Ґерета Ігор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґерета Ігор Петрович
фотопортрет Ігоря Ґерети
фотопортрет Ігоря Ґерети
Народився 25 вересня 1938(1938-09-25)
с. Скоморохи, Тернопільська область
Помер 5 червня 2002(2002-06-05) (63 роки)
Тернопіль
Поховання Велика Березовиця
Місце проживання СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Галузь наукових інтересів археологія, краєзнавство, мистецтвознавство
Заклад ТНПУ
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України


CMNS: Ґерета Ігор Петрович на Вікісховищі

І́гор Петро́вич Ґере́та (25 вересня 1938, Скоморохи, нині Тернопільського району Тернопільської області — 5 червня 2002, Тернопіль, похований у смт Велика Березовиця) — український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв України[1] (1998).

Член НСХУ (1993). Почесний член ВУСК (1996). Член проводу Тернопільської крайової організації НРУ (1989). Депутат Тернопільської обласної ради І—IV-го скликань (від 1990), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Організатор і директор Інституту національного відродження України (від 1991; нині носить ім'я Ґерети). Голова Тернопільського осередку НТШ (від 1996). Почесний громадянин міста Тернопіль (2003, посмертно).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, нині Тернопільського району в священичій родині. Батько, отець Петро Ґерета, відомий також як поет (псевдонім Олесь Ґерета) і композитор. Мати, Євгенія, (з роду Скоморовська) — диригентка церковних хорів.

У 1942 р. родина Ігоря Ґерети перебралася до села Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 р. Ігор закінчив середню школу (тепер — Тернопільська 3ОШ № 8). Вчився у Тернопільській музичній школі. 1962 р. отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету в 1966 р. засуджено на п'ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. позбавлений можливості здобути науково-творчу кар'єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Ґерета продовжував займатися науковою й громадською роботою.

У період українського національного відродження 1988—1991 рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутат Тернопільської обласної ради (1 — 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990—1998, 2002 роках.

До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном Козівської гімназії (тепер Козівська державна українська гімназія ім. В. Герети) та обласної експериментальної школи мистецтв.

Помер 5 червня 2002 р. в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці.

Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року

Творча і наукова спадщина[ред.ред. код]

Ігор Ґерета написав понад 120 розвідок й статей у енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини. Він — видавець більше як 30 книжок Інституту національного відродження України, а також співавтор трьох академічних досліджень про археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині (1981 — 82); спецвипуску журналу «Тернопіль» «Художники Тернопільщини» (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993).

Музейна діяльність[ред.ред. код]

На посаді наукового працівника Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ігор Ґерета став засновником і автором експозицій:

І. Ґерета першим підтримав ініціативу Остапа Черемшинського і став співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велеснів Монастириського району.

У видавництві «Каменяр» (Львів) Ігор Ґерета видав нариси (путівники) про музеї Соломії Крушельницької і Тернопільську картинну галерею, музей Володимира Гнатюка (у співавторстві з Остапом Черемшинським).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Ігор Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї він заснував мистецький клуб, який діяв до 1985 р., згодом був заборонений. 1988 р. Ігор Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної організації «Тернове поле»; Товариства української мови (нині — «Просвіта» ім. Т. Шевченка); 1989 — «Меморіалу» ім. В. Стуса та інші.

У 1991 р. Ігор Ґерета створив Інститут національного відродження України (нині він носить його ім'я); будучи депутатом, став ініціатором заснування художньої премії ім. М. Бойчука; у 1992 — кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії; 1993 — стипендії ім. В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопільської області, які навчаються за кордоном, стипендії М. Литвина для студентів-бандуристів; відкриття у 1994 р. обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі; у 1996 — організації Тернопільського осередку Наукового Товариства ім. Т. Шевченка тощо.

