. Карта розташування: Рівненська область
Хочин
Хочин
Мапа

Хочин у Вікісховищі?

Хо́чин — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Миляцькій сільській громаді.[2] Населення становить 102 особи (2011).[1]

Назва[ред. | ред. код]

Польською мовою згадується як Chocin,[3] російською — як Хочинъ.[4]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півночі Дубровицького району, за 32 км від районного центру м. Дубровиця та 34 км від автошляху Н25. Відстань до залізничної станції Удрицьк становить 5 км.[джерело?]

Сусідні населені пункти:[джерело?]

Rose des vents Бродець Удрицьк Бухличі Rose des vents
Висоцьк N Переброди
W    'Хочин'    E
S
Лугове Миляч Жадень

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[5] Опадів 614 мм на рік.[5] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[5] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[5] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[5] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[5]

Клімат Хочина
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,2 11,7 4,7 −0,1 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,2 7,7 2,2 −2,6 7,1
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −4 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5,1 2,9
Норма опадів, мм 36 29 29 42 56 89 82 65 57 45 42 42 614
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село Хочин була за часів цариці Катерини ІІ — вона передала у володіння цю землю Фонци-Умці Туркмінстанському, який пізніше у 19ст. став продавати її заможним переселенцям з Білорусі, Чернігівської області, Київської та Полтавської областей. Земля була захаращена — кругом були ліси, болота і торфовища. Але 20 родин переселенців побудували собі оселі, почали займатися землеробством, розводили худобу, вирощували та продавали ячмінь, платили податки. Династії прізвищ цих родів ще й до цього часу залишились і проживають в селі Хочин. Збереглись записи, що 1903 року у селі Хочин проживали сім'ї Доскачів, Матвієвичів, Лавренюків, Петренків, Вовкодавів, Костючків, Поляків, Боричевських, Пешків, Гембицьких, Протосавицьких, Кисілів, Колбів, Покоєвців, Лозицьких, Денищичів. Їхні пращури будували свої оселі в урочищах, де купували собі землю. Пізніше вони стали поселятись в селі, а урочища й до цього часу мають свої колишні назви: Рожкове, Соломініне, Ковбине, Кузкове, Доскоцьких, Перепелицеве, Поросне, Вовкодавове. Існує думка, що назва села Хочин походить від дієслова «хотіти, хочеться, хочеш» тому, що люди хотіли жити, працювати на цій землі.[джерело?]

1855 року село згадується в документах як частина Волинської губернії.[джерело?]

У 1906 році хутір Хочин входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4]

Після Ризького договору 1921 року село було під владою Польщі до вересня 1939 року.

У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3]

Після вересневих подій 1939 року в с. Удрицьк, Смородськ, Хочин створили органи радянської влади, селянські комітети. В грудні 1940 року було створено Хочинську сільську раду, були відкриті початкова школа, сільський клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, магазин.[джерело?]

У липні — серпні 1941 року житель с. Хочин Олексій Ососкало, буквально в перші дні війни створив підпільну організацію в складі 16 чоловік, яка пізніше стане однією з баз партизанського загону, яку очолив навесні 1942 року висоцький дільничний міліціонер М. Й. Мисюра. Згодом цей загін розростається в один з перших великих загонів на Рівненщині — загін ім. Ворошилова. Через село пройшли бойові дороги партизанського з'єднання Сабурова. Багато односельців полягли в боях: Олексій Вовкодав, Петро Лічинський, Михайло Заїка, Андрій Протосавицький та інші. В числі розстріляних німцями жителів Хочина були цілі сім'і — Твардовських Івана і Якова, Козакових, Заїки.[джерело?]

У січні 1944 року Дубровиччина була визволена від окупантів військами 397-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту. Велику допомогу червоноармійцям надали партизани з'єднань Сабурова, Бегми, Брянського, Федорова, Ковпака. 13 січня 1944 року село було звільнено від німецьких військ.[джерело?]

