Ґерета Ігор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґерета Ігор Петрович
фотопортрет Ігоря Ґерети
фотопортрет Ігоря Ґерети
Народився 25 вересня 1938(1938-09-25)
с. Скоморохи, Тернопільська область
Помер 5 червня 2002(2002-06-05) (63 роки)
Тернопіль
Поховання Велика Березовиця
Місце проживання СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Галузь наукових інтересів археологія, краєзнавство, мистецтвознавство
Заклад ТНПУ
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

І́гор Петро́вич Ґере́та (25 вересня 1938, Скоморохи, нині Тернопільського району Тернопільської області — 5 червня 2002, Тернопіль, похований у смт Велика Березовиця) — український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв України[1] (1998).

Член НСХУ (1993). Почесний член ВУСК (1996). Член проводу Тернопільської крайової організації НРУ (1989). Депутат Тернопільської обласної ради І—IV-го скликань (від 1990), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Організатор і директор Інституту національного відродження України (від 1991; нині носить ім'я Ґерети). Голова Тернопільського осередку НТШ (від 1996). Почесний громадянин міста Тернопіль (2003, посмертно).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, нині Тернопільського району в священичій родині. Батько, отець Петро Ґерета, відомий також як поет (псевдонім Олесь Ґерета) і композитор. Мати, Євгенія, (з роду Скоморовська) — диригентка церковних хорів.

У 1942 р. родина Ігоря Ґерети перебралася до села Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 р. Ігор закінчив середню школу (тепер — Тернопільська 3ОШ № 8). Вчився у Тернопільській музичній школі. 1962 р. отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету в 1966 р. засуджено на п'ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. позбавлений можливості здобути науково-творчу кар'єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Ґерета продовжував займатися науковою й громадською роботою.

У період українського національного відродження 1988—1991 рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутат Тернопільської обласної ради (1 — 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990—1998, 2002 роках.

До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном Козівської гімназії, тепер Козівська державна українська гімназія ім. В. Герети, та обласної експериментальної школи мистецтв.

Помер 5 червня 2002 р. в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці.

Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року

Творча і наукова спадщина[ред.ред. код]

Ігор Ґерета написав понад 120 розвідок й статей у енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини. Він — видавець більше як 30 книжок Інституту національного відродження України, а також співавтор трьох академічних досліджень про археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині (1981 — 82); спецвипуску журналу «Тернопіль» «Художники Тернопільщини» (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993).

Музейна діяльність[ред.ред. код]

На посаді наукового працівника Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ігор Ґерета став засновником і автором експозицій:

І. Ґерета першим підтримав ініціативу Остапа Черемшинського і став співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велеснів Монастириського району.

У видавництві «Каменяр» (Львів) Ігор Ґерета видав нариси (путівники) про музеї Соломії Крушельницької і Тернопільську картинну галерею, музей Володимира Гнатюка (у співавторстві з Остапом Черемшинським).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Ігор Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї він заснував мистецький клуб, який діяв до 1985 р., згодом був заборонений. 1988 р. Ігор Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної організації «Тернове поле»; Товариства української мови (нині — «Просвіта» ім. Т. Шевченка); 1989 — «Меморіалу» ім. В. Стуса та інші.

У 1991 р. Ігор Ґерета створив Інститут національного відродження України (нині він носить його ім'я); будучи депутатом, став ініціатором заснування художньої премії ім. М. Бойчука; у 1992 — кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії; 1993 — стипендії ім. В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопільської області, які навчаються за кордоном, стипендії М. Литвина для студентів-бандуристів; відкриття у 1994 р. обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі; у 1996 — організації Тернопільського осередку Наукового Товариства ім. Т. Шевченка тощо.

Археологічна діяльність[ред.ред. код]

У 1990 р. Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелів-Руський Тернопільського району. У 1993—1994 рр. він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою «Мистецтво друзів», експонуючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам'яток старожитностей України. Знаковим є могильник Черняхівської культури (III — IV ст. н. е.) у Чернелеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за 2000 р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх — 315 із похованнями давньоруської й Поморської культур), що більше, ніж у могильнику в селі Черняхів. Артефакти з цієї пам'ятки, а також із села Романівка Тернопільського району, в 1995 р. були представлені на міжнародних археологічних виставках.

Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 р. в Університеті Марії Кюрі-Складовської (Люблін, Польща) — «Вельбарська культура в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства.

Організація культурно-мистецьких заходів[ред.ред. код]

Ґерета — укладач десятків наукових зібрань, організатор конференцій, симпозіумів, літературно-мистецьких заходів. Організував і провів такі урочини:

  • Олега Ольжича (1994);
  • «Україна в Другій світовій війні» (1995);
  • Симона Петлюри (1996);
  • «Українська Повстанська Армія» (1992, 1997);
  • П. Обаля (2000);
  • Митрополита Андрея Шептицького (2001) тощо.