Археологічна діяльність[ред.ред. код]

1975 року був керівником експедиції, яка досліджувала Стінківське давньоруське городище (Бучацького району).[2] У 1990 р. Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелів-Руський Тернопільського району. У 1993—1994 рр. він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою «Мистецтво друзів», експонуючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам'яток старожитностей України. Знаковим є могильник Черняхівської культури (III — IV ст. н. е.) у Чернелеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за 2000 р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх — 315 із похованнями давньоруської й Поморської культур), що більше, ніж у могильнику в селі Черняхів. Артефакти з цієї пам'ятки, а також із села Романівка Тернопільського району, в 1995 р. були представлені на міжнародних археологічних виставках.

Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 р. в Університеті Марії Кюрі-Складовської (Люблін, Польща) — «Вельбарська культура в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства.

Організація культурно-мистецьких заходів[ред.ред. код]

Ґерета — укладач десятків наукових зібрань, організатор конференцій, симпозіумів, літературно-мистецьких заходів. Організував і провів такі урочини:

  • Олега Ольжича (1994);
  • «Україна в Другій світовій війні» (1995);
  • Симона Петлюри (1996);
  • «Українська Повстанська Армія» (1992, 1997);
  • П. Обаля (2000);
  • Митрополита Андрея Шептицького (2001) тощо.

Літературна творчість[ред.ред. код]

Свої поезії, оповідання та новели Ігор Ґерета опублікував у кількох газетах та журналах лише після здобуття Україною самостійності, згодом уклав із творів збірочку «Скибка неба» (1997), був членом редакції «Енциклопедія Тернопільщини», журналу «Тернопіль».

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на вул. Сагайдачного у Тернополі
Пам'ятник Ігорю Ґереті на вул. Валовій у Тернополі

Премії, відзнаки, нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтв»: Указ Президента України //Свобода. — 1998. — 24 вересня
    По Тернопільській області присвоєно «Заслужений діяч мистецтв України» Гереті Ігорю Петровичу.
  2. Яворський Г. Стінківське давньоруське городище // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 356. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. Logo YouTube por Hernando.svg У Тернополі освятили меморіальну дошку Ігорю Ґереті // Телеканал ІНТБ, 27 березня 2015
    Logo YouTube por Hernando.svg Меморіальна дошка Ігорю Гереті. Тернопіль, вул.Медова,5 // Tarnopol — Te — Ua. — 2015. — 27 березня.
    Logo YouTube por Hernando.svg Відкриття меморіальної дошки Ігорю Гереті // Відеоканал Юрія Дігая, 27 березня 2015
    Logo YouTube por Hernando.svg У Тернополі встановили і освятили меморіальну дошку Ігорю Гереті // ТТБ. — 2015. — 30 березня.
  4. Сергій Надал взяв участь у відкритті пам'ятника відомому краєзнавцю Ігорю Гереті // Тернопільська міська рада. — 2016. — 25 вересня.
  5. Нові лауреати премії імені братів Лепких // Свобода. — 1997. — 10 черв.

Джерела[ред.ред. код]

Публікації творів Ігоря Ґерети[ред.ред. код]