У 1947 році село Хочин підпорядковувалося Хочинській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[6]

1947 року в селах Хочин, Удрицьк, Смородськ утворюються колгоспи «Нове життя» та «імені Сталіна». В колгоспі була скотарська ферма, яка налічувала до 200 голів худоби, тракторна бригада та ланка. В 1950 році з метою економічного зміцнення артілі до колгоспу ім. Сталіна приєднується колгосп «Нове життя». В 1960 році приєднався колгосп «Перемога». Об'єднаний колгосп одержав назву «Радянська Україна».[джерело?]

За селом Хочин, де зараз є місток, протікала річка Чаква. Наприкінці 60-х і на початку 70-х років 20 ст.село потрапляє в зону дії меліоративних робіт: вирубували ліси, осушували болота, копали канави до річки Чаква. Меліорація проходила від села Хочин і до Переброд. Через меліоративні роботи річка обміліла, утворились невеликі озера — Мостне, Дульське, Рожкове. В Хочині була встановлена насосна станція. Сьогодні меліоративна система працює лише природним шляхом: насосної станції вже немає, відсутній належний догляд за меліоративними канавами.[джерело?]

Після війни село було повністю відбудоване. 1976 року було прокладено шосейну дорогу. Почала функціонує початкова школа, в якій працювали Кобель Галина Василівна, Леоновець Тетяна Володимирівна, Дворрак Тетяна Василівна. Після встановлення шосейного сполучення з Удрицьком дітей в школі поменшало, тому школа була закрита, а школярів колгоспним автобусом почали відвозити до Удрицька.[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[7] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][9] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,42 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 4,74 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,61 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 142 мбер, з якої: зовнішнього — 18 мбер, загальна від радіонуклідів — 124 мбер (з них Cs — 113 мбер).[10]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1906[4] 21
1921[3] 289 +1276.2%
1989[11] 163 −43.6%
1993[12] 145 −11.0%
2001[13] 133 −8.3%
2011[1] 102 −23.3%
2017[14] 124 +21.6%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 102 особи.[1]

Станом на 1906 рік на хуторі Хочин було 3 дворів та мешкала 21 особа.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 41 будинок та 289 мешканців, з них: 141 чоловік та 148 жінок; 282 православні, 4 юдеї та 3 римо-католики; 272 українці (русини), 12 поляків та 5 євреїв.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 163 особи, з яких 95 чоловіків та 68 жінок.[11] На кінець 1993 року в селі мешкало 145 жителів, з них 29 — дітей.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 133 особи.[13] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[15]

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[16]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 8 5 13
18-39 18 8 26
40-59 13 17 30
60+ 14 19 33
Разом 53 49 102

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[17]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 102
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
26 25 13 12 39 38 20 19 32 31 52 51
Зайнятість (станом на 2011 рік)[18]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 102
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
275 18 239 15 514 33 114 7 72 5 186 12

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Миляцькою сільською громадою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[19] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 87 осіб.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Хочинський сільський клуб на 70 місць.[20]

Туристичним об'єктом в с. Хочин є агросадиба Денищича Миколи Даниловича. Тут туристів зустрінуть господарі, покажуть типову поліську хату середини XX ст. з її облаштунками, розкажуть історію поселення, почастують медом. Для невеликої групи мандрівників агросадиба надає місце для проживання (2 кімнати в одноповерховому цегляному будинку, телефон, криниця). У залежності від пори року може бути споряджена риболовля, похід за грибами, ягодами, полювання, робота на пасіці та в саду.[джерело?]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.[джерело?]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[8]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в с Хочин // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65.  (пол.)
  4. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 210. (рос.)
  5. а б в г д е ж Khochyn climate: Average Temperature, weather by month, Khochyn weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
  7. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  8. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  9. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  10. а б Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  11. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  12. Коротун, 1996, с. 270
  13. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  14. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  17. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  18. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  19. Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  20. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55

Книги[ред. | ред. код]

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

  • Дячок І. М. Історія села Хочин, дослідження. Запис зроблено зі слів жителя с. Удрицьк — Боричевського Петра Петровича, с. Хочин — Денищича Миколи Даниловича.[неавторитетне джерело]

Посилання[ред. | ред. код]