Літературна творчість[ред.ред. код]

Свої поезії, оповідання та новели Ігор Ґерета опублікував у кількох газетах та журналах лише після здобуття Україною самостійності, згодом уклав із творів збірочку «Скибка неба» (1997), був членом редакції «Енциклопедія Тернопільщини», журналу «Тернопіль».

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на вул. Сагайдачного у Тернополі
Пам'ятник Ігорю Ґереті на вул. Валовій у Тернополі

Премії, відзнаки, нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтв»: Указ Президента України //Свобода. — 1998. — 24 вересня
    По Тернопільській області присвоєно «Заслужений діяч мистецтв України» Гереті Ігорю Петровичу.
  2. У Тернополі освятили меморіальну дошку Ігорю Ґереті у YouTube // Телеканал ІНТБ, 27 березня 2015
    Меморіальна дошка Ігорю Гереті. Тернопіль, вул.Медова,5 у YouTube // Tarnopol — Te — Ua. — 2015. — 27 березня.
    Відкриття меморіальної дошки Ігорю Гереті у YouTube // Відеоканал Юрія Дігая, 27 березня 2015
    У Тернополі встановили і освятили меморіальну дошку Ігорю Гереті у YouTube // ТТБ. — 2015. — 30 березня.
  3. Сергій Надал взяв участь у відкритті пам’ятника відомому краєзнавцю Ігорю Гереті // Тернопільська міська рада. — 2016. — 25 вересня.
  4. Нові лауреати премії імені братів Лепких // Свобода. — 1997. — 10 черв.

Література[ред.ред. код]

Публікації творів Ігоря Ґерети[ред.ред. код]