  • Герета І. П. та ін. Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині Кам'яного віку. — К. : Наукова думка, 1981. — 310 с.
  • Герета І. П., Харитонов Є. А. Дослідження нових археологічних пам'яток в Західному Поділлі // Матеріали Третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Львів, 1970
  • Ґерета І. Скибка неба: Поезія. Проза. — Т. : Лілея, 1997. — 84 с.
  • Ґерета І. Білі хрести: Оповід. // Вільне життя. — 2000. — 1 лют.
  • Ґерета І. Брошка: Докум. оповід. // Свобода. — 2000. — 26 лют. — С. 7.
  • Ґерета І. Вірші //Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Т., 1991. — Вип. 2. Ч. 2. — С. 11–12.
  • Ґерета І. Давній різдвяний спомин: Вірш // Свобода. — 2000. — 6 січ.
  • Ґерета І. Казка для вас: Вірші // Русалка Дністрова. — 1995. — Ч 7. — С. 3.
  • Ґерета І. Опіум: Докум. новела з двома епілогами //Вільне життя. — 2001. — 15 верес.
  • Ґерета І. Поезії //Тернопіль вечірній. — 1995. — 20 січ. — С. 3.
  • Ґерета І. Скибка неба: Вірші // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 550 — 551.
  • Ґерета І. Смерть Нептуна; Безпросвітне; На скалу! // Свобода. — 1995. — 21 лют.
  • Ґерета І. Акварелі, офорт, ліногравюра: Нотатки з виставки творів худож. Л. Левицького //Вільне життя. — 1986. — 9 верес.
  • Ґерета І. П. Бережани: Ілюстрований краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1979. — 79 с.
  • Ґерета І. П. Бережани: Іст.-краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1989. — 61 с.
  • Ґерета І. Богдан Ткачик: Хресна дорога України // Тернопіль вечірній. — 2001. — 25 лип. — С. 8–9.
  • Ґерета І. «В Гусятині над річкою» // Вільне життя. — 1996. — 5 січ.
  • Ґерета І. Вернісажі надій: [Про творчість худож. Б. Ткачика] // Жовтень. — 1987. — № 8. — С. 126–127.
  • Ґерета І. Володимир Гнатюк: Сім етюдів про вченого на його 125-річчя //Тернопілля’ 96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 101–107.
  • Ґерета І. «Вставайте! Ви вільні!»: [Про зб. І. Ваврика «Прості вірші»] //Свобода. — 2001. — 18 груд.
  • Ґерета І. Геній родом із Романівки: [Про М. П. Бойчука] //Свобода. — 1992. — 29 жовт.
  • Ґерета І. Голос душі: [Про худож. І. Марчука] //Джерело: Наук.-краєзнавчий часопис Тернопілля. — Т., 1994. — № 1. — С. 154–161.
  • Ґерета І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 152—154.
  • Ґерета І. З маленької Ободівки у широкий мистецький світ: До 100-річчя від дня народж. Петра Обаля // Дзвін. — 2001. — № 1. — С. 149–150; Вільне життя. — 2000. — 29 серп.
  • Ґерета І. Знавець душі народної: [120 років від дня народження В. Гнатюка] //Тернопіль вечірній. — 1991. — № 25.
  • Ґерета І. Йорданські сніги: Спомин про Стефанію Садовську // Тернопіль. — 1995. — № 4. — С. 66–68.
  • Ґерета І. П. Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник. — Л.: Каменяр, 1981. — 79 с.
  • Ґерета І. Кілька слів про батька // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 572–574.
  • Ґерета І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного. — Тернопілля’ 95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 586–587.
  • Ґерета І. Книга про творців нації: [Про О. Полянського та його книгу «Історичні силуети»] //Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 верес. — С. 3.
  • Ґерета І. Кобзар: [Про М. Литвина] // Свобода. — 1993. — 20 лип.
  • Ґерета І. Ліногравюри світань: [Про худож. Я. Омеляна] // Дзвін. — 2000. — № 8. — С. 158–160.
  • Ґерета І. Майстер живопису: [Про П. Обаля] // Ровесник. — 1985. — 20 квіт.
  • Ґерета І. Міжнародна співпраця археологів // Свобода. — 1996. — 17 верес.
  • Ґерета І. Монографія про Богдана Лепкого // Вільне життя. — 2001. — 13 листоп.