  • Ґерета І. Скибка неба: Поезія. Проза. — Т.: Лілея, 1997. — 84 с.
  • Ґерета І. Білі хрести: Оповід. // Вільне життя. — 2000. — 1 лют.
  • Ґерета І. Брошка: Докум. оповід. // Свобода. — 2000. — 26 лют. — С. 7.
  • Ґерета І. Вірші //Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Т., 1991. — Вип. 2. Ч. 2. — С. 11–12.
  • Ґерета І. Давній різдвяний спомин: Вірш // Свобода. — 2000. — 6 січ.
  • Ґерета І. Казка для вас: Вірші // Русалка Дністрова. — 1995. — Ч 7. — С. 3.
  • Ґерета І. Опіум: Докум. новела з двома епілогами //Вільне життя. — 2001. — 15 верес.
  • Ґерета І. Поезії //Тернопіль вечірній. — 1995. — 20 січ. — С. 3.
  • Ґерета І. Скибка неба: Вірші // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 550 — 551.
  • Ґерета І. Смерть Нептуна; Безпросвітне; На скалу! // Свобода. — 1995. — 21 лют.
  • Ґерета І. Акварелі, офорт, ліногравюра: Нотатки з виставки творів худож. Л. Левицького //Вільне життя. — 1986. — 9 верес.
  • Ґерета І. П. Бережани: Ілюстрований краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1979. — 79 с.
  • Ґерета І. П. Бережани: Іст.-краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1989. — 61 с.
  • Ґерета І. Богдан Ткачик: Хресна дорога України // Тернопіль вечірній. — 2001. — 25 лип. — С. 8–9.
  • Ґерета І. «В Гусятині над річкою» // Вільне життя. — 1996. — 5 січ.
  • Ґерета І. Вернісажі надій: [Про творчість худож. Б. Ткачика] // Жовтень. — 1987. — № 8. — С. 126–127.
  • Ґерета І. Володимир Гнатюк: Сім етюдів про вченого на його 125-річчя //Тернопілля’ 96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 101–107.
  • Ґерета І. «Вставайте! Ви вільні!»: [Про зб. І. Ваврика «Прості вірші»] //Свобода. — 2001. — 18 груд.
  • Ґерета І. Геній родом із Романівки: [Про М. П. Бойчука] //Свобода. — 1992. — 29 жовт.
  • Ґерета І. Голос душі: [Про худож. І. Марчука] //Джерело: Наук.-краєзнавчий часопис Тернопілля. — Т., 1994. — № 1. — С. 154–161.
  • Ґерета І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 152—154.
  • Ґерета І. З маленької Ободівки у широкий мистецький світ: До 100-річчя від дня народж. Петра Обаля // Дзвін. — 2001. — № 1. — С. 149–150; Вільне життя. — 2000. — 29 серп.
  • Ґерета І. Знавець душі народної: [120 років від дня народження В. Гнатюка] //Тернопіль вечірній. — 1991. — № 25.
  • Ґерета І. Йорданські сніги: Спомин про Стефанію Садовську // Тернопіль. — 1995. — № 4. — С. 66–68.
  • Ґерета І. П. Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник. — Л.: Каменяр, 1981. — 79 с.
  • Ґерета І. Кілька слів про батька // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 572–574.
  • Ґерета І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного. — Тернопілля’ 95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 586–587.
  • Ґерета І. Книга про творців нації: [Про О. Полянського та його книгу «Історичні силуети»] //Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 верес. — С. 3.
  • Ґерета І. Кобзар: [Про М. Литвина] // Свобода. — 1993. — 20 лип.
  • Ґерета І. Ліногравюри світань: [Про худож. Я. Омеляна] // Дзвін. — 2000. — № 8. — С. 158–160.
  • Ґерета І. Майстер живопису: [Про П. Обаля] // Ровесник. — 1985. — 20 квіт.
  • Ґерета І. Міжнародна співпраця археологів // Свобода. — 1996. — 17 верес.
  • Ґерета І. Монографія про Богдана Лепкого // Вільне життя. — 2001. — 13 листоп.
  • Ґерета І. П. Музей Соломії Крушельницької: Нарис-путівник. — Л.: Каменяр, 1978. — 94 с.
  • Ґерета І. Наблизила наше малярство до Європи: 15 вересня 1877 р. в Бережанах, що на Тернопільщині, народилася видатна українська художниця О. Кульчицька // Голос України. — 1994. — 15 верес.
  • Ґерета І. Нашої школи хресна дорога // Тернопілля’ 97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 479–482; Ровесник. — 1990. — № 25.
  • Ґерета І. Не хотіла старітися: [Спогад про І. Блажкевич] // Тернопіль. — 1996. — № 2. — С. 19–25.
  • Ґерета І. Пам'яті академіка В. Гнатюка // Тернопіль. — 1992. — № 3 — 4. — С. 38–39.
  • Ґерета І. Пам'яті видатного земляка: [Урочини з нагоди 125-річчя від дня народж. Т. Бордуляка] //Вільне життя. — 1988. — 14 лют.
  • Ґерета І. Під знаком хреста: [Творчий доробок худож. Г. Ткачик] // Свобода. — 1999. — 23 жовт.
  • Ґерета І. Пісні волі: [Про кобзаря, комп., письм. М. Литвина] // Свобода. — 1993.- 23 берез.
  • Ґерета І. Поетеса з-під білих зір: [Літ.-мистецький вечір з нагоди ювілею поетеси Т. Фролової] //Свобода. — 2001. — 12 черв.
  • Ґерета І. Радість зустрічей: [У Тернопільській картинній галереї виставка живопису А. І. Петрика] // Вільне життя. — 1983. — 17 трав.
  • Ґерета І. Родом з Романівки: [Про М. П. Бойчука] // Вільне життя. — 1990. — 29 квіт.
  • Ґерета І. Саморух до вічної ідеї: Творчий портрет Богдана Ткачика // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1996. — С. 550–553.
  • Ґерета І. Сила і ніжність: [Про Б. Рудого] // Свобода. — 1998. — 17 січ.
  • Ґерета І. Слово про кандидата у депутати обласної ради по Теребовлянському виборчому округу № 15 Богдана Хаварівського (директор Державного архіву Тернопільської обл.) // Русалка Дністрова. — 1998. — Ч 4. — С. 2.
  • Ґерета І. Сон наяву, або Два роки художника Михайла Кузіва // Свобода. — 2001. — 29 трав.
  • Ґерета І. Справжній, як саме життя: [Про худож. Я. Омеляна] // Вільне життя. — 1999. — 16 січ.
  • Ґерета І. Струменить із полотен тепло: [Розповідь про худож. Є. Кавку] // Тернопіль. — 1992. — № 2. — С. 54–55.
  • Ґерета І. Так манить вершина: Нотатки з виставки творів художника Б. Ткачика // Вільне життя. — 1986. — 22 лист.
  • Ґерета І. Теребовля: Шлях через віки: Іст.-краєзнавчий. нарис. — Л.: Каменяр, 1997. — 127 с.
  • Ґерета І. «Ти — мій клич!»: [Про кн. В. Присяжного «Остання сотня»] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 31 груд. — С. 8.
  • Ґерета І. Тривоги і надії //Вільне життя. — 1990. — 17 черв.
  • Ґерета І. Феноменально щасливий збирач: Сім етюдів до 125-річчя від дня народження В. Гнатюка //Русалка Дністрова. — 1996. — Ч. 10. — С. 1.
  • Ґерета І. Художники Тернопілля // Тернопілля'95: Регіон. річник. — Т., 1995. — С. 687–691.
  • Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX — ХХ ст. // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 3–20.
  • Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Л.: Каменяр, 1982. — 79 с.
  • Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. — Л.: Каменяр, 1991. — 94 с.
  • Ґерета І. Шлях митця: [Про худож. Я. Омеляна] // Тернопіль вечірній. — 1993.- 19 черв. — С.
  • Ґерета І. Ювілей Юліана Опільського //Жовтень. — 1985. — № 8. — С. 103.
  • Ґерета І. Ярослава Музика: До 100-річчя від дня народження // Тернопіль вечірній. — 1994. — 19 січ. — С. 4.
  • Ґерета І. Ярослав Омелян — майстер художньої графіки // Русалка Дністрова. — 1997. — Ч. 9. — С. 4–5.
  • Демченко В. Ф., Ґерета І. П. Теребовля: Іст.-краєзнавчий нарис. — Л.: Каменяр, 1971. — 82 с.