  • Ґерета І. П. Музей Соломії Крушельницької: Нарис-путівник. — Л.: Каменяр, 1978. — 94 с.
  • Ґерета І. Наблизила наше малярство до Європи: 15 вересня 1877 р. в Бережанах, що на Тернопільщині, народилася видатна українська художниця О. Кульчицька // Голос України. — 1994. — 15 верес.
  • Ґерета І. Нашої школи хресна дорога // Тернопілля’ 97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 479–482; Ровесник. — 1990. — № 25.
  • Ґерета І. Не хотіла старітися: [Спогад про І. Блажкевич] // Тернопіль. — 1996. — № 2. — С. 19–25.
  • Ґерета І. Пам'яті академіка В. Гнатюка // Тернопіль. — 1992. — № 3 — 4. — С. 38–39.
  • Ґерета І. Пам'яті видатного земляка: [Урочини з нагоди 125-річчя від дня народж. Т. Бордуляка] //Вільне життя. — 1988. — 14 лют.
  • Ґерета І. Під знаком хреста: [Творчий доробок худож. Г. Ткачик] // Свобода. — 1999. — 23 жовт.
  • Ґерета І. Пісні волі: [Про кобзаря, комп., письм. М. Литвина] // Свобода. — 1993.- 23 берез.
  • Ґерета І. Поетеса з-під білих зір: [Літ.-мистецький вечір з нагоди ювілею поетеси Т. Фролової] //Свобода. — 2001. — 12 черв.
  • Ґерета І. Радість зустрічей: [У Тернопільській картинній галереї виставка живопису А. І. Петрика] // Вільне життя. — 1983. — 17 трав.
  • Ґерета І. Родом з Романівки: [Про М. П. Бойчука] // Вільне життя. — 1990. — 29 квіт.
  • Ґерета І. Саморух до вічної ідеї: Творчий портрет Богдана Ткачика // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 550–553.
  • Ґерета І. Сила і ніжність: [Про Б. Рудого] // Свобода. — 1998. — 17 січ.
  • Ґерета І. Слово про кандидата у депутати обласної ради по Теребовлянському виборчому округу № 15 Богдана Хаварівського (директор Державного архіву Тернопільської обл.) // Русалка Дністрова. — 1998. — Ч 4. — С. 2.
  • Ґерета І. Сон наяву, або Два роки художника Михайла Кузіва // Свобода. — 2001. — 29 трав.
  • Ґерета І. Справжній, як саме життя: [Про худож. Я. Омеляна] // Вільне життя. — 1999. — 16 січ.
  • Ґерета І. Струменить із полотен тепло: [Розповідь про худож. Є. Кавку] // Тернопіль. — 1992. — № 2. — С. 54–55.
  • Ґерета І. Так манить вершина: Нотатки з виставки творів художника Б. Ткачика // Вільне життя. — 1986. — 22 лист.
  • Ґерета І. Теребовля: Шлях через віки: Іст.-краєзнавчий. нарис. — Л.: Каменяр, 1997. — 127 с.
  • Ґерета І. «Ти — мій клич!»: [Про кн. В. Присяжного «Остання сотня»] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 31 груд. — С. 8.
  • Ґерета І. Тривоги і надії //Вільне життя. — 1990. — 17 черв.
  • Ґерета І. Феноменально щасливий збирач: Сім етюдів до 125-річчя від дня народження В. Гнатюка //Русалка Дністрова. — 1996. — Ч. 10. — С. 1.
  • Ґерета І. Художники Тернопілля // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 687–691.
  • Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX — ХХ ст. // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 3–20.
  • Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1982. — 79 с.
  • Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1991. — 94 с.
  • Ґерета І. Шлях митця: [Про худож. Я. Омеляна] // Тернопіль вечірній. — 1993.- 19 черв. — С.
  • Ґерета І. Ювілей Юліана Опільського // Жовтень. — 1985. — № 8. — С. 103.
  • Ґерета І. Ярослава Музика: До 100-річчя від дня народження // Тернопіль вечірній. — 1994. — 19 січ. — С. 4.
  • Ґерета І. Ярослав Омелян — майстер художньої графіки // Русалка Дністрова. — 1997. — Ч. 9. — С. 4–5.
  • Демченко В. Ф., Ґерета І. П. Теребовля: Іст.-краєзнавчий нарис. — Львів : Каменяр, 1971. — 82 с.
  • Герета И. П. Новые палеолитические нахождения на Тернопольщине // АО 1968. — М., 1969.
  • Герета И. П. Новые памятники культуры шаровидных амфор в Западном Подолье // АО 1969. — М., 1970.

Статті про Ігоря Ґерету[ред.ред. код]

  • Вільчинський О. Світла пам'ять про Ігоря Ґерету // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 черв. — С. 6.
  • «Впала колона…»: Ігор Ґерета відійшов за поріг вічності // Тернопільська газета. — 2002. — 12 — 18 черв. — С. 7.
  • Гайдукевич Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномену // Наукові записки. — Т.: Джура, 2003. — Вип. ІІІ. — С. 4–14.
  • Ґерета І. П. //Тернопілля’ 97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 683.
  • Ґерета Ігор Петрович //Свобода. — 2002. — 8 черв.
  • Герман О. Світлі барви печалі // Вільне життя. — 2003. — 3 черв.
  • Головецький В. Кожна ідея повинна мати реальне втілення: [Інтерв'ю кандидата у депутати І. Ґерети] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 6 берез. — С. 2.
  • Залізний В. Велет віри, духу і любові: Світлій пам'яті І. Ґерети: Вірш // Тернопіль вечірній. — 2002. — 10 лип. — С. 3.
  • Зозуляк Є. Ігор Ґерета: «Агітую не словами, а роботою» // Вільне життя. — 1998. — 24 берез.
  • Ігор Ґерета. Людина місяця: Жовтень // Русалка Дністрова. — 1993. — Ч. 20.
  • Ігор Ґерета // Образотв. мистец. — 2002. — № 4. — С. 27.
  • Ігор Ґерета // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 38.
  • Маслій М. Він був Велетом. Тернопіль прощався з Ігорем Ґеретою // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 12 черв. — С. 7.
  • Маслій М. Микола Литвин: «Зима 1964 року. Перон тернопільського вокзалу. Сходжу з поїзда, а мене болять вуха. Я навколо чую українську мову!»: [Спогади М. Литвина про І. Ґерету] // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 10 лип. — С. 4.
  • Машлянка Б. Ігорю Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 8 трав. — С. 2.
  • Мушинка М. Микола Мушинка про Ігоря Ґерету // Свобода. — 2002. — 7 верес.
  • На вічну пам'ять побратимові // Українське слово. — 2002. — Ч. 25. — С. 11; Літ. Україна. — 2002. — 13 черв. — С. 8.
  • Новосядлий Б. «Цілувати губи — так, свободі, годі смутку, годі!..» // Свобода. — 1997. — 11 груд.
  • Павлик Т. Премія Інституту археології — Ігорі Ґереті // Вільне життя. — 2002. — 11 трав.
  • Сергійчук І. Ігор Ґерета — лауреат: [І. Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки] // Тернопіль вечірній. — 2002. — 29 трав. — С. 2.; Свобода. — 2002. — 28 трав.
  • Сорока П. Небо поезії Ігоря Ґерети // Тернопіль вечірній. — 1998. — 26 січ. — С. 4.
  • Сорока П. Смак небесної скибки // Дзвін. — 1998. — № 8 — 9. — С. 154–156.
  • Стельмах М. Йому б виповнилося лише 64 // Свобода. — 2002. — 28 верес.
  • Стельмах М. Свято духовності // Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 жовт. — С. 5.
  • Стрільчук М. Літературна імпреза батька і сина // Тернопіль вечірній. — 1997. — 12 груд. — С. 5.
  • Тимочко П. Нові лауреати премії ім. Братів Лепких 1997 р.: Роман Гром'як, Ігор Ґерета, Віктор Ющенко // Літ. Україна. — 1997. — 7 серп.
  • Ткачик Б. До його постаті притягувало, як магнітом // Тернопіль вечірній. — 2003. — 5 черв.; 12 черв. — С. 6.

Посилання[ред.ред. код]