Статті про Ігоря Ґерету[ред.ред. код]

  • Вільчинський О. Світла пам'ять про Ігоря Ґерету // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 черв. — С. 6.
  • «Впала колона…»: Ігор Ґерета відійшов за поріг вічності // Тернопільська газета. — 2002. — 12 — 18 черв. — С. 7.
  • Гайдукевич Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномену // Наукові записки. — Т.: Джура, 2003. — Вип. ІІІ. — С. 4–14.
  • Ґерета І. П. //Тернопілля’ 97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 683.
  • Ґерета Ігор Петрович //Свобода. — 2002. — 8 черв.
  • Герман О. Світлі барви печалі // Вільне життя. — 2003. — 3 черв.
  • Головецький В. Кожна ідея повинна мати реальне втілення: [Інтерв'ю кандидата у депутати І. Ґерети] // Тернопіль вечірній. — 1998. — 6 берез. — С. 2.
  • Залізний В. Велет віри, духу і любові: Світлій пам'яті І. Ґерети: Вірш // Тернопіль вечірній. — 2002. — 10 лип. — С. 3.
  • Зозуляк Є. Ігор Ґерета: «Агітую не словами, а роботою» // Вільне життя. — 1998. — 24 берез.
  • Ігор Ґерета. Людина місяця: Жовтень // Русалка Дністрова. — 1993. — Ч. 20.
  • Ігор Ґерета // Образотв. мистец. — 2002. — № 4. — С. 27.
  • Ігор Ґерета // Тернопіль. — 1994. — № 2 — 3. — С. 38.
  • Маслій М. Він був Велетом. Тернопіль прощався з Ігорем Ґеретою // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 12 черв. — С. 7.
  • Маслій М. Микола Литвин: «Зима 1964 року. Перон тернопільського вокзалу. Сходжу з поїзда, а мене болять вуха. Я навколо чую українську мову!»: [Спогади М. Литвина про І. Ґерету] // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 10 лип. — С. 4.
  • Машлянка Б. Ігорю Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 8 трав. — С. 2.
  • Мушинка М. Микола Мушинка про Ігоря Ґерету // Свобода. — 2002. — 7 верес.
  • На вічну пам'ять побратимові // Українське слово. — 2002. — Ч. 25. — С. 11; Літ. Україна. — 2002. — 13 черв. — С. 8.
  • Новосядлий Б. «Цілувати губи — так, свободі, годі смутку, годі!..» // Свобода. — 1997. — 11 груд.
  • Павлик Т. Премія Інституту археології — Ігорі Ґереті // Вільне життя. — 2002. — 11 трав.
  • Сергійчук І. Ігор Ґерета — лауреат: [І. Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки] // Тернопіль вечірній. — 2002. — 29 трав. — С. 2.; Свобода. — 2002. — 28 трав.
  • Сорока П. Небо поезії Ігоря Ґерети // Тернопіль вечірній. — 1998. — 26 січ. — С. 4.
  • Сорока П. Смак небесної скибки // Дзвін. — 1998. — № 8 — 9. — С. 154–156.
  • Стельмах М. Йому б виповнилося лише 64 // Свобода. — 2002. — 28 верес.
  • Стельмах М. Свято духовності // Тернопіль вечірній. — 1998. — 24 жовт. — С. 5.
  • Стрільчук М. Літературна імпреза батька і сина // Тернопіль вечірній. — 1997. — 12 груд. — С. 5.
  • Тимочко П. Нові лауреати премії ім. Братів Лепких 1997 р.: Роман Гром'як, Ігор Ґерета, Віктор Ющенко // Літ. Україна. — 1997. — 7 серп.
  • Ткачик Б. До його постаті притягувало, як магнітом // Тернопіль вечірній. — 2003. — 5 черв.; 12 черв. — С. 6.

Посилання[ред.ред. код]